Червона Бендюга (пол. Czerwona Binduga) — село в Анґрені біля річки Яруги.
Опис[]
- Під час Другої війни з Нільфгардом, тут відбулася Битва за міст через Яругу, між імперськими солдатами і корпусом Меви, в якій Ґеральт та його друзі прийшли на допомогу королеві.
- У вдячність за допомогу Мева посвятила Ґеральта в лицарі, назвавши його Ґеральтом Рівським, що вельми втішало Любистка.
В книжках Сапковського[]
— Сила їх, пане лицарю! Не встоїмо!
- — Сотник убитий… — вистукав зубами інший. — Десятники здиміли! Смерть іде!
- — Голови нам не зносити!
- — Ваші товариші, — гарикнув Кагір, крутячи мечем, — усе ще б’ються перед мостом і на бендюзі! Все ще воюють! Ганьба тому, хто до них із допомогою не рушить! За мною!
- — Любистку, — просичав відьмак. — Спускайся на острів. Маєте із Регісом якось доставити Мільву на лівий берег. Ну, чого ти тут ще стоїш?
- — За мною, хлопці! — дерся Кагір, крутячи мечем. — За мною, хто у богів вірує! На бендюг! Бий-убивай!
- Кільканадцять солдат підняли крик, затрясли зброєю, голосами виражаючи дуже різні ступені рішучості. Кільканадцять із тих, що вже було втекли, засоромилися, повернулися і доєдналися до мостової армії. Армії, на чолі якої раптом опинилися відьмак і нільфгардець.
- Армія, може, і справді рушила б на бендюг, але перед мостом раптом стало чорно від плащів вершників. Нільфгардці пробилися крізь оборону й вдерлися на міст, об дошки забили підкови. Частина жовнірів, які вже встигли затриматися, знову кинулися навтьоки, частина затрималися нерішуче. Кагір вилаявся. По нільфгардські. Але ніхто крім відьмака, не звернув на те увагу.
- — Що почали, треба закінчувати, — ревнув Ґеральт, стискаючи меч у долоні. — Йдемо на них! Треба розігріти до бою наше військо!
- — Ґеральте! — Кагір затримався, глянув на нього невпевнено. — Ти хочеш, аби я… аби я вбивав своїх? Не можу…
- — Срав я на ту війну, — заскреготів зубами відьмак. — Але тут ідеться про Мільву. Ти приєднався до компанії. Приймай рішення. Ідеш зі мною, або стаєш на бік отих, у чорних плащах. Швидко.
- — Іду із тобою.
- І сталося так, що один відьмак й один нільфгардець, йому союзний, гарикнули дико, закрутили мечами й не задумуючись скочили — два товариша, два друга й компаньйони — назустріч спільним ворогам, на нерівний бій. І було то їхнє хрещення вогнем. Хрещення спільною битвою, люттю, шаленством і смертю. Ішли на смерть, вони, двоє товаришів. Так думали. Бо ж не могли знати, що не помруть того дня, на тому, власне, мосту, перекинутим над річкою Яругою. Не знали, що обом їм призначена інша смерть. В іншому місці й іншому часі.
— Битва за міст через Яругу Хрещення вогнем, ст. ??
- — Вибачте? Ні-ні. Не пасований. Ваша королівська величносте.
- Мева витягнула меч.
- — На коліно.
- Він послухався, надалі не в силах повірити у те, що діється. Надалі думав про Мільву й дорогу, яку обрав для неї, злякавшись трясовин Їзгіту.
- Королева повернулася до Фіолетового.
- — Ти фкавеш формулу. Я не маю фубів.
- — За безприкладну мужність у бою за слушну справу, — розпочав із пафосом Фіолетовий, — за явний доказ цноти, гонору й вірності Короні, я, Мева, з ласки богів королева Лирії і Рівії, силою моєю, правом і привілеєм пасую тебе на рицаря. Служи вірно. Знеси той удар, але більше ні одного.
- Ґеральт відчув на плечі удар клинком. Глянув у світло-зелені очі королеви. Мева сплюнула густою червінню, приклала хусточку до обличчя, підморгнула до нього з-за мережив.
— Посвячення Ґеральта у лицарі Хрещення вогнем, ст. ??
Про назву[]
- У примітках до перекладу зазначено: Бендюгами звалися пристані, через які здійснювався сплав лісу; назва походить від нім. binden — «в’язати».
- Бендюга — село зі схожою назвою у грі Відьмак 2: Вбивці Королів, але вже на березі річки Понтар.
- Бендюга — реальне село в Україні, у Червоноградському районі, Львівської області.