Йоахім Шванн (пол. Joachim Schwann) — новіградський урядник, податківець, присутній в одній сцені оповідання Вічний вогонь зі збірки Меч призначення.
У книжках Сапковського[]
- — Купець Бібервельдт! — просоліла особа, яка увійшла, — у пурпуровій тозі, що висіла на худій постаті, наче на палиці. На голові мала оксамитову шапочку у формі перевернутого нічного горщика. — Чи є тут купець Бібервельдт?
- — Так, — одночасно проказали обидва половинники.
- Наступної миті один з Дайнті Бібервельдтів вихлюпнув уміст кухля в обличчя відьмака, вміло вибив стільчик з-під Любистка і стрибнув під столом у бік дверей, поваливши по дорозі особу в смішній шапочці.
[...]
- — Напа-а-ад! — заверещала з підлоги худа особа, заплутавшись у пурпуровій тозі. — Напа-а-а-ад!!! Банди-и-и-ити!
[...]
- — Стра-а-ажа! — гарчав пурпуровий, вилазячи навкарачки з алькову. — Напад на урядника! Стража! Підеш за те на шибеницю, злодію!
— Поява Шванна, якою скористався Дуду щоб втекти, оповідання Вічний вогонь зі збірки Меч призначення, ст. ??
- Шванн поправив на собі тогу, обтрусив її від соломи й випростався, надаючи обличчю гордовитого виразу.
- — Та-ак, — сказав. — Дивіться уважніше за родичами, купцю Бібервельдте, бо ж ви самі знаєте, відповідальність — на вас. Якби я подав скаргу... Але часу немає. Я тут, Бібервельдте, у справах служби. Ім’ям міської влади прошу вас сплатити податок.
- — Га?
- — Податок, — повторив урядник і закопилив губи в гримасі, яку, напевне, він підгледів у когось куди більш значущого. — Що ж то ви? Від кузена підхопили? Якщо залогоджуєте свої справи, то треба платити податки. Або ж — іти до темниці.
- — Мені?! — гарикнув Дейнті. — Які справи? Та я самі втрати маю, курва мать! Я...
- — Бережися, Бібервельдте, — шикнув відьмак, а Любисток крадькома копнув половинника у волохату литку. Половинник кахикнув.
- — Ясна річ, — сказав, із зусиллям викликаючи посмішку на пухкеньке личко. — Ясна річ, пане Шванне. Як залогоджують справи, то треба платити податки. Добрі діла — добрі податки. І навпаки, я вважаю.
- — Не мені оцінювати ваші справи, пане купцю. — Урядник зробив кислу міну, усівся за стіл, із глибоких закамарків тоги видобув рахівницю і сувій пергаментів, які розклав на столі, протерши його спочатку рукавом. — Мені — аби рахувати та гроші приймати. Та-ак... Тож підрахуємо... Це буде... хм-м-м... маємо два, один в умі... Та-ак... Тисяча п’ятсот п’ятдесят три крони й двадцять копперів.
— Шванн виписує Дуду податок, оповідання Вічний вогонь зі збірки Меч призначення, ст. ??
- — До завтра, до полудня! — стогнав Дейнті. — Але ж сучий син, той Шванн, щоб його покрутило, огидного дідугана, міг мені й більше часу дати. Більше ніж півтори тисячі крон, звідки я витрушу до завтра таку купу грошей? Мені кінець, розорили мене, загину в буцегарні! Не сидімо тут, холера, кажу вам, хапаємо того мерзотника допплера! Ми маємо його впіймати!
— Шванн вже старий, оповідання Вічний вогонь зі збірки Меч призначення, ст. ??
- — Які гроші? Те, що він мав у саквах, пішло на відшкодування збитків і на хабар для Шванна. Більше в нього не було.
— Шванн узяв хабаря, оповідання Вічний вогонь зі збірки Меч призначення, ст. ??
Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»[]
На дошках оголошення можна здибати оповістку про смерть Шванна в якому вперше звучить його повне ім'я. З оголошення можна зробити висновок, що далеко не усі любили Шванна.