FANDOM


Іконка село

Червона Біндюга (пол. Czerwona Binduga) — село в Ангрені біля річки Яруги.

Опис Редагувати

Битва за міст через Яругу Редагувати

– Сила їх, пане лицарю, – не вистоїмо!
– Сотник убитий... – простогнав інший. – Десятники втекли! Смерть іде!
– Треба голови свої рятувати!
– Ваші товариші, – гукнув Кагир, розмахуючи мечем, – продовжують битися на предмостя і на вирубці. Ганьба тому, хто не рушить їм на допомогу! За мною!
Лютик, – прошипів відьмак. – Плигай на острів. Як-небудь з Регісом доставте Мільву на лівий берег! Ну, чого стоїш?
– За мною, хлопці! – кричав Кагир, розмахуючи мечем. – За мною! Хто в бога вірує! На берег! На биндюгу[2]! Бий, криши!
Кілька солдатів підхопили голосами, що виражають різні ступені рішучості. Деякі з тих, хто вже втік, засоромилися, повернулись і приєдналися до «мостової армії», на чолі якої раптом виявилися відьмак і нільфгаардець.
Можливо, солдати і справді кинулися на виручку, але тут на підходах до мосту зачорніли плащі кіннотників. Нільфгаардці прорвали оборону і ввірвалися на міст, по дошках загуркотіли підкови. Частина солдат, що зупинилися було, знову кинулася бігти, частина нерішуче зупинилася. Кагир виматюкався. По-нільфгаардськи. Але ніхто, крім відьмака, не звернув на це уваги.
– Що почалося, треба закінчувати! – буркнув Геральт, стискаючи в руці меч. – Йдемо на них! Треба розпалити наше військо.
– Геральт. – Кагир зупинився, невпевнено глянув на нього. – Ти хочеш, щоб я... Щоб я вбивав своїх? Я не можу...
– Нагидив я на цю війну, – скреготнув зубами відьмак. – Але тут Мільва. Ти приєднався до команди? Вирішуй. Йдеш за мною або встаєш на бік чорних плащів? Ну, швидше!
– Йду з тобою!
Так і вийшло, що один відьмак і один союзний йому нільфгаардець заволали, закрутили мечами і не роздумуючи кинулися вперед, два супутники, два друга, два соратника – назустріч ворогові, в нерівний бій.
І це було їх загальне вогняне хрещення. Хрещення загальним боєм, люттю, божевіллям і смертю. Вони йшли на смерть, вони, два товариша. Так вони думали. Адже не могли вони знати, що не помруть в той день на цьому мосту, що перекинувся через Яругу. Не знали, що призначена їм обом інша смерть. В іншому місці і в інший час.

* * *

– Не зрозумів. А, ні-ні. Не присвячений... Ваша королівська величність.
Мева вийняла меч.
– На коліна.
Він виконав наказ, як і раніше, не в змозі повірити, що відбувається і продовжуючи думати про Мільву і дорогу, яку обрав для неї, злякавшись трясовин і боліт Ійсгіта.
Королева повернулася до фіолетового.
– Пвокажи фовмулу. У мене немає фубів.
– За безприкладну мужність в бою за справедливу справу, – урочисто проголосив фіолетовий, – за доказ доблесті і честі, вірності короні, я, Мева, волею богів королева Лірії і Ривії, моїм правом і привілеєм присвячую тебе в лицарі. Служи вірно. Стерпи цей удар, і ні одного більше.
Геральт відчув на плечі легкий удар клинка. Глянув у світло-зелені очі королеви. Мева сплюнула густою червоної слиною, приклала хусточку до обличчя, підморгнула йому поверх мережив.

Хрещення вогнем

Дивись ще Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Що вельми втішало Любистка
  2. Біндюга — невеличке поселення лісорубів чи рибалок в кілька хат.
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.