Холопілля

Холопілля, чи Голополе (пол. Hołopole) — місто-держава на правому березі річки Браа, Ліги з Генґфорсу у південних відрогів Постільгових гір.

Опис Редагувати

Разом з Маллеорою, Крейденом та Кайнгорном є частиною колишньої Східної Мархії, колись належить Ковіру і Повіссу, потім Кедвену.

Одне з найбільших міст в Лізі. І, як не дивно, ніде нема на офіційних мапах. Наше розміщення зроблене за мотивами описів.

Після смерті короля Нєдаміра, Холопілля було приєднано до Реданії Радовидом V.

В книгах СапковськогоРедагувати

– Грамота є? – запитав алебардист, який стояв ближче за інших, не виймаючи з рота стеблинку, якужував-чи то з голоду, чи задля того, щоб убити час.

– Яка Грамота? Що таке, мор, чи що? Чи війна? Хто наказав перекрити дорогу?

– Король Нєдамір, володар Кайнгорна. – Стражник перекинув стебельце в інший кут рота і вказав на хоругву. – Без Грамоти в гори не можна.

– Ідіотизм якийсь, – сказав Ґеральт стомленим голосом. – Тут же не Кайнгорн, а Холопільські володіння. Холопілля, а не Кайнгорн стягує мито з мостів через Браа. При чому тут Нєдамір?

– Не до мене питання, – стражник виплюнув гілочку. – Не моя справа. Мені тільки Грамоту перевірити. Хочите – гутарте з десятником.

– Не кінець. На наступний ранок дракон прилетів знову, тепер уже ближче до містечка. Спікірував на групу баб, що прали білизну на березі Браа. Ух і чкурнули ж вони! У житті так не сміявся. А дракон зробив три кола над Холопіллям і полетів на пасовища, там знову взявся за овець. Тут-то і почалася паніка і безлад, бо до того мало хто вірив пастухам. Іпат скликал місцеву міліцію з цеховиків, але не встигли вони зібратися, як народ взяв справу в свої руки і вбив дракона.

– Як?

– Дуже народним способом. Місцевий швець, Козоїд, придумав, як доконати гадину.
Забили вівцю, напхали в неї чемериці, вовчої ягоди, собачої петрушки, сірки і шевського дьогтю. Для вірності місцевий аптекар влив дві кварти своєї мікстури від чириїв, а богослужитель з святилища Креви прочитав над всією цією гидотою молитву. Потім поставили приготовлену таким чином овечку посеред отари й підперли кілочками.
По правді кажучи, ніхто не вірив, що дракон клюне на це за версту смердяще лайно, але реальність перевершила всі очікування. Не удостоївши увагою живих і бекаючих овечок, гад заковтнув приманку разом із колом.

— Межа можливого

Обережно: Далі текст містить деталі сюжету.

– Комусь не терпиться накласти лапу на його багатства. А цей «хтось» – Нєдамір з Кайнгорна. – Точно, – підтвердив трубадур. – Холопілля аж вирує, бо там вважають, що дракон і скарби належать їм. Але бояться посваритися з Недамиром. Нєдамір – шмаркач, ще навіть не почав голитися, а вже встиг показати, що з ним сваритися не з руки. А дракон, видно, йому потрібен до зарізу, ось він так швидко і зреагував. – Ти хотів сказати, не дракон, а скарби. – У тому-то і справа, що більше дракон, аніж скарби. Тому що, розумієте, Недамир поклав око на сусіднє князівство, Маллеору. Там після несподіваної і дивної смерті князя залишилася княжна, у віці, я б сказав так: передліжковому. Вельможі з Маллеори неприязно дивляться на Недамира та інших претендентів, бо знають, що новий володар швиденько їх здолає, не те, що малолітня княжна. Ось вони і розкопали оте старе і покрите пилом передбачення, ніби митра і рука дівчини покладені будуть тому, хто переможе дракона. * * * – Оскільки дракона тут ніхто давним-давно не бачив, остільки всі думали, що можуть спати спокійно. Ясна річ, Недамир начхав би на легенду і взяв Маллеору силою, але коли розійшлася звістка про Голопольського дракона, він зрозумів, що може побити маллеорських дворян їх власною зброєю. Явися він з драконячою головою в руках, народ зустрів би його як посланого богами монарха, а вельможі не посміли б і пискнути. І після сказаного ви ще дивуєтеся, що Недамир помчав за драконом, як кіт з повним міхуром? До того ж за таким драконом, який вже і так ледве ноги волочить? Для нього це чистий подарунок, посмішка долі, чорт би його забрав. – А перекрив дороги від конкурентів... – Мабуть. І від голопольців. Але при цьому по всій окрузі розіслав кінних із грамотами, адресованими тим, хто має дракона прикінчити, бо чомусь Недамир не горить бажанням особисто лізти в печеру з мечем. Миттю зібрали найвідоміших драконьєрів. * * * Золотий дракон, що сидів на горбочку, позіхнув, задер голову, махнув крилами і хлестнул по землі хвостом. – Король Недамир і ви, лицарі! – загарчав він так, немов це була латунна труба. – Я дракон Віллентретенмерт! Схоже, не всіх зупинила лавина, яку, не вважайте це хвальбою, я спустив вам на голови. Ви змогли дістатися аж сюди. Вам відомо, що звідси є три виходи. Дорогами на схід, до Голополя, і на захід, до Кайнгорну, можете скористатися. Але по північному каньйону не підете, бо я, Віллентретенмерт, забороняю. Якщо ж хто-небудь не бажає послухатися мого наказу, того я викликаю на бій, на чесний лицарський поєдинок. На конвенційній зброї, без чаклунства, без палахкотіння вогнем. Бій до повної капітуляції однієї із сторін. Чекаю відповіді через вашого гарольда, як того вимагає звичай! — Меч призначення

У фільмі і ТБ-серіаліРедагувати

Четвертий епізод серіалу, "Дракон", відбувається близ Холопілля.

Відомі місцяРедагувати

• Під Замисленим Драконом
• Храм Богині Креве

Відомі жителіРедагувати

• Козоїд

ЦікавостіРедагувати

• Герб для Холопілля фактично ніколи не був описаний в книгах. Цей герб був розроблений фахівцем в геральдиці і знавцем Відьмака Mboro.

Примітки Редагувати

Держави Півночі
Королівства
	Едірн • Брюґґе • Верден • Кедвен • Керак • Ковір і Повіс • Лирія і Рівія Реданія • Содден • Темерія • Ліга з Генґфорсу • Цідаріс • Цінтра (*)
Князівства і області
	Анґрен (**) • Бремервоорд • Брокілон • Вельгад • Верхній Содден • Ґеліболь • Голопілля • Дол Блатанна (*) • Занґвебар • Заріччя (*) • Кайнгорн • Крейден • Маллеора Магакам • Нарок • Нижній Содден • Новіград • Скелліге • Стоки (*) • Тальгар • Тусан • Елландер • Емблонія • Ямурлак Примітки (*) — під протекторатом Нільфгарду після Цінтрійського миру (**) — Анґрен розробниками ігор помилково винесений на лівий берег Яруги, хоча за описами він розміщений під Магакамом і перебуває під протекторатом Темерії, себто, на правому березі Яруги