Хіреадан (пол. Chireadan) — один з випадкових подорожніх, у товаристві яких Ґеральт та поранений Джином Любисток чекали ранку, щоб увійти до міста де шукали допомоги.
У книжках Сапковського[]
- Чоловік був ельфом. Як і другий, що сидів за столом. Обидва, на що вказував одяг, мішанина людської та ельфійської моди, були ельфами осілими, асимільованими. Третій чоловік, з вигляду — найстарший, був людиною. Лицарем, судячи з одягу й сивуватого волосся, обрізаного так, щоб помістилося під шоломом.
- — Я — Хіреадан, — представився вищий з ельфів, той, із виразним обличчям. Як завжди з представниками Старшого Люду, неможливо було визначити його вік, міг він мати як двадцять, так і сто двадцять років. — А це мій родич Еррділь. А отой шляхтич — це лицар Вратімір.
- — Шляхтич, — пробурмотів Ґеральт, але уважніший погляд на герб, вишитий на туніці, розвіяв його надію: чотиридольний щит із золотими лілеями перетятий був навскіс срібною стрічкою. Вратімір походив не тільки з неправедного ложа[1], а й зі змішаного, людсько-нелюдського зв’язку. Як такий, хоч і гербовий, не міг уважатися за повноправного шляхтича й, безсумнівно, не користувався привілеєм проходу через браму міста після сутінків.
— оповідання Останнє бажання із книжки Останнє бажання, ст. 205-206
Гра «Відьмак»[]
???
Примітки[]
- ↑ Інакше кажучи, Вратімір був незаконнонародженим, бастардом; герби бастардів у Середньовіччі перекреслювались навскоси суцільною лінією.