Відьмакопедія
Register
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор apiedit
м (робот додав: ar, змінив: el, lt, ru)
(Не показані 25 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Цитата|Зло перестало бути хаотичним. Перестало бути сліпою і стихійною силою, проти якої покликаний був виступати відьмак, мутант, настільки ж вбивчий і настільки ж хаотичний, як і саме Зло. Сьогодні Зло править законами - бо закони служать йому. Воно діє відповідно до укладених мирних договорів, оскільки про нього, Зло, подумали, укладаючи ці договори|'''Ґеральт з Рівії'''}}
+
{{Цитата|Зло перестало бути хаотичним. Перестало бути сліпою і стихійною силою, проти якої покликаний був виступати відьмак, мутант, настільки ж вбивчий і настільки ж хаотичний, як і саме Зло. Сьогодні Зло править законами - бо закони служать йому. Воно діє відповідно до укладених мирних договорів, оскільки про нього, Зло, подумали, укладаючи ці договори|'''Ґеральт із Рівії'''}}
  +
{{Легендарні
  +
|image1 = <center><tabber>
  +
|-|Відьмак 3=[[File:Ґеральт_із_Рівії_(Відьмак 3).png|275px]]
  +
|-|Відьмак 2=[[File:Ґеральт_із_Рівії_(Відьмак 2).png|275px]]
  +
|-|Відьмак=[[File:Geralt inv.png|275px]]
  +
</tabber></center>
  +
|клички =
  +
*«М'ясник з Блавікену»<br/>
  +
*«Gwynbleidd»<br/>
  +
*«Білий Вовк»<br/>
  +
*«Білоголовий»<br/>
  +
*«Vatt'gher«»<br/>
  +
*«Вбивця Королів»
  +
|раса = [[Люди]]на ([[Відьмак]])
  +
|стать = Чоловіча
  +
|очі = Темно-золоті
  +
|волосся = Молочно-біле
  +
|професія = [[Відьмаки|Відьмак]]
  +
|титул(и) = Сер Ґеральт Рівський<ref>Титул надано королевою Мевою, після Битви за міст через Яругу.</ref>
  +
|віра = Атеїст
  +
|смерть = 1268 р. (часткова)
  +
|нація = [[Кедвен]]ець (?)
  +
|належність = [[Школа Вовка]]
  +
|здібності =
  +
*Відьмацькі здібності<br/>
  +
*Фехтування<br/>
  +
*[[Алхімія]]<br/>
  +
*[[:Категорія:Знаки|Знаки]]
  +
|діти = [[Цірілла]] (прийомна дочка)
  +
|батьки =
  +
*[[Вісенна]] (мати)<br/>
  +
*[[Корін]] (батько)
  +
|партнери =
  +
*[[Йеннефер|Йеннефер з Венгерберґу]] (коханка та любов всього життя)<br/>
  +
*[[Трісс Мерігольд|Трісс Меріґольд]] (коханка та можлива любов всього життя)<br/>
  +
*[[Литта Нейд]] (коханка у романі [[Сезон гроз|«Сезон гроз»]])<br/>
  +
*[[Шані]] (коханка у книгах, та іграх)<br/>
  +
*[[Фрінгілла Віго]] (коханка в романі [[Володарка Озера|«Володарка Озера»]])
  +
|title1 = <center>Ґеральт із Рівії</center>[[Файл:Герб Ґеральта Рівського.png|45px|right]][[Файл:Герб_Равікса.png|45px|left]]
  +
|ігри =
  +
*[[Відьмак 3: Дикий Гін|«Відьмак 3: Дикий Гін»]]<br/>
  +
*[[Відьмак 2: Вбивці Королів|«Відьмак 2: Вбивці Королів»]]<br/>
  +
*[[Відьмак (комп'ютерна гра)|«Відьмак»]]
  +
|книги = [[Сага про Відьмака|«Сага про Відьмака»]]
  +
|фільм(и) =
  +
*[[Відьмак (серіал)|«Wiedźmin»]]<br/>
  +
*[[Відьмак (Netflix)|«The Witcher»]]
  +
}}
  +
'''Ґеральт із Рівії''', також відомий як '''«Білий Вовк»''' та '''«М'ясник з Блавікену»''' ({{Lang-pl|Geralt z Rivii}}; {{Lang-en|Geralt of Rivia}}) — головний герой [[Сага про Відьмака|літературного циклу]], написаного [[Анджей Сапковський|Анджеєм Сапковським]] і його адаптацій, в тому числі відеоігор [[Відьмак (комп'ютерна гра)|«Відьмак»]], [[Відьмак 2: Вбивці Королів|«Відьмак 2: Вбивці Королів»]] і [[Відьмак 3: Дикий Гін|«Відьмак 3: Дикий Гін»]].
   
  +
Як і всі [[Відьмак|відьмаки]], Ґеральт — стерильний мутант, професійний мисливець на чудовиськ за наймом. Мав надлюдські фізичні здібності, можливість використовувати базову магію і добре розвинуті уміння у фехтуванні, через які його можна вважати одним із найкращих фехтувальників свого часу.
{{Легендарні|image1 = N3ckEdXbavI.jpg|клички = М'ясник з Блавікена<br/>Gwynbleidd<br/>Білий Вовк<br/>Білоголовий<br/>Vatt'ghern<br/>Вбивця Королів|раса = [[Люди]]на|стать = Чоловіча|очі = Темно-золоті|волосся = Молочно-біле|професія = [[Відьмаки|Відьмак]]|титул(и) = Сер (наданий королевою Мевою, за Битву коло моста)|нація = Каедвенець|належність = [[Школа Вовка]]|здібності = Відьмачі здібності<br/>Фехтування<br/>Алхімія<br/>Знаки|діти = [[Цирі]] (прийомна дочка)|батьки = [[Вісенна]] (мати)<br/> [[Корін]] (батько)|партнери = [[Єнніфер|Йеннефер з Венгерберга]] (коханка та любов всього життя)<br/>[[Тріс Мерігольд|Трісс Мерігольд]] (коханка та любов всього життя у грі)<br/>[[Літта Нейд]] (коханка у романі [[Сезон Бур]])<br/>[[Шані]] (коханка у романі, та іграх)<br/>[[Фрінгілія Віго]] (коханка в романі [[Володарка Озера]])}}
 
   
  +
Був фактично прийомним батьком для [[Цінтра|цінтрійської]] княжни [[Цірі|Цірілли Фіони Елен Ріаннон]] — свого Призначення та [[Право Несподіванки|«Дитя Несподіванки»]].
'''Ґеральт з Рівії''' (пол.'' Geralt z Rivii; ''англ.'' Geralt of Rivia'') — [[Відьмаки|відьмак]], головний герой літературного циклу, написаного [[Анджей Сапковський|Анджеєм Сапковським]] і його адаптацій, в тому числі відеоігор [[Відьмак (комп'ютерна гра)|Відьмак]], [[Відьмак 2: Вбивці Королів]] і [[Відьмак 3: Дикий Гін]]. Мисливець на монстрів, що володіє деякими незвичайними здібностями і визнаний майстер меча. Є одним з кращих фехтувальників [[Північні Королівства|Півночі]].
 
   
  +
Незважаючи на специфічність свого ремесла та зовнішності, мав близький зв'язок з багатьма жінками, проте, у справжніх відносинах перебував лише з двома чародійками — [[Йеннефер|Йеннефер з Венгерберґа]] та [[Трісс Мерігольд]].
Має близькі стосунки з чарівницею [[Єнніфер]]. Його кращими друзями, крім відьмаків зі [[Школа Вовка|Школи Вовка]], є [[Лютик]], [[Золтан Хівай]], [[Тріс Мерігольд]] і інші.
 
   
  +
==Опис==
== Походження ==
 
  +
===Зовнішність===
Матір'ю Геральта була чарівниця, а точніше – друідка-цілителька [[Вісенна]], можливим батьком - найманець [[Корін]] ([[Анджей Сапковський]] не визнав Коріна батьком Геральта). Незабаром після його народження, мати віддала Геральта віьмакам [[Школа Вовка|Школи Вовка]], в [[Каер Морхен]]. Там, Геральт пережив багато складних мутацій, і пройшов випробування травами.
 
  +
====Шрами====
  +
Все тіло відьмака покрито шрамами від поранень, отриманих в боях з монстрами і людьми на протязі літературної Саги.
  +
* Один Ґеральт отримав від [[Стриґа|стриґи]], яка поранила його в шию під час подій оповідання [[Відьмак (оповідання)|«Відьмак»]];
  +
* Інший рубець, який перетинав груди, згадує Йеннефер в оповіданні [[Останнє бажання |«Останнє бажання»]], питаючи не потрапляв чи відьмак під пилку на тартаку;
  +
* Шрам на лівому передпліччі, який доходить до ліктя, Ґеральт отримав в сутичці з [[водяні|водяними]] в ході оповідання [[Трохи жертовності (оповідання)|«Трохи жертовності»]];
  +
* Ще один Ґеральт отримав в ході розповіді «Щось більше», коли був поранений [[Некер|некерами]] в стегно;
  +
* В кінці книги [[Вежа Ластівки|«Вежа Ластівки»]] Ґеральту відриває вухо арбалетного болтом, хоча, дуже ймовірно, що воно було повернуто магією [[Фрінгілья Віго|чародійки Віго]];
  +
* Останній шрам на грудях від поранення вилами, яке відьмак завдав хлопець на ім'я [[Роб]].
  +
На обличчі Ґеральт має чотири шрами;
  +
* Найпомітніший перетинає лоб, ліву брову, очей і спускається до щоки (Ґеральт згадує, що цей шрам йому завдав [[Кокатрікс|куроліск]] зі [[Спалла|Спалли]], ймовірно, в період переслідування ним [[Дикий Гін|Дикого Гону]] 1269 року);
  +
Особливо помітними шрамами на тілі є:
  +
* Шрам від укусу, нанесений істотою-гуманоїдом, на лівій трапецієвидний мʼяз;
  +
* Глибокий витягнутий шрам в лівій верхній частині грудей;
  +
* Великий потворний шрам у вигляді неравноконечной зірки справа на грудях;
  +
* Три невеликих, але глибоких круглих шраму на грудях і на животі від удару вилами, який завдав [[Роб]];
  +
* Паралельно шрами від чотирьох кігтів в лівій нижній частині живота і на боці;
  +
* Паралельні шрами від трьох кігтів в лівій нижній частині грудей, на внутрішній стороні лівого передпліччя і також три величезних косих шраму від кігтів на всю спину.
  +
====Одяг====
  +
*Ґеральт одягається в чорну шкіряну куртку до середини стегна, покриту срібними клепками на плечах і манжетах, носить високі чоботи, за пояс зазвичай затикає кинджал. Перед боєм надягає довгі рукавички з шипами на кісточках і, як і куртка, обшиті срібними клепками. Залежно від погодних умов надягає вовняний плащ.
   
  +
*[[Любисток]] згадує, що Ґеральт частенько ходить в звичайнісінькому лахмітті, мабуть, через нестачу грошей, або ж через зневажливого ставлення до власного зовнішнього вигляду. Носить на шиї срібний медальйон у формі оскаленої вовчої голови на срібному ланцюжку — знак приналежності до цеху відьмаків. За спиною, на ремені, який косо перетинає груди, Ґеральт носить меч (один в книгах, змінюючи сталевий на срібний в різних ситуаціях, два в книзі [[Сезон Бур|«Сезон гроз»]]).
Завдяки його блискучим успіхам в навчанні, Геральт був обраний для додаткових експериментів з мутації. Він є єдиним відьмаком, який пережив ці експерименти, його абсолютно біле волосся буто побічним ефектом цих додаткових мутацій. Після закінчення навчання, відьмак Геральт отримав відьмачі мечі та медальон і покинув Каер Морхен.
 
   
  +
*Після [[Таннедський бунт|Заколоту на Таннеді]] і поразки від [[Вільгефорц]]а, Ґеральт якийсь час лікується у дріад в [[Брокілон]]і і отримує від них новий [[Ельфи|ельфський]] одяг — болотяну куртку з листяними мотивами і сірий плащ. Згодом він переодягається в звичну шкіряну куртку, незабаром після прибуття в [[Туссен]].
== Характер ==
 
Характер у Геральта вкрай важкий. Він дуже зухвалий і гострий на слово, грубуватий, через міру прямолінійний. Але разом з цим Геральт відрізняється крайньою стриманістю, його пропозиції короткі. У нього своєрідне почуття юмора.
 
   
  +
=== Характер ===
В кращому випадку Геральт намагається дотримуватися нейтралітету і вважає за краще бути поза політикою (хоча життя то і справи кидають його в саме жерло розвитку політичних інтриг). У його вчинках діє принцип меншого зла.
 
  +
*Характер у Ґеральта вкрай важкий. Він дуже зухвалий і гострий на слово, грубуватий, через міру прямолінійний. Але разом з цим Ґеральт відрізняється крайньою стриманістю, його пропозиції короткі. У нього своєрідне почуття гумору.
   
  +
*В найкращому випадку Ґеральт намагається дотримуватися нейтралітету і вважає за краще бути поза політикою (хоча життя то і справи кидають його в саме жерло розвитку політичних інтриг). У його вчинках діє принцип меншого зла.
''«Зло – це зло, Стрегобор, - серйозно сказав відьмак, встаючи. - Менше, більше, середнє - однаково, пропорції умовні, а межі розмиті. Я не святий відлюдник, не тільки одне добро творив в житті. Але якщо доводиться вибирати між одним злом і іншим, я вважаю за краще не вибирати взагалі.»''
 
   
  +
*Окремо варто відзначити придуманий ним же «кодекс відьмаків», завдяки якому, Ґеральт часто вдало здійснював якусь справу або прикривав ним власні таємниці.
— [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]], оповідання «Менше зло»
 
   
  +
*Він не проти випити. Ґеральта так само не можна назвати меркантильною особистістю, але від замовлення з хорошою оплатою відмовиться лише в тому випадку, якщо ймовірність його успішного виконання наближається до нуля. Вельми волелюбний, йому подобаються жінки, а їм подобається він.
Окремо варто відзначити придуманий ним же «кодекс відьмаків», завдяки якому, Геральт часто вдало здійснював якусь справу або прикривав ним власні таємниці.
 
   
  +
== Походження ==
''«Але я завжди дотримувався принципів. Ні, не кодексу. Іноді просто прикривався кодексом. Людям це подобається. Тих, хто має кодекси і керується ними, шанують і поважають''».
 
  +
Матір'ю Ґеральта була чарівниця, а точніше – друїдка-цілителька [[Вісенна]], можливим батьком – найманець [[Корін]] ([[Анджей Сапковський]] не визнав Коріна батьком Ґеральта). Незабаром після його народження, мати віддала Ґеральта відмакам [[Школа Вовка|Школи Вовка]], в [[Каер-Морен]]. Там, Ґеральт пережив багато складних мутацій, і пройшов випробування травами.
 
— [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]], інтерлюдія «Глас розуму»''<br />''
 
 
''«Не існує ніяких кодексів, Іоля. Ще не написаний жоден кодекс для відьмаків. Я свій собі придумав сам. Взяв і придумав. І дотримувався його. Завжди ... Ну, скажімо, в більшості випадків.''»
 
 
— [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]]
 
   
  +
Завдяки його блискучим успіхам в навчанні, Ґеральт був обраний для додаткових експериментів з мутації. Він є єдиним відьмаком, який пережив ці експерименти, його абсолютно біле волосся буто побічним ефектом цих додаткових мутацій. Після закінчення навчання, відьмак Ґеральт отримав відьмачі мечі та медальон і покинув Каер Морен.
Він не проти випити. Геральта так само не можна назвати меркантильною особистістю, але від замовлення з хорошою оплатою відмовиться лише в тому випадку, якщо ймовірність його успішного виконання наближається до нуля. Вельми волелюбний, йому подобаються жінки, а їм подобається він.
 
   
  +
== Участь в [[Сага про Відьмака|літературній Сазі]] ==
''«Відьмак. Деякими званий Відьмином. Викликати його дуже небезпечно; токмо тоді треба, коли проти чудовиська і поганців різних нічого вдіяти вже не можна, відьмак впорається. Однак ж стежити надить, щоб до відьмака не доторкатися, бо від оного запаршивіти можна. І дівок від нього ховати, тому що відьмак охочий до них надміру. І хоча він досить до злата жадібний, не давати йому більше як за утопця срібний гріш або півтора; за котолака - два срібних гроша; за вампіра - чотири срібних гроша.»''
 
  +
Оскільки, починаючи з першої книги [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]], оповідання та повісті про пригоди Ґеральта розташовані не в хронологічному порядку, то слід написати їх вірну послідовність:
 
  +
# Оповідання [[Крупиця істини (розповідь)|«Дещиця істини»]]
— [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]]
 
  +
# Оповідання [[Менше зло (розповідь)|«Менше зло»]]
 
  +
# Оповідання [[Питання ціни (розповідь)|«Питання ціни»]]
== Участь в літературній Сазі ==
 
  +
# Оповідання [[Край світу|«Край світу»]]
Оскільки, починаючи з першої книги [[Останнє бажання (книга)|«Останнє бажання»]], оповідання та повісті про пригоди Геральта розташовані не в хронологічному порядку, то слід написати їх вірну послідовність:
 
  +
# Оповідання [[Останнє бажання|«Останнє бажання»]]
# Розповідь [[Крупиця істини (розповідь)|«Крупиця істини»]]
 
  +
# Книга [[Сезон Бур|«Сезон гроз»]]
# Розповідь [[Менше зло (розповідь)|«Менше зло»]]
 
# Розповідь [[Питання ціни (розповідь)|«Питання ціни»]]
+
# Оповідання [[Відьмак (розповідь)|«Відьмак»]]
  +
# Оповідання [[Голос розуму|«Голос розуму»]]
# Розповідь [[Край світу|«Край світу»]]
 
# Розповідь [[Останнє бажання|«Останнє бажання»]]
 
# Книга [[Сезон Бур|«Сезон Бур»]]
 
# Розповідь [[Відьмак (розповідь)|«Відьмак»]]
 
# Розповідь [[Глас розуму|«Глас розуму»]]
 
 
# Збірник [[Меч Призначення|«Меч Призначення»]]
 
# Збірник [[Меч Призначення|«Меч Призначення»]]
 
# Книга [[Кров ельфів|«Кров ельфів»]]
 
# Книга [[Кров ельфів|«Кров ельфів»]]
Рядок 54: Рядок 113:
 
# Книга [[Володарка Озера|«Володарка Озера»]]
 
# Книга [[Володарка Озера|«Володарка Озера»]]
   
{{Спойлер
 
|Текст =
 
 
==='''«Останнє бажання» (збірка оповідань)'''===
 
==='''«Останнє бажання» (збірка оповідань)'''===
  +
===='''«Дещиця істини» (~1235 р.)'''====
===='''«Крупиця істини» (~1235 р.<sup><ref name=":1">Тут і далі дати представлені згідно зі статтею [http://www.sapkowski.su/modules.php?name=Articles&pa=showarticle&artid=112#5 Хронология Ведьминлэнда].</ref></sup>)'''====
 
  +
  +
  +
Подорожуючи в пошуках замовлення північчю [[Реданія|Реданії]], Ґеральт з'їжджає з тракту, щоб розслідувати смерть кількох людей, на одному з яких залишилися дивні рани від зубів. Йдучи по сліду, Ґеральт помічає в лісі темноволосу бліду дівчину, на яку незвично реагує його коня,[[Плітка]] і яка миттєво зникає. Пізніше він приходить до покинутої на вигляд садиби. Зайшовши у двір, Ґеральт зустрічає величезну розумну напівлюдину-напівведмедя по імені [[Нівеллен]], який здивувавшись сміливості відьмака, запрошує його пообідати.
  +
  +
За трапезою господар розповідає про те, як багато років тому його банда пограбувала храм [[Культ Корам Агх Пер|Корам Агх Пер]], левоголового Павука, і Нівеллен виявився проклятий, перетворившись на чудовисько, проте з часом навчився жити в цьому вигляді і навіть насолоджуватися своїм становищем. З навколишніх селищ і міст до нього приводили дівчат, які жили у нього рік, а потім, отримуючи багате придане, поверталися в рідні місця. Проте якийсь час назад Нівеллен припинив цю практику, оскільки закохався і став жити разом з русалкою, [[Верєена|Вереєною]], яку відьмак і бачив в лісі.
   
Подорожуючи по північному сході [[Реданія|Реданії]] в пошуках замовлення, Геральт з'їжджає з тракту, щоб розслідувати смерть кількох кметів, на одному з яких залишилися дивні рани від зубів. Йдучи по сліду, Геральт помічає в лісі темноволосу бліду дівчину, на яку незвично реагує [[Плітка]] і яка миттєво зникає, і приходить до покинутої на вигляд садибі. Зайшовши у двір, Геральт зустрічає величезну розумну напівлюдину-напівведмедя-напівлева по імені [[Нівеллен]], який здивувавшись сміливості відьмака, запрошує його пообідати. За трапезою господар розповідає про те, як багато років тому його банда пограбувала храм [[Культ Корам Агх Пер|Корам Агх Пер]], левоголового Павука, і Нівеллен виявився проклятий, перетворившись на чудовисько, проте з часом навчився жити в цьому вигляді і навіть насолоджуватися своїм становищем. З навколишніх селищ і міст до нього приводили дівчат, які жили у нього рік, а потім, отримуючи багате придане, поверталися в рідні місця. Проте якийсь час назад Нівеллен припинив цю практику, оскільки закохався і став жити разом з русалкою, [[Верєена|Вереєною]], яку відьмак і бачив в лісі. Геральт залишає лісовий маєток, однак, через деякий час повертається, запідозривши недобре, коли згадує реакцію своєї кобили на Вереєну. Він знаходить її співаючою у дворі, після того як вона випила кров Нівеллена, і з'ясовує, що насправді Вереєна не русалка, а [[Брукса]], один з найнебезпечніших видів [[Вампіри|вампірів]]. Відьмак вступає з нею в сутичку, в якій йому допомагає Нівеллен. Удвох їм вдається вбити фантастично рухомого монстра, а її кров, що пролилася на її коханого, звільняє Нівеллена від прокляття завдяки силі щирої любові.
+
Ґеральт залишає лісовий маєток, однак, через деякий час повертається, запідозривши недобре, коли згадує реакцію своєї кобили на Вереєну. Він знаходить її співаючою у дворі, після того як вона випила крові Нівеллена, і з'ясовує, що насправді Вереєна не русалка, а [[Брукса]], один з найнебезпечніших видів [[Вампіри|вампірів]]. Відьмак вступає з нею в сутичку, в якій йому допомагає Нівеллен. Удвох їм вдається вбити фантастично рухомого монстра, а кров, що пролилася на її коханого, звільняє Нівеллена від прокляття завдяки силі щирої любові.
   
 
===='''«Менше зло» (~1240 р.)'''====
 
===='''«Менше зло» (~1240 р.)'''====
  +
Геральт виконує замовлення на [[Кікімора|кікімору]] в Реданському місті [[Блавікен]]і і, за порадою войта [[Кальдемейн]]а, відправляється продавати її місцевому чарівникові. Відьмак впізнає в ньому свого знайомого [[Стрегобор]]а, який розповідає йому про [[Прокляття Чорного Сонця]] і княжни [[Ренфрі]], яка нібито є чудовиськом в людському тілі і яка полює за чарівником через його давню зраду, яке поставило її на грань життя і смерті. Крім того, на неї не діє магія. Стрегобор просить Геральта вбити її, але відьмак відмовляється, проте чарівник відзначає, що він поза досяжністю всередині своєї вежі. Незабаром на місцевому заїжджому дворі Геральт і Кальдемейн знайомляться з командою Ренфрі, ледь не вступивши з ними в бій, дівчина ж показує документи про недоторканність своєї особи, відьмак і войт йдуть ні з чим. Вночі Геральт повертається до своєї комірчини, де зустрічається з Ренфрі, яка розповідає йому свою історію і каже, що вб'є Стрегобора, виманивши його з вежі «[[Трідамский ультиматум|Трідамским ультиматумом]]». Відьмак намагається переконати Ренфрі відмовитися від помсти, вона ж у відповідь пропонує йому вбити Стрегобора самому, оскільки той напевно пустить Геральта в свою вежу. Коли Білий Вовк відмовляється, Ренфрі погоджується виїхати з міста завтра вранці, після чого вони проводять разом ніч. На наступний день Геральт розпитує войта про події, що сталися в [[Трид]]і, а потім, зрозумівши задум Ренфрі, відьмак відправляється на ринкову площу, де вступає в сутичку з її людьми і вбиває їх одного за іншим. Потім з'являється Ренфрі, яка повідомляє, що Стрегобор би не вийшов з вежі, навіть якби вона вирізала весь Блавікен, і вступає в поєдинок з відьмаком, в ході якого Геральт бере гору. З'являється Стрегобор і пропонує провести аутопсію, проте Геральт забороняє йому це робити. Чародій телепортується в [[Ковір і Повіс|Ковір]], Кальдемейн забороняє відьмаку коли-небудь повертатися в місто. Після цієї різанини Геральт отримав своє знамените прізвисько «М'ясник з Блавікена».
 
  +
==== '''«Питання ціни» (~ осінь 1251 р.)''' ====
 
  +
Ґеральт вбиває [[Кікімора|кікімору]] недалеко від реданського містека [[Блавікен]] і, за порадою войта [[Кальдемейн]]а, відправляється продавати її труп місцевому чародію. Відьмак впізнає в ньому свого знайомого [[Стреґобор]]а, який розповідає йому про [[Прокляття Чорного Сонця]] і княжну [[Ренфрі]], яка нібито є чудовиськом в людському тілі і яка полює за чарівником через його давню зраду, яке поставило її на грань життя і смерті.
Геральт опиняється на прийомі в [[Цинтра|Цинтрі]] з нагоди п'ятнадцятиріччя принцеси [[Паветта|Паветти]], дочки королеви [[Каланте]]. На бенкеті мав бути обраний наречений принцесі з прибулих претендентів і гостей двору, в тому числі делегації з [[Скелліге]], яка складалася з [[Ейст Турсеах|Ейста Турсеаха]], [[Крах ан Крайт|Краху ан Крайта]] , [[Друїди|друїда]] [[Мишовур]]а і інших острів'ян. Каланте садить відьмака поруч з собою і згадує, що Геральта вона покликала для ліквідації якоїсь загрози, яка може перешкодити задуманому союзу Цинтри і Скелліге. Незабаром після виходу Паветти в залі з'являється людина, закута в лати з голови до ніг і представлена як [[Емгир вар Емрейс|Йож з Ерленвальда]]. Прибулець розповідає, що 15 років тому нині покійний чоловік Каланте в подяку за порятунок його життя обіцяв Йожу те, що він залишив удома, але про що не знає і чого не очікує — [[Право Несподіванки]]. Розповідь Йожа викликає бурю в залі, кілька кинутих йому викликів, суперечки і крики. На вимогу королеви прибулець знімає шолом і виявляється, що він вдає із себе химерну істоту, схожу на їжака, починається бійка, Йож виявляється на межі смерті, проте вступивший в сутичку Геральт і Ейст рятують його. Паветта входить в магічний транс і своїм криком викликає часткове руйнування замку, однак завдяки злагодженим діям Мишовура і Геральта принцесу вдалося заспокоїти. У цей момент пробило північ, і Йож перетворився на людину, яку насправді звали Дані. Каланте оголошує 2 весілля: свою з Ейстом і Дані з Паветтой. Вдячний за порятунок Йож пропонує Геральту нагороду, відьмак вимагає Право Несподіванки з «виплатою» через 6 років. Виявляється, що Паветта вже вагітна від Дані. Мишовур залишається наглядати за дівчинкою, яка незабаром повинна народитися.
 
  +
===='''«Край Світу» (~ 1253 р.)'''====
 
  +
Крім того, на неї не діє магія. Стреґобор просить Ґеральта вбити її, але відьмак відмовляється, проте чарівник відзначає, що він поза досяжністю всередині своєї Вежі. Незабаром на місцевому заїжджому дворі Ґеральт і Кальдемейн знайомляться з командою Ренфрі, ледь не вступивши з ними в бій, дівчина ж показує документи про недоторканність своєї особи, відьмак і войт йдуть ні з чим. Вночі Ґеральт повертається до своєї комірчини, де зустрічається з Ренфрі, яка розповідає йому свою історію і каже, що вб'є Стреґобора, виманивши його з вежі «-05-0081Трідамским ультиматумом». Відьмак намагається переконати Ренфрі відмовитися від помсти, вона ж у відповідь пропонує йому вбити Стреґобора самому, оскільки той напевно пустить Ґеральта в свою Вежу.
Геральт, нещодавно познайомившись з [[Лютик]]ом, в пошуках роботи виявляється в [[Дол Блатанна|Долині Квітів]], на краю світу у [[Сині Гори|Синіх гір]]. В одному з сіл відьмаку пропонують замовлення на [[Сільван|диавола]], однак за умови, що він прожене його, а не вб'є. Відправившись на поля, Геральт і Лютик зустрічають диавола, який виявляється розумним, однак бард провокує його і герої змушені рятуватися втечею. Повернувшись до місцевого Солтиса за поясненнями, Геральт з'ясовує, що диавола вже намагалися прогнати, діючи за порадами віщунки, [[Ліллі]]. Сільван ж, в основному, займається тим, що краде зерно з комір. Повернувшись на поля, Геральт спочатку мирно, а потім силою намагається змусити диавола піти, однак в запалі бійки його збиває з ніг кінь, і він втрачає свідомість. Прокинувшись пов'язаний разом з Любистком, відьмак розуміє, що Сільван по імені [[Торкве]] краде зерно і знання з ведення сільського господарства для [[Ельфи|ельфів]], які в цей момент обговорюють з дияволом умови угоди. Ельфка-мізантроп [[Торувьель]] розбиває лютню Лютика об дерево, від подальшої розправи відьмака і барда ненадовго рятує ватажок ельфів [[Філавандрель]]. Він вступає в дискусію з Геральтом і в кінці вирішує вбити їх з Любистком як небажаних свідків, Торкве же встає на їх захист. Раптово з'являється Ліллі в образі [[Королева Полів|Королеви Полів]], дуже шанованою ельфами, яка розв'язує пута бранців і, незважаючи на вмовляння і благання Філавандреля піти з ними, залишається в селищі людей. Торувель дарує Лютикові новий інструмент, а Філавандрель виявляє бажання коли-небудь зустрітися з Геральтом на полі брані, після чого ельфи йдуть.
 
  +
==== '''«[[Останнє бажання (розповідь)]]» (~ літо 1255 р.)''' ====
 
  +
Коли Білий Вовк відмовляється, Ренфрі погоджується виїхати з міста завтра вранці, після чого вони проводять разом ніч. На наступний день Ґеральт розпитує войта про події, що сталися в [[Трид]]і, а потім, зрозумівши задум Ренфрі, відьмак відправляється на ринкову площу, де вступає в сутичку з її людьми і вбиває їх одного за іншим. Потім з'являється Ренфрі, яка повідомляє, що Стреґобор би не вийшов з Вежі, навіть якби вона вирізала весь Блавікен, і вступає в поєдинок з відьмаком, в ході якого Ґеральт бере гору. З'являється Стреґобор і пропонує провести аутопсію, проте Ґеральт забороняє йому це робити. Чародій телепортується в [[Ковір і Повіс|Ковір]], Кальдемейн забороняє відьмаку коли-небудь повертатися в місто. Після цієї різанини Ґеральт отримав своє знамените прізвисько «М'ясник з Блавікена».
Під час риболовлі Геральта і Лютика поблизу Редансього міста [[Ринда]], бард несподівано витягує з води глечик і, відкривши його, стикається з люттю заточеного всередині нього [[Генії|джина]], який завдає Любистку магічну травму шиї. Геральту вдається прогнати його екзорцизмом з не зовсім відомими йому властивостями. Відьмак везе пораненого поета в місто, проте виявляється, що його ворота закриті на ніч, через що йому доводиться ночувати в сторожовій вежі за стінами, разом з деякими стражниками. Вони дають Геральту пораду звернутися за допомогою до чарівниці [[Єнніфер|Йеннефер]], яка в цей момент знаходиться в Ринді. На наступний ранок відьмак просить магічку про допомогу, вона погоджується і, в обмін на друк від глечика, зцілює Лютика, однак бере над Геральт повний контроль. Потім відьмак прокидається вже в острозі, куди його посадили за побиття міських заправив, які вимагали вигнання Йеннефер. Підкуплений одним з них стражник б'є Геральта, однак, коли Білий Вовк бажає, щоб він лопнув, саме це і відбувається. Міський Іпат викликає відьмака до себе, щоб з'ясувати, що відбувається, тут же присутній жрець [[Крепп]]. У цей момент джин вступає в протиборство з чарівницею, при цьому він приймається руйнувати місто. Йеннефер не може приборкати силу джина, щоб використовувати її в майбутньому, почасти тому, що колишній його «господар» — власник друку, тобто Геральт, загадав лише 2 бажання: екзорцизм, який приблизно перекладався як '' «піди і трахни себе» '', і побажання стражнику. На прохання відьмака Крепп переміщує його до Йеннефер, що не дуже рада бачити Геральта, той же рятує їх обох і ціле місто, загадуючи своє останнє бажання — щоб долі відьмака і чарівниці були назавжди пов'язані, після чого джин зникає. Йеннефер і Геральт закохуються одне в одного і віддаються пристрасті.
 
  +
=== '''«Сезон Бур» (~ літо 1256 р.)''' ===
 
  +
==== '''«Питання ціни» (~осінь 1251 р.)''' ====
У проміжку між цією книгою і попереднім за хронологією оповіданні Йеннефер і Геральт якийсь час живуть разом в її будинку в місті [[Венгерберг]], проте незабаром відьмак, незадоволений владним характером і зверненням чарівниці з ним, тікає від неї. На початку книги Геральт з Рівії виконує контракт на [[Ідр]]а поблизу [[Керак (місто)|Керак]]. Прибувши в місто за нагородою, відьмак здає свої мечі на зберігання в кордегарію, після чого його беруть під арешт місцева влада за нібито шахрайство в призначенні цін по Відьмачий послуг. Через 4 дні Геральта відпускають під заставу, який вносить [[Літта Нейд]] на прізвисько Корал - чародійка на службі у короля Керак, після чого Білий Вовк виявляє, що його знамениті мечі вкрадені. Глава таємної поліції Керрака [[Феррант де Леттенхоф]] і за сумісництвом двоюрідний брат Лютик, який також з'являється в місті, обіцяє відьмак допомогу в пошуках. Геральт відправляється з питаннями до ліття і, в результаті імпульсу пристрасті, вони виявляються разом в ліжку. Через тиждень Геральт з'ясовує, що його мечі будуть продані в [[Новіград]]і на аукціоні в Будинку Борсоді, в цей же час чародійка просить Геральта відправитися в [[Ріссберг]], центр досліджень чарівників, в якому живе і працює найстаріший з нині живих магів — [[Ортолана]], для допомоги їм у одній справі. Лютик дістає відьмак новий меч і він відправляється в Ріссберг, в Темерію. Там його зустрічають не надто радо, однак маги визнають, що їм необхідна допомога відьмака. Чарівник [[Алджернон Гвінкамп|Пинето]], дружелюбно налаштований до Геральту, розповідає, що один з магів Ріссберга займається [[Гоетія]] — закликає демонів, надаючи їм своє тіло в якості посудини, і що він вирізав вже кілька навколишніх сіл . Хоча і підозрюючи магів в нещирості, Геральт погоджується і якийсь час патрулює поселення поблизу Ріссберга, поки одного разу не натикається на ще одну вирізану село, де знаходить без свідомості одного з асистентів Ортолана — [[Сорель Дегерлунд|Сореля Дегерлунда]]. Той приходить до тями і обманом переміщує себе разом з ведьмаком в свою лабораторію, де Геральта приголомшують, а потім вводять йому паралізуючий отрута підручні мага. Після цього Сорель розповідає, що він не викликав ніяких демонів, просто вирізав села за допомогою огротроллей, проте чарівники Ріссберга (не всі, звичайно) боялися і шанували його, що приносило йому вплив і рухало по кар'єрних сходах. Захопившись вихвалянням себе, Сорель не помічає, як завдяки Відьмачий мутацій Геральту вдається нейтралізувати отруту в своєму організмі. Білий Вовк бере мага в заручники і вимагає, щоб той телепорований їх в Ріссберг, той виконує, однак заклинання викидає одного відьмака без Сореля на півночі Темерії поблизу [[Понтар (ріка)|Понтара]]. Тут Геральт заступається за сім'ю кметів, яких оббирають Реданскій найманці, але в цей момент куплений Жовтцем меч, опинившись підробкою, ламається, і відьмака, погрожуючи вбивством кметів, беруть в полон. Незабаром найманці разом з Геральт натикаються на переміщуватися сюди ж Дегерлунда і його підручних і вступають з ними в бій, відьмак ж вдається втекти. Далі він знаходить попутника - краснолюдов [[Аддаріон Бах|Аддаріона Баха]], разом з яким вони виходять до Понтару і сідають на шлюп «[[Пророк Лебеда (шлюп)|Пророк Лебеда]]». З'ясовується, що на шлюпі перевозять викраденого дитинча [[Агуара|агуари]], через що лисиця переслідує їх і заманює в пастку в дельті Понтара. Геральт укладає з агуарой угоду, «борг» за яку вона одного разу прийде віддати, і насилу вибирається з пастки. Потім відьмак добирається до Новограда, але спізнюється - його мечі продані, при цьому покупців йому відмовляються повідомити. Він повертається в Керак, де його не найбільш привітним чином зустрічає Корал. В цей же час в Керак прибуває Пинето, який повідомляє Геральту, що Ортолана помер, в Ріссберге тепер командує Сорель, а він сам був «звільнений». Маг на прощання дарує Геральту свій фамільний меч і повідомляє розташування Дегерлунда, сам же він відправляється в [[Імперія Нільфгаард|Нільфгаард]]. Відьмак за допомогою [[Перевертень|перевертня]] [[Отто Дуссарт]] а, який був у нього в боргу, відшукує шлях в притулок Сореля, там Геральт розправляється з його підручними і ламає шию самому психопату. Прибувши назад в Керак Геральт стає свідком державного перевороту і вбивства короля Белогуна, після чого він остаточно свариться з ліття Нейд, втрачає меч, подарований Пинето, і разом з Жовтцем назавжди покидає Керак. Подорожуючи по Темерії, Геральт і Лютик на одному з заїжджих дворів стикаються з ведьмаком з [[Школа Кота|Школи Кота]] [[Бреєн]]ом на прізвисько «Кіт з [[Йєлла]]», який викликає Геральта на поєдинок, помилково вважаючи, що той тримає шлях в [[Визіма|Визимі]] для виконання замовлення короля [[Фолтест]] а на [[Стрига]]. На превелику силу Геральту вдається не допустити кровопролиття, в тому числі тому, що незнайомка, що представилася як [[Тиціана Фреві]], дає Білому Вовку згорток з його мечами. Після того, як Кот з Йєлла йде, Тиціана розповідає, що мечі їй передала Йенніфер, яка і купила їх на аукціоні. Геральт і Тиціана проводять разом вечір, а потім і ніч, на ранок відьмак і бард знову вирушають в дорогу, зустрічаючи агуару, яка «повертає» Геральту борг і показує настільки улюблену їм Йеннефер. Відьмак разом з Лютиком продовжує свій шлях.
 
  +
  +
  +
Ґеральт опиняється на королівському прийомі в [[Цінтра|Цінтрі]] з нагоди п'ятнадцятиріччя принцеси [[Паветта|Паветти]], дочки королеви [[Каланте]]. На бенкеті мав бути обраний наречений принцесі з прибулих претендентів і гостей двору, в тому числі делегації з [[Скелліге]], яка складалася з [[Ейст Турсех|Ейста Турсеха]], [[Крах ан Крайт|Краха ан Крайта]], [[Друїди|друїда]] [[Мишовур]]а і інших острів'ян.
  +
  +
Каланте садить відьмака поруч з собою і згадує, що Ґеральта вона покликала для ліквідації якоїсь загрози, яка може перешкодити задуманому союзу Цінтри і Скелліге. Незабаром після виходу Паветти в залі з'являється людина, закута в лати з голови до ніг і представлена як [[Емгир вар Емрейс|Єжак з Ерленвальду]]. Прибулець розповідає, що п'ятнадцять років тому нині покійний чоловік Каланте в подяку за порятунок його життя обіцяв Йожу те, що він залишив удома, але про що не знає і чого не очікує — [[Право Несподіванки]]. Розповідь Єжака викликає бурю в залі, кілька кинутих йому викликів, суперечки і крики. На вимогу королеви прибулець знімає шолом і виявляється, що він вдає із себе химерну істоту, схожу на їжака, починається бійка, Йож виявляється на межі смерті, проте вступивший в сутичку Ґеральт і Ейст рятують його.
  +
  +
Паветта входить в магічний транс і своїм криком викликає часткове руйнування замку, однак завдяки злагодженим діям Мишовура і Ґеральта принцесу вдалося заспокоїти. У цей момент пробило північ, і Йож перетворився на людину, яку насправді звали Дані. Каланте оголошує два весілля: своє з Ейстом і Дані з Паветтою. Вдячний за порятунок Єжак пропонує Ґеральту нагороду, відьмак вимагає Право Несподіванки з «виплатою» через шість років. Виявляється, що Паветта вже вагітна від Дані. Мишовур залишається наглядати за дівчинкою, яка незабаром повинна народитися.
  +
  +
===='''«Край світу» (~ 1253 р.)'''====
  +
  +
  +
Ґеральт, нещодавно познайомившись з [[Любисток|Любистком]], в пошуках роботи виявляється в [[Дол Блатанна|Долині Квітів]], на краю світу у [[Сині Гори|Синіх гір]]. В одному з сіл відьмаку пропонують замовлення на [[Сільван|диавола]], однак за умови, що він прожене його, а не вб'є. Відправившись на поля, Ґеральт і Любисток зустрічають диавола, який виявляється розумним, однак бард провокує його і герої змушені рятуватися втечею.
  +
  +
Повернувшись до місцевого войта за поясненнями, Ґеральт з'ясовує, що диавола вже намагалися прогнати, діючи за порадами віщунки, [[Ліллі]]. Сільван, всвою чергу, займається тим, що краде зерно з комір. Повернувшись на поле, Ґеральт спочатку мирно, а потім силою намагається змусити диавола піти, однак в запалі бійки його збиває з ніг кінь, і він втрачає свідомість. Прокинувшись пов'язаний разом з Любистком, відьмак розуміє, що Сільван по імені [[Торкве]] краде зерно і знання з ведення сільського господарства для [[Ельфи|ельфів]], які в цей момент обговорюють з дияволом умови угоди. Ельфка-мізантроп [[Торувьель]] розбиває лютню Любистка об дерево, від подальшої розправи відьмака і барда ненадовго рятує ватажок ельфів [[Філавандрель]].
  +
  +
Він вступає в дискусію з Ґеральтом і в кінці вирішує вбити їх з Любистком як небажаних свідків, Торкве же встає на їх захист. Раптово з'являється Ліллі в образі [[Королева Полів|Королеви Полів]], дуже шанованою ельфами, яка розв'язує пута бранців і, незважаючи на вмовляння і благання Філавандреля піти з ними, залишається в селищі людей. Торувель дарує Любистку новий інструмент, а Філавандрель виявляє бажання коли-небудь зустрітися з Ґеральтом на полі брані, після чого ельфи йдуть.
  +
  +
==== '''«-05-0104Останнє бажання» (~ літо 1255 р.)''' ====
  +
  +
  +
Ґеральт і Любисток займаються риболовлею поблизу редансього місечка [[Рінда]], несподівано бард витягує з води глечик і, відкривши його, стикається з люттю заточеного всередині нього [[Генії|джина]], який завдає Любистку магічну травму шиї. Ґеральту вдається прогнати його екзорцизмом з не зовсім відомими йому властивостями. Відьмак везе пораненого поета в місто, проте виявляється, що його ворота закриті на ніч, через що йому доводиться ночувати в сторожовій вежі за стінами, разом з деякими стражниками.
  +
  +
Вони дають Ґеральту пораду звернутися за допомогою до чарівниці [[Йеннефер]], яка в цей момент знаходиться в Рінді. На наступний ранок відьмак просить магічку про допомогу, вона погоджується і, в обмін на друк від глечика, зцілює Любистка, однак бере над Ґеральтом повний магічний контроль. Пізніше, відьмак прокидається вже у в'язниці, куди його посадили за побиття членів міської ради, які вимагали вигнання Йеннефер. Підкуплений одним з них стражник б'є Ґеральта, однак, коли відьмак бажає, щоб він лопнув, саме це і відбувається. Міський бургомістр викликає Білого Вовка до себе, щоб з'ясувати, що відбувається, тут же присутній жрець [[Крепп]]. У цей момент джин вступає в протиборство з чарівницею, при цьому він приймається руйнувати місто.
  +
  +
Йеннефер не може приборкати силу джина, щоб використовувати її в майбутньому, почасти тому, що колишній його «господар» — власник друку, тобто Ґеральт, загадав лише два бажання: екзорцизм, який приблизно перекладався як ''«піди і трахни себе»'', і побажання стражнику. На прохання відьмака Крепп переміщує його до Йеннефер, що не дуже рада бачити Ґеральта, той же рятує їх обох і ціле місто, загадуючи своє останнє бажання — щоб долі відьмака і чарівниці були назавжди пов'язані, після чого джин зникає. Йеннефер і Ґеральт закохуються одне в одного і віддаються пристрасті.
  +
  +
=== '''«Сезон гроз» (~ літо 1256 р.)''' ===
  +
  +
  +
Йеннефер і Ґеральт якийсь час живуть разом в її будинку в місті [[Венгерберґ]], проте незабаром відьмак, незадоволений владним характером і зверненням чарівниці з ним, тікає від неї. Ґеральт з Рівії виконує контракт на [[Ідр]]а поблизу міста [[Керак (місто)|Керак]]. Прибувши в місто за нагородою, відьмак здає свої мечі на зберігання в кордегарію, після чого його беруть під арешт місцева влада за нібито шахрайство в призначенні цін по Відьмачий послуг. Через чотири дні Ґеральта відпускають під заставу, який вносить [[Литта Нейд]] на прізвисько Корал — чародійка на службі у короля Керак, після чого Білий Вовк виявляє, що його знамениті мечі вкрадені. Голова таємної поліції Керрака [[Феррант де Леттенхоф]] і за сумісництвом двоюрідний брат Любистка, який також з'являється в місті, обіцяє відьмак допомогу в пошуках. Ґеральт відправляється з питаннями до ліття і, в результаті імпульсу пристрасті, вони виявляються разом в ліжку. Через тиждень Ґеральт з'ясовує, що його мечі будуть продані в [[Новіград]]і на аукціоні в Будинку Борсоді, в цей же час чародійка просить Ґеральта відправитися в [[Ріссберг]], центр досліджень чарівників, в якому живе і працює найстаріший з нині живих магів — [[Ортолана]], для допомоги їм у одній справі.
  +
  +
Любисток дістає відьмак новий меч і він відправляється в Ріссберг, в Темерію. Там його зустрічають не надто радо, однак маги визнають, що їм необхідна допомога відьмака. Чарівник [[Алджернон Гвінкамп|Пинето]], дружелюбно налаштований до Геральту, розповідає, що один з магів Ріссберга займається [[Гоетія]] — закликає демонів, надаючи їм своє тіло в якості посудини, і що він вирізав вже кілька навколишніх сіл . Хоча і підозрюючи магів в нещирості, Геральт погоджується і якийсь час патрулює поселення поблизу Ріссберга, поки одного разу не натикається на ще одну вирізану село, де знаходить без свідомості одного з асистентів Ортолана — [[Сорель Дегерлунд|Сореля Дегерлунда]]. Той приходить до тями і обманом переміщує себе разом з ведьмаком в свою лабораторію, де Ґеральта приголомшують, а потім вводять йому паралізуючий отрута підручні мага. Після цього Сорель розповідає, що він не викликав ніяких демонів, просто вирізав села за допомогою огротроллей, проте чарівники Ріссберга боялися і шанували його, що приносило йому вплив і рухало по кар'єрних сходах. Захопившись вихвалянням себе, Сорель не помічає, як завдяки Відьмачий мутацій Ґеральту вдається нейтралізувати отруту в своєму організмі. Білий Вовк бере мага в заручники і вимагає, щоб той телепорований їх в Ріссберг, той виконує, однак заклинання викидає одного відьмака без Сореля на півночі Темерії поблизу [[Понтар (ріка)|Понтара]].
  +
  +
Тут Ґеральт заступається за сім'ю кметів, яких оббирають реданські найманці, але в цей момент куплений Любистком меч, опинившись підробкою, ламається, і відьмака, погрожуючи вбивством кметів, беруть в полон. Незабаром найманці разом з Геральт натикаються на переміщуватися сюди ж Дегерлунда і його підручних і вступають з ними в бій, відьмак ж вдається втекти. Далі він знаходить попутника — краснолюда [[Аддаріон Бах|Аддаріона Баха]], разом з яким вони виходять до Понтару і сідають на шлюп «-05-0122Пророк Лебеда». З'ясовується, що на шлюпі перевозять викраденого дитинча [[Агуара|агуари]], через що лисиця переслідує їх і заманює в пастку в дельті Понтара. Ґеральт укладає з агуарой угоду, «борг» за яку вона одного разу прийде віддати, і насилу вибирається з пастки. Потім відьмак добирається до Новограда, але спізнюється - його мечі продані, при цьому покупців йому відмовляються повідомити. Він повертається в Керак, де його не найбільш привітним чином зустрічає Корал. В цей же час в Керак прибуває Пінет, який повідомляє Ґеральту, що Ортолан помер, в Ріссберзі тепер командує Сорель, а він сам був «звільнений». Маг на прощання дарує Геральту свій фамільний меч і повідомляє розташування Дегерлунда, сам же він відправляється в [[Імперія Нільфгард|Нільфгард]]. Відьмак за допомогою [[Перевертень|перевертня]] [[Отто Дуссарт]] а, який був у нього в боргу, відшукує шлях в притулок Сореля, там Ґеральт розправляється з його підручними і ламає шию самому психопату. Прибувши назад в Керак Ґеральт стає свідком державного перевороту і вбивства короля Белогуна, після чого він остаточно свариться з ліття Нейд, втрачає меч, подарований Пінет, і разом з Любистком назавжди покидає Керак. Подорожуючи по Темерії, Ґеральт і Любисток на одному з заїжджих дворів стикаються з відьмаком зі [[Школа Кота|Школи Кота]] [[Бреген]]ом на прізвисько «Кіт з [[Йелло]]», який викликає Ґеральта на поєдинок, помилково вважаючи, що той тримає шлях в [[Визіма|Визиму]] для виконання замовлення короля [[Фолтест]]а на [[Стриґа|Стриґу]]. Ґеральту вдається не допустити кровопролиття, в тому числі тому, що незнайомка, що представилася як [[Тиціана Фреві]], дає Білому Вовку згорток з його мечами. Після того, як Кот з Йелло йде, Тиціана розповідає, що мечі їй передала Йеннефер, яка і купила їх на аукціоні. Ґеральт і Тиціана проводять разом вечір, а потім і ніч, на ранок відьмак і бард знову вирушають в дорогу, зустрічаючи агуару, яка «повертає» Ґеральту борг.
  +
 
=== '''«Останнє бажання» (продовження)''' ===
 
=== '''«Останнє бажання» (продовження)''' ===
 
==== '''«Відьмак» (~ початок осені 1256 р.)''' ====
 
==== '''«Відьмак» (~ початок осені 1256 р.)''' ====
  +
Геральт відправляється в [[Визіма|Визіму]], столицю [[Темерія|Темерії]] для виконання контракту на Стригу, яку раніше згадував Бреєн. Прибувши до столиці, Геральт пропонує свої послуги місцевому Іпату [[Велерад]]у, розпитуючи його про завдання. З'ясовується, що упириця — дочка короля Фольтеста і його сестри [[Адда|Адди]], яка померла при народження, проте через прокляття ночами стала виходити з могили у вигляді упириці. Присутні за наказом короля знахарі і чаклуни пропонували різні варіанти боротьби з напастю: вбити її різними способами або ж зняти чари. Фольтест захотів саме зняти чари зі свєї дочки, проте нікому досі, навіть кільком відьмакам, не вдалося ні зняти прокляття, ні навіть вбити потвору (що має бути куди простіше). Одночасно з цим деякі темерські вельможі в таємниці від короля зібрали певну суму грошей на саме вбивство чудовиська. До Геральту приходить сам Фольтест і розпитує про причини прокляття, і дозволяє відьмаку в разі крайньої необхідності вбити потвору, Геральт ж дає кілька порад, як уникнути рецидиву перетворення і попереджає, що розумовий розвиток раціонально мислячою дівчинки буде на рівні 4-5 річної дитини. На наступну ніч Білий Вовк відправляється в руїни старого палацу, за якими в склепі вдень спить упириця. Там він зустрічається з одним з вельмож, [[Остріт]]ом, який випадково наклав прокляття в гніві, оскільки сам був закоханий в сестру короля. Він нападає на відьмака, однак той спритно приголомшує вельможу, а згодом використовує його як приманку для Стриги. Чудовисько вбиває Остріта, а потім нападає на відьмака, проте тому вдається успішно протистояти їй. Упириця, перелякана силою Геральта, тікає, а він сам спускається в склеп і лягає в порожній саркофаг дочки Фольтеста, замикає кришку знаком і випиває снодійне. На ранок Білий Вовк виявляє поруч зі склепом дівчинку приблизно 14 років і перевіряє її рот на наявність іклів, а руки на наявність кігтів, проте не до кінця звільнена від чар принцеса ранить Геральта в шию. Він придавлює її до підлоги і чекає, поки закляття повністю спаде, потім непритомніє від втрати крові. Через кілька днів Геральт приходить до тями і Велерад розповідає йому, що дівчинка чар, а він сам отримає обіцяну нагороду.
 
  +
==== '' ' «Глас розуму» (~ осінь 1256 р.)' '' ====
 
  +
Ґеральт відправляється в [[Визіма|Визіму]], столицю [[Темерія|Темерії]] для виконання контракту на Стриґу, яку раніше згадував Бреєн. Прибувши до столиці, Ґеральт пропонує свої послуги місцевому войту [[Велерад]]у, розпитуючи його про завдання. З'ясовується, що упириця — дочка короля Фольтеста і його сестри [[Адда|Адди]], яка померла при народження, проте через прокляття ночами стала виходити з могили у вигляді упириці. Присутні за наказом короля знахарі і чаклуни пропонували різні варіанти боротьби з напастю: вбити її різними способами або ж зняти чари.
Поранений після поєдинку зі Стригою Геральт лікується і приходить в форму в [[Храм Мелітеле|храмі богині Мелітеле]] в [[Елландер]]і. Жриця [[Неннеке]], давня подруга відьмака, дорікає йому в втрати реакції і в тому, що він дозволив себе поранити. Вона наполягали на магічному трансі, який повинен визначити причину проблеми Геральта, але він відмовляється. У цей час храм відвідують [[Тайлес]] і [[Фальвік]] — лицарі [[Орден Білої Троянди|Ордена Білої Троянди]], які вимагають, щоб Геральт покинув межі Елландера. Неннеке вдається їх випровадити, проте Тайлес встигає перед цим викликати колишнього не надто чемним з ним Геральта на поєдинок. Після цього відьмак зустрічає в храмі [[Іоля Перша|Іолю]], жрицю, з якої він спав раніше, і розповідає про своє дитинство, принципах і навчанні в [[Каер Морхен]] е. Далі в храм прибуває Лютик, з яким відьмак розпиває пляшку самогону і скаржиться йому на долю відьмака, на що Лютик розповідає Геральту про зниклу професії ловців [[єдиноріг]] ів. Відьмак зустрічається з Неннеке і розпитує її про Йенніфер, ще раз відмовляючись від трансу. Покинувши ненадовго храм, Геральт і Лютик стикаються з лицарями Ордена, які вимагають задовольнити виклик Тайлеса, на цьому також наполягає [[Денніс Кранмер]] — капітан варти князя Елландера, який призвів великий загін. Умовою поєдинку є те, що Відьмак не може поранити Тайлеса, інакше в бій вступить загін Кранмера. Геральт погоджується і в ході дуелі спритним фінтом робить так, що Тайлес вдаряється особою про свій меч, але виживає. Фальвік наказує солдатам напасти, проте Денніс відкликає їх, кажучи, що все чесно: Відьмак не завдав лицареві удар — Тайлес «невдало» зіткнувся з власної сталлю. Відьмак і краснолюдов розлучаються друзями, Фальвік веде пораненого Тайлеса. Повернувшись в храм, Геральт і Лютик прощаються з Неннеке, в момент передачі скриньки з еліксирами руки Геральта і Іолі стикаються, і вона входить в транс, в якому бачить майбутнє відьмака. Неннеке просить Геральта залишитися, але той відмовляється, і вони з Любистком їдуть.
 
  +
  +
Фольтест захотів саме зняти чари зі свєї дочки, проте нікому досі, навіть кільком відьмакам, не вдалося ні зняти прокляття, ні навіть вбити потвору (що має бути куди простіше). Одночасно з цим деякі темерські вельможі в таємниці від короля зібрали певну суму грошей на саме вбивство чудовиська. До Ґеральта приходить сам Фольтест і розпитує про причини прокляття, і дозволяє відьмаку в разі крайньої необхідності вбити потвору, Ґеральт ж дає кілька порад, як уникнути рецидиву перетворення і попереджає, що розумовий розвиток раціонально мислячої дівчинки буде на рівні 4-5 річної дитини. Наступної ночі Білий Вовк відправляється в руїни старого палацу, за якими в склепі вдень спить упириця. Там він зустрічається з одним з вельмож, [[Остріт]]ом, який випадково наклав прокляття в гніві, оскільки сам був закоханий в сестру короля. Він нападає на відьмака, однак той спритно приголомшує вельможу, а згодом використовує його як приманку для Стриги.
  +
  +
Чудовисько вбиває Остріта, а потім нападає на відьмака, проте тому вдається успішно протистояти їй. Упириця, перелякана силою Ґеральта, тікає, а він сам спускається в склеп і лягає в порожній саркофаг дочки Фольтеста, замикає кришку знаком і випиває снодійне. На ранок Білий Вовк виявляє поруч зі склепом дівчинку приблизно 14 років і перевіряє її рот на наявність іклів, а руки на наявність кігтів, проте не до кінця звільнена від чар принцеса ранить Ґеральта в шию. Він придавлює її до підлоги і чекає, поки закляття повністю спаде, потім непритомніє від втрати крові. Через кілька днів Ґеральт приходить до тями і Велерад розповідає йому, що дівчинка чар, а він сам отримає обіцяну нагороду.
  +
  +
==== '''«Голос розуму» (~ осінь 1256 р.)''' ====
  +
  +
  +
Поранений після поєдинку зі Стриґою, Ґеральт лікується і приходить в форму в [[Храм Мелітеле|храмі богині Мелітеле]] в [[Елландер]]і. Жриця [[Неннеке]], давня подруга відьмака, дорікає йому в втрати реакції і в тому, що він дозволив себе поранити. Вона наполягали на магічному трансі, який повинен визначити причину проблеми Ґеральта, але він відмовляється. У цей час храм відвідують [[Тайлес]] і [[Фальвік]] — лицарі [[Орден Білої Троянди|Ордена Білої Троянди]], які вимагають, щоб Ґеральт покинув межі Елландера.
  +
  +
Неннеке вдається їх випровадити, проте Тайлес встигає перед цим викликати колишнього не надто чемним з ним Ґеральта на поєдинок. Після цього відьмак зустрічає в храмі [[Іоля Перша|Іолю]], жрицю, з якої він спав раніше, і розповідає про своє дитинство, принципах і навчанні в [[Каер-Морен]]і. Далі в храм прибуває Любисток, з яким відьмак розпиває пляшку самогону і скаржиться йому на долю відьмака, на що Любисток розповідає Ґеральту про зниклу професії ловців [[єдиноріг]]ів. Відьмак зустрічається з Неннеке і розпитує її про Йеннефер, ще раз відмовляючись від трансу. Покинувши ненадовго храм, Ґеральт і Любисток стикаються з лицарями Ордена, які вимагають задовольнити виклик Тайлеса, на цьому також наполягає [[Денніс Кранмер]] — капітан варти князя Елландера, який призвів великий загін. Умовою поєдинку є те, що Відьмак не може поранити Тайлеса, інакше в бій вступить загін Кранмера. Ґеральт погоджується і в ході дуелі спритним фінтом робить так, що Тайлес вдаряється особою про свій меч, але виживає.
  +
  +
Фальвік наказує солдатам напасти, проте Денніс відкликає їх, кажучи, що все чесно: Відьмак не завдав лицареві удар — Тайлес «невдало» зіткнувся з власної сталлю. Відьмак і краснолюд розлучаються друзями, Фальвік веде пораненого Тайлеса. Повернувшись в храм, Ґеральт і Любисток прощаються з Неннеке, в момент передачі скриньки з еліксирами руки Ґеральта і Іолі стикаються, і вона входить в транс, в якому бачить майбутнє відьмака. Неннеке просить Ґеральта залишитися, але той відмовляється, і вони з Любистком їдуть.
  +
 
=== '''«Меч призначення» (збірка оповідань)''' ===
 
=== '''«Меч призначення» (збірка оповідань)''' ===
 
==== '''«Межа можливого» (~ осінь 1260 р.)'''====
 
==== '''«Межа можливого» (~ осінь 1260 р.)'''====
Геральт виконує замовлення на [[василіск]]а в [[Каінгорн]]і поблизу [[Драконячі гори|драконівських гір]], коли зустрічає бродячого лицаря [[Борx|Борха Три Галки]] і його супроводжуючих - зерріканок [[Тея|Тею]] і [[Вея|Вею]]. Разом вони вечеряють в трактирі «[[Під задумливо Драконом]]», де Борха розпитує відьмака про його занятті, особливо про полювання на [[Дракони|драконів]]. Геральт розповідає, що не полює на цих створінь, оскільки вони розумні і благородні. Також Геральт пояснює, що є 4 види драконів: зелені, червоні, чорні і білі - Борха ж запитує про [[Золотий дракон|золотих драконів]], однак відьмак стверджує, що їх не існує. Вчотирьох відьмак, лицар і зерріканкі проводять ніч, а на ранок відправляються в [[Хенгфорс]]. Однак на їхнє здивування міст через річку [[Браа (річка)|Браа]] перекритий і нікого не пропускають. На березі компанія зустрічає Лютик і мага [[Доррегарай|Доррегарая]], який розповідає, що на протилежному березі знаходиться Йенніфер, чому відьмак вирішує будь-якими способами перебратися через річку. Спільними зусиллями Доррегарая і Борха річку вдається перейти, а також приєднатися до обозу короля [[Недамір]] а, який полює на [[Міргтабракке|голопольского дракона]] за допомогою відомих драконоборца: [[Рубайла з Крінфріда]], [[Ейк з Денесле|Ейка з Денесле]] і команди краснолюдов [[Ярпен Зігрін|Ярпена Зігріна]]. Мисливці сперечаються про те, як ділити частини убитого дракона, Геральт непомітно усамітнюється з Йенніфер, однак після 4 років розлуки чародійка не хоче його ні бачити, ні мати щось спільне. На наступний день обоз накриває лавина, більша його частина виявляється знищена, Геральт і Йенніфер мало не гинуть, а Борха і його ескорт пропадають. Що залишилися в живих мисливці продовжують шлях і на наступній рівнині зустрічають легендарного золотого дракона на ім'я Віллентретенмерт, який телепатично викликає бажаючих на бій. Першим на виклик відповідає Ейк, і в бою дракон жорстоко калічить його. Після цього король Недамір, статут виконувати не свою волю, йде із залишками свого обозу. Залишаються Геральт, Йенніфер, Доррегарай, Лютик, Рубайла і краснолюдов Золтана. Йенніфер просить Геральта вбити для неї дракона, тому що це допоможе їй вилікувати своє безпліддя, але відьмак відмовляється. Зав'язується бійка, Доррегарай і Геральт приголомшені магією Йенніфер, проте вона і сама пов'язана краснолюдов. Золотий дракон, втомившись чекати, з'являється в таборі і розсіює своїх супротивників. У цей момент на нього нападають [[Голопілля|голопільські]] кметі, в бій несподівано втручаються зерріканкі. Після сутички Тея і Вея звільняють пов'язаних, з'являється Борха, який і виявляється Віллентретенмертом. Він розповідає, що захищав [[Саскія|дитинча]] своєї подруги Міргтабракке з Голополья. Після цього дракон летить, а Геральт і Йенніфер вирішують почати все спочатку.
 
===='''«Осколок льда» (~конец зимы 1261 г.)'''====
 
Геральт и Йеннифер живут вместе в городе [[Аэдд Гинваэль]], где ведьмак выполняет контракт на [[риггер]]а в городской клоаке. По возращении к Йеннифер она рассказывает ему городскую легенду о [[Дикая Охота|Дикой Охоте]], кроме того чародейка упоминает мага [[Истредд]]а, ради которого они и приехали в город. На следующий день Геральт получает у местного войта награду за убитое чудовище, проигнорировав провокации его телохранителя, наёмника [[Иво Мирс|Иво «Цикады» Мирса]], и выясняет, где живет Истредд, а затем направляется к нему. У них происходит натянутый разговор, в ходе которого чародей просит Геральта уступить Йеннифер ему, ведьмак категорически отказывается. Белый Волк возвращается на постоялый двор, где у него происходит тяжелый разговор с Йеннифер, которая не может решить, с кем ей быть — с Геральтом или Истреддом. Ведьмак отправляется бесцельно бродить по городу и натыкается на Истредда, который предлагает провести дуэль. Геральт соглашается. Ночью войт находит напивающегося ведьмака в корчме в городе и предлагает 100 марок за то, чтобы он убрался из города и не бился с Истреддом, но Геральт прогоняет его, а затем, решив проверить судьбу, ненароком показывает в таверне кошель, полный золота. Когда он выходит из заведения, на него нападают двое, которые избивают Геральта, воспользовавшись тем, что у него не было меча, забирают кошель, но не убивают, узнав, что он ведьмак. На следующее утро Геральт направляется на дуэль с чародеем, когда его останавливает Цикада, настойчиво вновь предлагая сразиться, чтобы выяснить, что из них лучше в бою. Геральт отказывается, но тем не менее серьезно избивает наёмника кулаками. Ведьмак приходит на место дуэли с Истреддом, где чародей сообщает, что намерян сражаться мечом, а не магией, поскольку Йеннифер отправила ему письмо, где сообщила, что не останется с ним. Геральт, понимая, что его на постоялом дворе ждет такое же письмо, отказывается сражаться с Истреддом и уходит.
 
===='''«Вечный огонь» (~конец весны 1261г.)'''====
 
Геральт посещает [[Новиград]] для закупки нового снаряжения, где встречает Лютика. Вдвоем они отправляются в местный кабак на обед, где встречают купца [[низушки|низушека]] [[Даинти Бибервельт]]а. Однако вскоре в эркер к компании врывается еще один низушек, как две капли воды похожий на Даинти, завязывается потасовка, в ходе которой, ведьмак, признав в первом низушеке [[допплер]]а, сковывает его серебряной цепью. Настоящий Даинти рассказывает историю о его ограблении двойником, в этот момент в таверну заходят посетители и Геральт, решивший не привлекать внимания и дать лже-Даинти превратиться, снимает с него цепь, после чего допплер, представившийся как [[Дуду]], убегает. Компания уходит из таверны, после чего их окружает храмовая стража во главе с [[Ляшарель|Ляшарелем]], который настоятельно «рекомендует» им убираться из города. Стража уходит, а Даинти поздравляет с огромной прибылью его знакомый купец, и Бибервельт в компании ведьмака и поэта отправляется в банк краснолюда [[Вимме Вивальди]] за ответами. Банкир сообщает, что Даинти стал невероятно богат в результате последних сделок, в этот момент входит посыльный и говорит, что купец Бибервельт просит прислать на западный базар 30 [[Крона|крон]]. Компания отправляется за Дуду, затем ведьмак, не без посторонней помощи, настигает его и заворачивает в ковер. Появившийся Ляшарель, который также оказывается допплером, намеренно спрашивает у Даинти, кто такой Дуду. Низушек, впечатлённый коммерческим талантом допплера, говорит, что это его троюродный брат, которого он назначил своим представителем в Новиграде. 
 
===='''«Немного жертвенности» (~лето 1261 г.)'''====
 
Геральт в компании Лютика находится в [[Бремервоорд]]е, где выполняет для местного князя [[Агловаль|Агловаля]] работу переводчика, поскольку тот намерен объясниться в любви [[Сирена|сирене]] [[Шъееназ]]. Сирена, несмотря на свою любовь к Агловалю и вопреки просьбам князя, отказывается выйти на сушу и жить с ним. Разозленный князь не платит Геральту, которого считает причиной своей неудачи. Геральт и Лютик, полностью без денег, отчаянно ищут какой-нибудь заработок, и вскоре поэту предлагают выступать на свадьбе. Не имея другого выхода, Лютик соглашается и узнает, что кроме него будет выступать его знакомая поэтесса [[Эсси Давен]]. Свадьбу посещает Агловаль и рассказывает ведьмаку о таинственной смерти рыбаков и ныряльщиков за жемчугом близ [[Клыки Дракона|Драконьих Клыков]], предлагая работу. Геральт соглашается и на следующий день расспрашивает Шъееназ о смерти людей, на что она с ужасом отвечает, что ведьмак должен прекратить это расследование. Геральт и Лютик во время отлива отправляются на место, где были убиты ныряльщики и находят ступени в легендарный подводный город [[Ис]], после чего на них нападают [[Водяной|рыболюди]]. С трудом отбившись от них, раненный Геральт отправился к князю, чтобы сообщить, что у Драконьих Клыков нельзя промышлять рыболовством, и Агровааль с большой неохотой соглашается с ним. После этого появляется Шъееназ, которая обменяла свой хвост на прелестные ножки, и соглашается быть с князем. Геральт, Лютик и Эсси немного попутешествовав вместе, отправляются каждый своей дорогой. 
 
===='''«[[Меч Предназначения (книга)|Меч предназначения]]» (~конец лета 1261 г.)'''====
 
Геральт входит в [[Брокилон]] для встречи с повелительницей дриад, [[Эитнэ]], и передачи ей сообщения от [[Вензлав из Бругге|Вензлава]], правителя [[Бругге]]. По пути в лесу он натыкается на тела убитых [[дриада]]ми людей, а также на своего приятеля рыцаря [[Фрейксенет]]а, упавшего в волчью яму. В это же время появляется отряд дриад, однако, узнав в пришельце Белого Волка, они помогают ему и раненному рыцарю. К Эитнэ Геральта сопровождает дриада [[Браэнн]], по пути они натыкаются на девочку [[Цири]], которую спасают от [[сколопендроморф]]а. Геральт догадывается, что именно за ней был направлен отряд Фрейксенета. Все месте они направляются в [[Дуэн Канэлл]] — город дриад, где Эитнэ не слушает сообщение ведьмака и говорит, что ей не интересны человеческие жизни и судьбы. Она решает, что Фрейксенет, которого лечат в Дуэн Канэлле, до своего выздоровления будет использован для рождения новых дриад, кроме того Цири станет новой дриадой, т.к. выпьет Брокилонской воды, которая стирает людям память. Тем не менее, вода не действует на Цири, т.к. она связана предназначением с Геральтом. Геральт не верит, что вода настоящая, и также выпивает её. Ведьмак приходит в сознание уже вместе с Цири на границе Брокилона и понимает, что Цири — его Дитя-Предназначение, обещанное ему во время его пребывания в Цинтре. Затем ведьмак вступает в бой с разбойниками, в чем ему помогает внезапно появившийся его старый знакомый Мышовур. Друид уговаривает Геральта отправиться вместе с ними в Цинтру, но ведьмак отказывается от своего Предназначения и уезжает.
 
===='''«Нечто Большее» (~осень 1263 г.)'''====
 
Геральт, находясь в [[Мехунские леса|Мехунских лесах]], натыкается на купца [[Йурга|Йургу]], покинутого слугами, и за Право Неожиданности соглашается защитить его от [[накер]]ов, и преуспевает, однако получает серьезное ранение в бедро. Купец и его вернувшиеся слуги грузят ведьмака на телегу, Геральт просит Йургу дать ему один из эликсиров и теряет сознание. В бреду он видит воспоминание о последней встрече с Йеннифер в [[Беллетэйн]]. Когда он приходит в сознание, купец сообщает ему, что они уже не в Темерии, а в [[Содден]]е. Йурга снова дает Геральту эликсир, и он снова погружается в воспоминания о том, как еще раз посетил Цинтру через 6 лет после событий рассказа "Вопрос цены" за своим Правом Неожиданности, как общался с Мышовуром и Калантэ и как отказался забирать дитя. Очнувшись Геральт удовлетворенно замечает, что его рана почти зажила, а также видит рядом с собой молодую женщину целительницу, которая оказывается его матерью, [[Висенна|Висенной]]. После трудного разговора чародейка заклинанием заставляет ведьмака уснуть и исчезает из его жизни навсегда. Когда Геральт просыпается, то Йурга рассказывает ему о Второй [[Битва под Содденом|Содденской битве]] и о 14 погибших чародеях, чьи имена выбиты на обелиске. Геральт поднимается на [[Содденский холм]], боясь прочитать на камне имя Йеннифер, но не находит его там, хотя и встречает пару знакомых имен: Литта Нейд и [[Трисс Меригольд]]. Близ [[Яруга|Яруги]] Геральт встречает Лютика, который рассказывает ему о войне с [[Нильфгаардская империя|Нильфгаардом]] и о сожжении Цинтры, где была убита вся королевская семья. Геральт добирается вместе с Йургой до его дома, где жена купца рассказывает, что приютила девочку, которой оказывается Цири, выжившая после падения Цинтры. Ведьмак решает больше не отказываться от своего Предназначения и забирает девочку с собой.
 
==='''«Кровь эльфов» (~осень 1264 г.-1266 г.)'''===
 
В промежутке между этой книгой и предыдущей, примерно осенью-зимой 1263 г., Геральт привозит Цири в [[Каэр Морхен]], обитель ведьмаков [[Школа Волка|Школы Волка]], где она знакомится с [[Эскель|Эскелем]], Весемиром, [[Ламберт]]ом и, впоследствии, [[Койон]]ом, которые в течение года учат её фехтованию, акробатике, тренируют физически и дают знания о различных монстрах и чудовищах. Однажды, по ошибке выпив ведьмачьего галлюциногена, Цири впадает в транс, в котором предсказывает смерть Геральту и Койону от «зубов», а после повторения её транса через какое-то время ведьмаки решают позвать на помощь чародейку. У них мало знакомых магичек, а еще меньше тех, каким они могут доверять, потому ведьмаки выбирают меж Йеннифер и Трисс Меригольд и отдают предпочтение последней.
 
   
Прибыв поздней осенью 1264 г. в замок, чародейка приступает к изучению и обучению Цири, в процессе высказывая немало недовольства неосведомленностью ведьмаков в женских вопросах и их отношением к девочке как к одной из них. Одновременно с этим Трисс жаждет возобновления связи с Геральтом, но тот отказывает ей. Со временем чародейка осознает, что Цири — мощнейший [[исток]], а также узнает о ее трансах. Параллельно Трисс пытается убедить ведьмаков в их причастности к общему делу Северных войн и поражается их нежеланием хоть как-нибудь участвовать в судьбе мира. После очередного, но на этот раз спровоцированного транса магичка приходит к выводу, что для контроля своего могущества Цири нуждается в обучении магии, а также в общении со сверстниками, на что Геральт сообщает ей, что весной он отвезет ее в храмовую школу к Нэннеке в Элландер. В вопросе обучения магическим наукам чародейка советует Геральту все же обратиться к Йеннифер, т.к. та гораздо старше и сильнее Трисс.
 
   
  +
Ґеральт виконує замовлення на [[василіск]]а в [[Кайнгорн]]і поблизу [[Драконячі гори|драконівських гір]], коли зустрічає бродячого лицаря [[Борx|Борха Три Галки]] і його супроводжуючих — зерріканок [[Тея|Тею]] і [[Вея|Вею]]. Разом вони вечеряють в трактирі «-05-0155Під задумливо Драконом», де Борх розпитує відьмака про його занятті, особливо про полювання на [[Дракони|драконів]]. Ґеральт розповідає, що не полює на цих створінь, оскільки вони розумні і благородні.
Как только с перевалов сходит снег, Белый Волк, чародейка и Цири отправляются в путешествие на юг, однако по пути оказывается, что у Трисс жесточайшее кишечное отравление, а кроме того магичка не может лечиться магией, т.к. у нее аллергия. На большаке ведьмак и его спутницы встречают каэдвенский обоз, который охраняет старый знакомый Геральта Ярпен Зигрин. В пути Трисс в бреду пытается добиться от ведьмака взаимности, но тот мягко вновь отказывает ей. Однажды на тракте на них нападают объявившиеся в лесах после войны [[скоя'таэли]]. В ходе завязавшего боя, исход которого решает появление [[Бурая Хоругвь|Бурой Хоругви]], погибают все белки, часть команды Ярпена и сопровождающие обоз офицеры-люди. Оказывается, что весь путь обоза был каэдвенской диверсией, чтобы подтвердить лояльность Зигрина королевству, а не партизанам-нелюдям. Геральт отвозит Цири к Нэннека, а затем пишет письмо Йеннифер, в котором просит взять девочку на обучение. Чародейка соглашается и следующие 1,5 года обучает её в Элландере, ведьмак же возвращается к своему ремеслу.
 
   
  +
Також Ґеральт пояснює, що є 4 види драконів: зелені, червоні, чорні і білі - Борха ж запитує про [[Золотий дракон|золотих драконів]], однак відьмак стверджує, що їх не існує. Вчотирьох відьмак, лицар і зерріканкі проводять ніч, а на ранок відправляються в [[Генгфорс]]. Однак на їхнє здивування міст через річку [[Браа (річка)|Браа]] перекритий і нікого не пропускають. На березі компанія зустрічає Лютик і мага [[Доррегарай|Доррегарая]], який розповідає, що на протилежному березі знаходиться Йеннефер, чому відьмак вирішує будь-якими способами перебратися через річку. Спільними зусиллями Доррегарая і Борха річку вдається перейти, а також приєднатися до обозу короля [[Нєдамір]]а, який полює на [[Міргтабракке|голопольского дракона]] за допомогою відомих драконоборца: [[Рубайли з Крінфріда|Рубайл]], [[Ейк з Денесле|Ейка з Денесле]] і команди краснолюдов [[Ярпен Зігрін|Ярпена Зігріна]]. Мисливці сперечаються про те, як ділити частини убитого дракона, Ґеральт непомітно усамітнюється з Йеннефер, однак після 4 років розлуки чародійка не хоче його ні бачити, ні мати щось спільне. На наступний день обоз накриває лавина, більша його частина виявляється знищена, Ґеральт і Йеннефер мало не гинуть, а Борха і його ескорт пропадають.
Примерно через год, летом 1266 г., Геральт нанимается охранять барки, идущие по Понтару от Новиграда к [[Пена|Пене]] и обратно от объявившейся в реке [[Жагница|жагницы]]. Во время одного из рейсов на барку всходят вооруженные реданские солдаты, которые, однако, являются ряженными наёмниками и имеют своей целью захват именно Геральта. Белый Волк не даётся им так просто, кроме того на барку в тот же момент нападает жагница, и наёмники оказываются полностью уничтоженными. После этого события, поняв, что кто-то начал серьезную охоту за ним, ведьмак сходит с барки и скрывается в [[Оксенфурт]]е, куда через некоторое время прибывает Лютик. В университетском городе Геральт вступает в недолгую связь со студенткой-медичкой [[Шани]], а также занимается поисками некоего [[Риенс]]а, который и заплатил наёмникам с реки и который, помимо всего прочего, ищет Цири.
 
   
  +
Мисливці, що залишились в живих продовжують шлях і на наступній рівнині зустрічають легендарного золотого дракона на ім'я Віллентретенмерт, який телепатично викликає бажаючих на бій. Першим на виклик відповідає лицар Ейк, і в бою дракон жорстоко калічить його. Після цього король Нєдамір, статут виконувати не свою волю, йде із залишками свого обозу. Залишаються Ґеральт, Йеннефер, Доррегарай, Любисток, Рубайли і краснолюди Золтана. Йеннефер просить Ґеральта вбити для неї дракона, тому що це допоможе їй вилікувати своє безпліддя, але відьмак відмовляється. Зав'язується бійка, Доррегарай і Ґеральт нерухомі від магії Йеннефер, проте вона і сама пов'язана краснолюдами. Золотий дракон, втомившись чекати, з'являється в таборі і розсіює своїх супротивників. У цей момент на нього нападають [[Голопілля|холопільські]] кмети, в бій несподівано втручаються зерріканки. Після сутички Тея і Вея звільняють пов'язаних, з'являється Борх, який і виявляється Віллентретенмертом. Він розповідає, що захищав [[Саскія|дитинча]] своєї подруги Міргтабракке з Холопілля. Після цього дракон летить, а Геральт і Йенніфер вирішують почати все спочатку.
Лютик же, который находится под колпаком у реданской секретной службы, возглавляемой [[Сигизмунд Дийкстра|Дийкстрой]], и вынужден работать на него, предупреждает ведьмака, что Цири интересуются не только Риенс, но и реданцы. В этот момент к ним присоединяется чародейка [[Филиппа Эйльхарт|Филлипа Эйльхарт]], которая представляет [[Совет Чародеев]], которым также интересна девочка. С помощью Шани Геральту удается найти ниточку к Риенсу — знахаря [[Мырман]]а, у которого его видела медичка. Все вместе они направляются к Мырману, у которого Филлипа с помощью магии выпытывает, что Риенс на прощанье оставил знахарю способ связаться с ним. В это же время Риенс нанимает [[Братья Мишеле|братьев Мишеле]] для убийства Геральта. Стычка между ведьмаком и ассасинами происходит той же ночью, что и посещение Мырмана, в ходе которой Геральт убивает всех братьев, а также практически убивает Риенса, однако этому мешает Филиппа, которая уже успевает от одного из умирающих убийц узнать, [[Вильгефорц из Роггевеена|кто]] порекомендовал им Риенса, а также не хочет, чтобы ведьмак узнал имя этого загадочного нанимателя. Геральт пытается выяснить у чародейки, кто хозяин Риенса, но она «ради более важного дела» отказывается, хотя тем не менее обещает однажды предоставить его ведьмаку. Геральт, раненый в схватке с убийцами, теряет сознание от потери крови, а Шани и Филиппа принимаются за его раны.
 
==='''«Час презрения» (осень 1266 г.- лето 1267 г.)'''===
 
Через некоторое время после событий в Оксенфурте Геральт отправляется в [[Дорьян]] к [[Кодрингер]]у и [[Фэнне|Фэнну]], а по пути на тракте, ведущем из [[Марибор]]а в [[Каррерас]], убивает [[Мантихор|королевского мантихора]], в деревушке под Каррерасом — [[мгляк]]а, в Бурдорфе — [[Оборотень|оборотня]]. Прибыв к «юристу», Геральт выясняет предисторию Риенса и то, что за ним стоит какой-то могущественный и высокопоставленный чародей, а также то, что за Цири охотятся не только из-за её права на трон Цинтры, но и из-за [[Старшая Кровь|Старшей Крови]], текущей в её жилах. Также он выясняет, что Йеннифер и девочка направляются на [[Танедд]] на большой Сбор чародеев и то, что за ними посланы наёмные убийцы: [[Ральф Блюнден|Профессор]], [[Хеймо Кантор]] и [[коротышка Иакса]].
 
   
  +
===='''«Крихта льоду» (~кінець зими 1261 р.)'''====
Геральт перехватывает наёмников в [[Анхор]]е и убивает их, после чего направляется в [[Горс Велен]], где встречает Лютика. Вместе они останавливаются в [[Хирунд]]е у семьи [[Низушки|низушеков]] Хофмайеров. В это же время Йеннифер и Цири прибывают в Горс Велен, где узнают, что Геральт также находится неподалеку. Цири срывается и скачет к нему, по пути её преследует [[Дикая Охота]], но благодаря магии Йеннифер девочка спасается от призраков и успешно прибывает к ведьмаку. Геральт и Йеннифер снова воссоединяются и в ночь на 1 июля 1267 вместе идут на Сбор чародеев в [[Локсия|Локсию]]. Здесь Геральт становится «достопримечательностью» и вновь встречает Филиппу Эйльхарт, Трисс Меригольд, Доррегарая, а также знакомится с Дийкстрой, [[Кейра Мец|Кейрой Мец]], [[Марти Содергрен]], архимагистром [[Тиссая де Врие|Тиссаей де Врие]] и [[Вильгефорц из Роггевеена|Вильгефорцем из Роггевеена]]. Последний предлагает Геральту побеседовать вместе и показывает ведьмаку внутреннее убранство дворца, делает краткий экскурс в историю магии, а затем предлагает Геральту заключить союз и передать чародею Цири. Ведьмак отказывается, но Вильгефорц настоятельно рекомендует ему подумать еще раз, после чего оставляет его одного.
 
   
Геральт проводит ночь с Йеннифер в [[Аретуза|Аретузе]], однако под утро происходят события [[Танеддский бунт|Танеддского бунта]]: чародеи в главе с Филиппой вступают в противостояние с магами, продавшимися Нильфгаарду, во главе с Вильгефорцем.
 
Геральта в этот момент уводят люди Дийкстры, однако ведьмак справляется с ними, ломает Сигизмунду ногу, а появившийся Лютик приносит ему его меч. Вернувшись на остров, Геральт застает магическую баталию и от Марти узнает, что бой спровоцировала запутавшаяся в распрях чародеев Тиссая де Врие, когда сняла с [[Гарштанг]]а антимагическое заклятие, Йеннифер и Цири где-то в замке, а [[Францеска Финдабаир]], сторонница Вильгефорца, выпустила скоя'таэлей из подземелий Танедда. Отправившись далее, Геральт помогает Кейре Мец, сносит голову сообщнику Вильгефорца, [[Артауд Терранова|Артауду Терранове]], встречает Цири, затем вырезает отряд эльфов и сталкивается с молодым нильфгаардским рыцарем [[Кагыр|Кагыром аэп Кеаллахом]], которому император [[Эмгыр вар Эмрейс]] поручил захватить Цири. От Кагыра Геральт узнает, что именно он спас Цири из горящей Цинтры 5 лет назад, а потому сохраняет ему жизнь.
 
Цири продолжает убегать и входит в [[Тор Лара|Башню Чайки]], а Геральт сталкивает с Вильгефорцем. Чародей вновь предлагает ведьмаку альянс, но тот снова отказывает, после чего Вильгефорц материализует металлический шест и между ними завязывается рукопашная схватка. До этого момента непобедимый Геральт терпит жесточайшее поражение от Вильгефорца, который наносит ему ряд серьезных повреждений, в том числе ломает бедренную кость, предплечье, несколько ребер, наносит сотрясение мозга и провоцирует внутреннее кровотечение, а кроме того ломает его ведьмачий меч. Далее чародей отправляется за Цири, но та входит в портал Tor Lara, который после этого взрывается, а Вильгефорца тяжело увечит осколками.
 
   
  +
Ґеральт і Йеннефер живуть разом в місті [[Едд Гінваель]], де відьмак виконує контракт на [[ріґґери]]а на міському звалищі. По поверненні до Йеннефер вона розповідає йому міську легенду про [[Дикий Гін]], крім того чародійка згадує мага [[Істредд]] а, заради якого вони і приїхали в місто. На наступний день Ґеральт отримує у місцевого війта нагороду за вбите чудовисько, проігнорувавши провокації його охоронця, найманця [[Іво Мірс|Іво «Цикади» Мірса]], і з'ясовує, де живе Істредд, а потім прямує до нього.
Раненного Геральта с помощью Тиссаи де Врие спасает Трисс Меригольд. Вместе чародейки телепортируют его в Брокилон, где дриады приступают к лечению ведьмака, который необычайно стойко переносит свои травмы и даже не теряет сознания. Через месяц в Брокилон прибывает Лютик, который рассказывает почти выздоровевшему Геральту, что в ночь Танеддского мятежа войска империи пересекли Яругу в [[Доль Ангра|Доль Ангре]] и напали на Лирию, началась [[Вторая война с Нильфгаардом]]; Лирия пала за 3 дня, Аэдирн за неделю, кроме того был захвачен [[Бругге]], в [[Дол Блатанна|Дол Блатанне]] образовано свободное государство эльфов под протекторатом Нильфгаарда; Темерия и Каэдвен заключили с империей договор о нейтралитете, в Редании творится хаос после убийства короля [[Визимир II Справедливый|Визимира]]; большинство чародеев сбежали в нейтральные [[Ковир и Повисс]] и [[Хенгфорс]], Филиппа и её соратники в [[Третогор]]е, Тиссая де Врие покончила с собой. Геральт узнает, что Цири якобы у Эмгыра в Нильфгаарде (на самом деле это лже-Цирилла, настоящую же портал выбрасывает на восточной окраине империи, в [[Гесо]], где она примыкает к банде [[Крысы|Крыс]]), а Йеннифер и Вильгефорц пропали, после чего ведьмак делает вывод, что они были сообщниками. На следующий день в лес прибывают остатки бригады скоя'таэлей, у которых Геральт берет кобылу, затем в катакомбах на [[Крааг Ан]]е добывает новый меч, после чего они вместе с Лютиком оправляются к Эмгыру вар Эмрейсу за Цири.
 
==='''«Крещение огнём» (~лето 1267 г.)'''===
 
Геральт и Лютик переходят через [[Ленточка|Ленточку]] и направляются на юг, за ними тайно следует [[Мильва|Мария Барринг]] по прозвищу Мильва, охотница, проводящая «белок» в обход людских облав в Брокилон, которая собирала для ведьмака информацию во время его лечения у дриад. Спустя некоторое время они сталкиваются с [[гавенкары|гавенкарами]], которые привозят захваченного Кагыра, чтобы отдать его присутствующим здесь же нильфгаардцам, однако завязывается бой, в ходе которого Геральт обнаруживает, что его раздробленная нога плохо его слушается, Мильва открыто присоединяется к компании, а ведьмак освобождает, но, все еще испытывая к нему смешанные чувства, прогоняет Кагыра. Теперь втроем Геральт, Лютик и Мильва следуют уже на юго-восток, т.к. весь юг охвачен войной и через него не пройти. За ними в отдалении следует Кагыр, однако сблизиться рискует лишь однажды, поскольку ведьмак крайне враждебно настроен к нему. Через несколько дней они встречают [[Золтан Хивай|Золтана Хивая]] и его команду из четырех [[краснолюды|краснолюдов]] и одного [[гномы|гнома]], которые сопровождают небольшую колонну беженцев — женщин с детьми. Далее они продолжают путь все вместе, в ходе которого Лютик братается с краснолюдами, затем натыкаются на других беженцев, однажды -на [[Ядовитый Главоглаз|ядовитого главоглаза]], которого ведьмак прогоняет громким шумом, а на следующий день после главоглаза — на бандитов, которых убивают Геральт, Золтан и Мильва.
 
   
  +
У них відбувається натягнутий розмова, в ході якого чарівник просить Ґеральта поступитися Йеннефер йому, відьмак категорично відмовляється. Білий Вовк повертається на заїжджий двір, де у нього відбувається важка розмова з Йеннефер, яка не може вирішити, з ким їй бути - з Ґеральт або Істреддом. Відьмак відправляється безцільно блукати по місту і натикається на Істредда, який пропонує провести дуель. Ґеральт погоджується. Вночі війт знаходить напивався відьмака в корчмі в місті і пропонує 100 марок за те, щоб він забрався з міста і не бився з Істреддом, але Геральт проганяє його, а потім, вирішивши перевірити долю, ненароком показує в таверні капшук, повний золота. Коли він виходить із закладу, на нього нападають двоє, які б'ють Ґеральта, скориставшись тим, що у нього не було меча, забирають капшук, але не вбивають, дізнавшись, що він відьмак.
Через какое-то время, вдоволь насмотревшись на ужасы войны, компания разделяется: бригада Золтана, кроме него самого и гнома [[Персиваль Шуттенбах|Персиваля Шуттенбаха]], отправляется прятать накопленные драгоценности, остальные же выходят в эльфскому некрополю [[Фэн Карн]]у, где встречают травника и цирюльника [[Регис]]а, который предлагает им переночевать у него и потчует мандрагоровым самогоном, что провоцирует бурную дискуссию. На следующее утро Регис присоединяется к компании и продолжает путь вместе с ними, а через еще один день пути они встречают [[кмет]]ов, которые жалуются на [[вампир]]а, раздирающего своих жертв в клочья, тогда открывается, что Регис многое знает об этих существах. Прийдя в лагерь беженцев, Геральт и компания становятся свидетелями суда над «ведьмой», который проводит жрец какого-то из новых культов. За девушку заступаются местный староста Эктор Ляабс, который взывает к благоразумию людей, затем ведьмак, Золтан и Мильва, по очереди предлагая использовать кулачное право для выяснения виновности или невиновности «ведьмы». Тем не менее жрец настаивает на другом испытании богов: для доказательства чистоты девушки нужно достать раскаленную до бела подкову из горна. Золтан хочет все равно попытаться пройти испытание, однако Регис делает это первым, достает её без труда, подносит жрецу и показывает руку, на которой нет ожога. Дальнейшее развитие событий прерывают конники Нильфгаарда, которые нападают на лагерь и вступают в бой с находившимся недалеко темерскими частями. Темерцы разбивают «черных», Геральта и Лютика принимают за дезертиров и заключают под стражу, в это же время Мильва пытается вернуть лошадей, что ей и удается с помощью Кагыра.
 
   
  +
На наступний ранок Ґеральт направляється на дуель з чарівником, коли його зупиняє Цикада, наполегливо знову пропонуючи битися, щоб з'ясувати, що з них краще в бою. Геральт відмовляється, але тим не менш серйозно б'є найманця кулаками. Відьмак приходить на місце дуелі з Істреддом, де чарівник повідомляє, що наміряв битися мечем, а не магією, оскільки Йенніфер відправила йому лист, де повідомила, що не залишиться з ним. Ґеральт, розуміючи, що його на заїжджому дворі чекає такий же лист, відмовляється битися з Істреддом і йде.
Геральта и Лютика отводят в форм [[Армерия]], где ведьмака узнает бывший цинтрийский маршал [[Виссегерд]], который винит его в исчезновении Цири и приговаривает барда и ведьмака к казни через повешение на следующее утро, а пока их запирают в сарае. Из заключения Геральта и Лютика освобождает Регис, который сообщает им, где искать Мильву с лошадьми, на что Геральт благодарит Региса за помощь, но предупреждает, что лучше им больше не встречаться. Сбегающие ведьмак и Лютик вновь попадают меж армиями Нильфгаарда и Темерии, поэт несерьезно ранен шальной стрелой или болтом в голову, затем они встречаются с Мильвой и Кагыром. Взявшийся ниоткуда Регис промывает рану Лютика, в это момент Геральт приставляет к горлу цирюльника меч. Эмиель Регис Рогеллек Терзиефф-Годфрой рассказывает, что он живет на свете 428 лет и что он потомок потерпевших крушение несчастных существ, застрявших среди людей после Сопряжения Сфер, т.е. он [[высший вампир]]. Геральт вновь отпускает Региса, однако снова предупреждает его, что следующая их встреча может стать последней.
 
   
  +
===='''«Вічний Вогонь» (~кінець весни 1261 р.)'''====
Несмотря на предупреждение, через некоторое время вампир возвращается и располагает к себе всю компанию, и, немного поартачившись, Геральт решает продолжать путь в компании Региса, Лютика, Мильвы и Кагыра. Нильфгаардец сообщает компании, что Цирилла, которая находится у Эмгыра, не настоящая, а потому они решают идти к друидам из [[Каэд Дху]] за советом, тем более, что вампир знаком с их предводительницей. Вскоре, одном из биваков, обеспокоенные бард и лучница спрашивают у Геральта, стоит ли действительно опасаться Региса, на что ведьмак отвечает, что еще как стоит, ибо высшие вампиры очень опасны, после чего Лютик спрашивает, смог бы Геральт убить Региса, на что тот отвечает, что не знает и предпочел бы не пробовать. Через некоторое время, чувствуя неловкость и недоговоренность, присутствующую в компании, Регис рассказывает своим спутникам историю своей жизни и то, что он вовсе не пьет кровь, а смысл своей жизни видит в помощи людям. Также вампир развенчивает несколько мифов о своей расе.
 
   
Продолжая свой путь, в [[Ангрен]]е компания снова встречается с Золтаном и краснолюдами, некоторое время идет с ними вместе, затем они разделяются: краснолюды отправляются на север, к горе [[Карбон (гора)|Карбон]], а «дружина» ведьмака продолжает свой путь на юг. На прощание Золтан дарит Геральту свой меч — [[махакамский рунный сигиль]], взамен потерянного ведьмаком при пленении прошлого меча. После расставания с группой Золтана Геральт тайно советуется с Регисом и решает, что им следует идти к друидам через опасный [[Ийсгит]], но план срывает внезапное известие, которое сообщает мужской части компании Регис: Мильва беременна. Цирюльник рассказывает ведьмаку, барду и нильфгаардцу, что изготовил по просьбе девушки снадобье, которое убьет в ней плод, однако оно действует мучительно, и Мильве по меньшей мере на десять дней потребуется постель и укрытие, а потому вампир спрашивает мнения по этому вопросу остальных «отцов и мужей». Геральт старается как-то поддержать Мильву, причем сам того не понимая, он убеждает её рожать. После этого инцидента, 31 августа 1267 г., Геральт с Регисом отказываются от Ийсгита и решают переправиться на другой берег Яруги у селения [[Красная Биндюга]], при этом даже находят паром, но по стечению обстоятельств попадают меж войсками лирийской королевы [[Мэва|Мэвы]] и нильфгаардцами, у Мильвы случается выкидыш, Регис и Лютик остаются ухаживать за ней, а Геральт и Кагыр участвую в [[Битва у Моста|Битве у Моста]], воодушевляют солдат и даже выигрывают сражение. После боя королева Мэва посвящает Геральт в рыцари жалует титулом «Ривский».
 
==='''«Башня Ласточки» (~осень 1267 г.)'''===
 
Геральт и его «дружина» покидают лирийскую армию 6 сентября 1267 г., поскольку ведьмаку, как присяжному рыцарю, положено было исполнять свои обязанности перед королевой, а желания такого у Геральта не было вовсе. Под покровом ночи ограбив лирийскую квартирмейстерскую службу, захватив амуниции и лошадей, «дружина» дезертирует из-под лирийских штандартов и продолжает свой путь к друидам в Каэд Дху. Холодная и дождливая сентябрьская погода плохо действует на травмированного Геральта, он сильно хромает, шипит от боли и ''«...злым из-за этого... [становится] как хрен с уксусом»''. Переправившись через Яругу, компания продолжает свой путь через леса [[Заречье|Заречья]], Лютик начинает писать свой труд «[[Полвека поэзии (мемуары)|Полвека поэзии]]», затем «дружина» встречает несколько станов бортников, которые сообщают, что друидов в Каэд Дху больше нет. Кроме того бортники предлагают в виде вооруженного эскорта сопровождать их в [[Стоки]], Геральт и его компания соглашаются.
 
   
  +
Ґеральт відвідує [[Новіград]] для закупівлі нового спорядження, де зустрічає Любистка. Удвох вони відправляються в місцевий шинок на обід, де зустрічають купця [[Половинчики|половинчика]] [[Даінті Бібервельт]]а. Однак незабаром в еркер до компанії вривається ще один нізушек, як дві краплі води схожий на Дейнті, зав'язується бійка, в ході якої, відьмак, визнавши в першому нізушеке [[допплер]]а, сковує його срібною ланцюгом. Справжній Дейнті розповідає історію про його пограбування двійником, в цей момент в таверну заходять відвідувачі і Ґеральт, який вирішив не привертати уваги та дати фальшивому Дейнті перетворитися, знімає з нього ланцюг, після чого допплер, який представився як [[Дуду]], тікає. Компанія йде з таверни, після чого їх оточує храмова варта на чолі з [[Ляшарель|Ляшарелем]], який настійно «рекомендує» їм забиратися з міста.
17 сентября 1267 г. «дружина» и бортники прибывают в [[Ридбрун]] и решают провести в городе некоторое время, где выясняется, что друиды переместились к озеру [[Лок Мондуирн]]. Вскоре Геральта, однако, стражники отводят к здешнему префекту, [[Фулько Артевельде]], который расспрашивает ведьмака о причинах его нахождения в городе. Префект приводит недавно схваченную им девушку [[Ангулема|Ангулему]], которая рассказывает, что некий [[Ширру|полуэльф]] нанял банду Соловья для нападения на ведьмака и его компанию в [[Бельхавен]]е, причем даёт детальное описание «дружины», но утверждает, что их в компании четверо. Фулько предлагает сделку: Геральт убивает Соловья, а префект закрывает на него глаза, кроме того он сообщает, что друидов нет у Лок Мондуирна — они в долине [[Сансретур (река)|Сансретур]], в [[Туссент]]е. Ведьмак соглашается, однако ставит условие: Ангулема должна поехать с ним — префект не возражает.
 
   
  +
Варта йде, а Дейнті вітає з величезною прибутком його знайомий купець, і Бібервельт в компанії відьмака і поета відправляється в банк краснолюдов [[Вімме Вівальді]] за відповідями. Банкір повідомляє, що Даінті став неймовірно багатий в результаті останніх угод, в цей момент входить посильний і каже, що купець Бібервельт просить надіслати на західний ринок 30 [[Крона|крон]]. Компанія відправляється за Дуду, потім відьмак, не без сторонньої допомоги, наздоганяє його і загортає в килим. З'явився Ляшарель, який також виявляється допплером, навмисно питає у Даінті, хто такий Дуду. Половинчик, вражений комерційним талантом допплера, каже, що це його троюрідний брат, якого він призначив своїм представником в Новіграді.
25 сентября «дружина» отправляется в Бельхавен, однако по дороге Геральт, основываясь на описании Ангулемы и неправильно названной численности их дружины, и выплескивая давнюю ненависть к Кагыру, обвиняет его в предательстве, после чего оскорбленный Кагыр вступает с ним в потасовку, из которой Геральт не может выйти победителем, т.к. больное колено отказывает ему в самую неподходящую минуту. Дерущихся разнимает Мильва, после чего ведьмак и нильфгаардец заключают перемирие, кроме того Геральт делает вывод, что это была Йеннифер, кто предал его, а информация о «дружине» была получена с помощью магического сканирования, на котором не виден вампир Регис — отсюда ошибка в подсчетах. Также Геральт сообщает, что 23 сентября Цири была убита (на самом деле не убита, а ранена [[Стефан Скеллен|Стефаном Скелленом]]), а потому компания отправится мстить Йеннифер и Вильгефорцу.
 
   
  +
===='''«Трохи жертовності» (~літо 1261 р.)'''====
Отряд разделяется: Геральт, Ангулема и Кагыр едут в Бельхавен, выяснить у полуэльфа, где его хозяин, а Мильва, Лютик и Регис — в Туссент. Через связи Ангулемы Геральт узнает, где искать полуэльфа, прибывает к нему и, замаскировавшись, сообщает, что он лично убил нужного ведьмака, а в качестве доказательства отдает Ширру свой медальон. Полуэльф, тем не менее, не покупается на обман, дальнейшее развитие событий останавливает стычка бандитов и партизанского движения против империи. Завязывается бой, в ходе которого Кагыр ранен в голову. Компания сбегает, однако из-за смерти загнанных лошадей они вновь вынуждены разделиться: Геральт остается с раненым Кагыром, а Ангулема скачет в Туссент.
 
   
Впоследствии между ведьмаком и нильфгаардцем не остается никакой недосказанности и неприязни, какую-то часть пути Геральт даже несет ослабевшего Кагыра на спине, в разговорах они выясняют, что Цири все же жива, а Кагыр кроме этого сообщает, что он любит девушку. Вскоре они натыкаются в лесу на Региса, который рассказывает, что Лютик, Мильва и Ангулема в безопасности у друидов в священной роще [[Каэд Мырквид]]. Регис также сообщает Геральту, что предводительница друидов советует ему спуститься в пещеры под [[Горгона (гора)|Горой Дьявола]], где ведьмак встречает эльфа [[Аваллак'х]]а, который рассказывает Геральту о Старшей Крови и пророчестве Итлины, о причинах вымирания эльфов и предсказывает, что ведьмак встретится с Цири, а затем снова её потеряет. После этого Аваллак'х предоставляет ведьмаку [[стучак]]а, который относит Геральта в Каэд Мырквыд, где тот вступает в схватку с бандитами Соловья.
 
   
  +
Ґеральт в компанії Любистка знаходиться в [[Бремервоорд]]і, де виконує для місцевого князя [[Агловаль|Агловаля]] роботу перекладача, оскільки той має намір освідчитися в коханні [[Сирена|сирени]] [[Ш'ееназ]]. Сирена, незважаючи на свою любов до Агловалю і всупереч проханням князя, відмовляється вийти на сушу і жити з ним. Розлючений князь не платить Геральту, якого вважає причиною своєї невдачі.
Здесь ведьмак встречает туссентских скитающихся рыцарей и своих спутников, его ранят из арбалета в ухо, а рыцари признают в Лютике виконта Юлиана де Леттенхофа, который когда-то был фаворитом княгини Туссента. Войдя глубже внутрь леса, компанию по ошибке берет в плен [[дубочуд]], который нечаянно ранит Мильву, однако друиды освобождают их и оказывают лучнице помощь. Одновременно с этим они сжигают в деревянной клетке бандитов, в том числе Соловья и Ширру, у которого все еще находится медальон ведьмака, и серебряная подвеска плавится в огне. Ради помощи друидов Геральт признается, что он перестал быть ведьмаком.
 
==='''«Владычица Озера» (~осень 1267 г. -лето 1268 г.) '''===
 
Через некоторое время после стычки с разбойниками в Каэд Мырвид, в октябре 1267 г. Геральт, Регис, Кагыр, Ангулема и [[Рейнарт де Буа Фресне]], Рыцарь Шахматной Доски, которого ведьмак спас в том сражении, отправились в [[Боклер]], где уже находились Лютик и Мильва. По дороге Рейнарт рассказал компанию историю, о том, как примерно 6 лет назад Лютик гостил Туссенте, и у него завязался роман с княгиней [[Анна Генриетта|Анной-Генриеттой]], после чего поэт был вынужден бежать от гнева князя Туссента. Поскольку муж Аннарьетты ныне почил, Лютик радостно поскакал в Боклер к княгине. Когда компания прибывает в столицу княжества, Аннарьетта немедленно просит ведьмака к себе, где Белый Волк лицезрит княгиню и её родственницу, чародейку [[Фрингилья Виго|Фрингилью Виго]], после чего Анна-Генриетта оглашает свою волю: Геральт и Лютик будут прислуживать дамам на Празднике Ковша.
 
   
  +
Ґеральт і Любисток, повністю без грошей, відчайдушно шукають якийсь заробіток, і незабаром поетові пропонують виступати на весіллі. Не маючи іншого виходу, Любисток погоджується і дізнається, що крім нього буде виступати його знайома поетеса [[Ессі Давен]]. Весілля відвідує Агловаль і розповідає відьмак про таємничу смерть рибалок і нирців за перлами поблизу [[Ікла Дракона | драконівських Кликов]], пропонуючи роботу. Ґеральт погоджується і на наступний день розпитує Ш'ееназ про смерть людей, на що вона з жахом відповідає, що відьмак повинен припинити це розслідування.
Вскоре на празднике ведьмак и бард помогают Анне и Фрингинье давить вино в огромной бочке. На следующий день Геральт рассказывает княгине о путешествии, которое он предпринял в компании своей «дружины», после чего Аннарьетта заверяет ведьмака, что они могут гостить в Туссенте сколь угодно долго и что им будет оказана всевозможная помощь в поисках Цири. Также Анна нанимает Геральта для охоты на [[суккуб]]а, который навещает мужчин княжества. Ведьмак соглашается. Чуть позднее в тот же день Геральта нанимает один из хозяев виноградников для убийства сольпуги у него в подвалах, что стало началом череды ведьмачьих заказов, которые позволили Геральту накопить значительную сумму в одном из местных краснолюдских банков. Впоследствии на пиршестве Геральт к взаимному удовольствию общается с Фрингиньей, и вся «дружина» обретает себе друзей и знакомых в Туссенте. В конце октября ведьмак просит у Лютика новых верховых лошадей, поскольку он задумал уезжать, пока перевалы не завалило снегом, после чего поэт сообщает, что он остается с княгиней и не последует за ведьмаком дальше.
 
   
  +
Ґеральт і Любисток під час відливу відправляються на місце, де були вбиті нирці і знаходять ступені в легендарний підводний місто [[Іс]], після чого на них нападають [[Водяний|риболюді]]. Насилу відбившись від них, поранений Ґеральт відправився до князя, щоб повідомити, що у драконівських Кликов можна промишляти рибальством, і Агровааль з великим небажанням погоджується з ним. Після цього з'являється Ш'ееназ, яка обміняла свій хвіст на чарівні ніжки, і погоджується бути з князем. Геральт, Лютик і Ессі трохи помандрувавши разом, відправляються кожен своєю дорогою.
После этого Геральт решает повременить с отбытием из Туссента по целому ряду причин: у него завязывается роман с Фрингильей Виго, он неплохо зарабатывает на ведьмачьем промысле, к нему в его поездках присоединяется и становится настоящим другом рыцарь Рейнарт, а кроме того каждый член его компании находит себе занятие и не желает так быстро покидать сказочное княжество. Одновременно с этим Фрингилья Виго имеет задачу как можно дольше удерживать Геральта в Туссенте, поскольку именно этого хочет [[Ложа чародеек]], в которой волшебница и состоит. В следующие 2 месяца, вплоть до Мидинваэрне — 21 декабря 1267 г., Геральт живет относительно размеренной жизнью, охотится на монстров в компании Рейнарта, проводит время в постели с Фрингильей, пытаясь забыть Йеннифер, которая, как он думает, предала его и Цири, помимо этого чародейка излечивает его от болей в колене и дает ему новый медальон взамен расплавленного — серебряный амулет с вправленным отшлифованным хризопразом.
 
   
  +
===='''«Меч призначення» (~кінець літа 1261 р.)'''====
В вечер Мидинваэрне 1267 г. Геральт, как обычно, выполняет контракт на [[Кокатрикс|куролиска]] в одном из подземелий, убивает его, после чего вместе с Рыцарем Шахматной Доски ужинает в одной из таверн близ Боклера. Там его нанимает владелец виноградника для зачистки подвалов замка Помероль, в которых пропадают люди, ведьмак соглашается исследовать туннели. Утром 8 января 1268 г. Геральт отправляется на охоту, к полудню достигает замка и спускается под землю. Пробираясь по глубоким туннелям, ведьмак находит комнату, в которой становится незаметным свидетелем разговора Стефана Скеллена с имперскими заговорщиками, в ходе которого коронер называет место нынешнего убежища Вильгефорца — замок [[Стигга]]. Когда Геральт возвращается обратно, на узком мосту через пропасть его окружают чудовища: [[корред]], [[кильмулис]], [[прыскирник]] и неизвестный монстр в виде семисвечника. Они угрожают ведьмаку, желая отомстить за всех убитых им существ, Геральт же, торопящийся на бой с Вильгефорцем, пытается уйти от схватки. Корред ставит Белому Волку условие: он должен либо бросить свой меч в пропасть, либо сломать его. Геральт соглашается и ломает лезвие меча о расщелину в камне, после чего монстры нападают на него, однако оказывается, что ведьмак с помощью амулета Фрингильи наложил иллюзию и клинок нисколько не сломан. С небольшим трудом Белому Волку удается убить всех чудовищ, после чего 9 января 1268 г. Геральт возвращается в Боклер, отправляет «дружину» собираться, сам же по-неосторожности встречается на конюшне с Фрингильей. Там они ссорятся по поводу отъезда Геральта, после чего обмениваются информацией: чародейка рассказывает, что Йеннифер никогда не была предательницей и что она находится в плену у Вильгефорца, в ответ же ведьмак сообщает ей место убежища чародея, но лжет, называя замок [[Рыс-Рун]] в [[Назаир]]е. Они в последний раз занимаются любовью, затем Белый Волк прощается с рыцарем Рейнартом и присоединяется к «дружине», их нагоняет Лютик, который решает все же остаться в Туссенте, и они по заснеженным перевалам [[Горы Амелл|гор Амелла]] отправляются в [[Эббинг]].
 
   
  +
Ґеральт входить в [[Брокілон]] для зустрічі з володаркою дріад, [[Ейтне]], і передачі їй повідомлення від [[Вензлав з Бругга | Вензлава]], правителя [[Брюґґе]]. По дорозі в лісі він натикається на тіла вбитих [[дріада]]ми людей, а також на свого приятеля лицаря [[Фрейксенет]] а, впав в вовчу яму. В цей же час з'являється загін дріад, проте, дізнавшись в прибульця Білого Вовка, вони допомагають йому і пораненому лицареві. До Ейтне Ґеральта супроводжує дріада [[Браенн]], по дорозі вони натикаються на дівчинку [[Цірі]], яку рятують від [[сколопендроморф]]а.
Примерно в апреле 1268 г. «дружина» прибывает в убежище Вильгефорца, к тому моменту здесь уже находится Цири. С помощью способностей Региса компании удается пройти внутрь замка, там они вступают в бой с наёмниками Скеллена, а потом разделяются: вампир отправляется наводить шороху на замок, остальная же дружина идет искать Йеннифер и Цири. Однако первым девушку находит и освобождает Регис, который прерывает свое воздержание от крови, в это же время во внутреннем дворике, встретив впервые в жизни достойного противника, погибает лучница Мильва. Вампир возвращается к «дружине», после чего они снова разделяются: Геральт идет на поиски Йеннифер, Регис снова улетает громить замок, а Кагыр и Ангулема идут на поиски Цири. Ведьмак быстро находит и освобождает чародейку, после чего они натыкаются в коридоре на Вильгефорца, с которым вступают в схватку. В это же самое время Цири вступает в противостояние с [[Лео Бонарт]]ом и, в основном из-за страха перед охотников за головами не способна победить его. Убегая от Бонарта, она сталкивается с Кагыром и Ангулемой, нильфгаардец вступает в поединок с охотником на головами и погибает, Ангулема также умирает от ран на руках Цири. Собрав волю в кулак и преодолев свой страх, девушка также вступает в бой со своим мучителем и, вспомнив свои тренировки в Каэр Морхене, побеждает его. С тела Бонарта 3 ведьмачьих медальона: Школы Волка, [[Школа Кота|Кота]] и [[Школа Грифона|Школы Грифона]].
 
   
  +
Ґеральт здогадується, що саме за нею був направлений загін Фрейксенета. Все місці вони направляються в [[Дуена-Канелл]] — місто дріад, де Ейтне не слухає повідомлення відьмака і каже, що їй не цікаві людські життя і долі. Вона вирішує, що Фрейксенет, якого лікують в Дуена Канелле, до свого одужання буде використаний для народження нових дріад, крім того Цірі стане новою дріадою, тому що вип'є Брокілонской води, яка стирає людям пам'ять. Проте, вода не діє на Цірі, тому що вона пов'язана призначенням з Ґеральт. Відьмак не вірить, що вода справжня, і також випиває її. Відьмак приходить до тями вже разом з Цири на кордоні Брокілона і розуміє, що Цірі — його Дитя Призначення, обіцяне йому під час його перебування в Цинтре. Потім відьмак вступає в бій з розбійниками, в чому йому допомагає раптово з'явився його давній знайомий Мишовур. Друїд вмовляє Ґеральта відправитися разом з ними в Цинтра, але відьмак відмовляється від свого Призначення і їде.
В это же время Геральт и Йеннифер противостоят мощи Вильгефорца, который умудряется справляться с ними обоими, в какой-то момент в бой вмешивается Регис, спасая чародейку, однако Вильгефорцу удается убить его, разорвав, а затем расплавив и превратив в стекло. После этого чародей материализует металлический шест, какой он использовал на Танедде, и с новой энергией вступает в поединок с Геральтом, и ведьмак вновь не способен одолеть дьявольски подвижного мага. В какой-то момент Белый Волк оказывается повержен, а Вильгефорц заносит шест для последнего удара, но вдруг промахивается, поскольку Геральт с помощью амулета применяет иллюзорные чары, после чего выигравшему время ведьмаку все таки удается расправиться со своим заклятым врагом, отрубив ему голову.
 
   
  +
===='''«Щось більше» (~осінь 1263 р.)'''====
После смерти Вильгефорца Геральт и Йеннифер встречают Цири, которая отдает ведьмаку снятый с Бонарта медальон в виде головы волка. Затем они вступают в бой с наёмниками Скеллена, однако дальнейшее кровопролитие останавливает армия Нильфгаарда, который ведет сам император Эмгыр вар Эмрейс, в котором Геральт узнает Дани. Наёмников Скеллена и самого коронера отдают под суд. Белое Пламя благодарит Геральта за заботу о Цири и рассказывает, что девушку ждет судьба императрицы, а также историю своего сотрудничества с Вильгефорцем во времена детства девушки и прихода с помощью чародея к власти. Ведьмак и император приходят к выводу, что всем, кто знает о родстве Цири и Эмгыра следует умереть, а значит Геральт и Йеннифер обречены. Император предлагает ведьмаку и чародейке совершить суицид, чтобы не быть казненными, они соглашаются. Цири уезжает с нильфгаардами, а Геральт и Йеннифер под охраной принимают ванну и занимаются любовью, а когда кличут офицера с ножом, им отвечает Цирилла, говоря, что все нильфгаарды ушли, а Эмгыр передумал на полпути и оставил её.
 
   
Далее Геральт, Йеннифер и Цири в отправляются по памятным местам: сначала в [[Ревность]], где Бонарт убил Крыс, затем в [[Клармон]], где Цири сражалась в амфитеатре, затем в Говорог, где Скеллен ранил Цири в лицо, затем на Болота [[Переплют]]а, где [[Высогота]] лечил девушку от ранения, и наконец в [[Дун Дар]], где Цири учинила резню людей Филина. В мае 1268 г. Ложа чародеек требует Цири к себе, Йеннифер просит отсрочки ей, предлагая себя в качестве заложницы. Чародейки соглашаются, Йен телепортируется к ним, а Геральт и Цири отправляются в Туссент, где ведьмак узнает, что рыцарь Рейнарт был убит в одном из сражений с бандитами, а Лютика собираются казнить за измену княгине. В последний момент Аннарьетта меняет свое решение и отпускает барда, однако запрещая ему более пересекать границы Туссента. Затем Геральт и Цири разделяются: ведьмак и бард едут в Ривию, а Цири переносится в Венгерберг, к Йеннифер и Ложе.
 
   
  +
Геральт, перебуваючи в [[Мехунскіе лісу | Мехунскіх лісах]], натикається на купця [[Йурга|Йургу]], покинутого слугами, і за Право Несподіванки погоджується захистити його від [[Накер]] ів, і досягає успіху, проте отримує серйозне поранення в стегно. Купець і його повернулися слуги вантажать відьмака на віз, Ґеральт просить Йургу дати йому один з еліксирів і непритомніє. У маренні він бачить спогад про останню зустріч з Йеннефер в [[Беллетейн]]. Коли він приходить до тями, купець повідомляє йому, що вони вже не в Темерії, а в [[Содден]]і. Йурга знову дає Ґеральту еліксир, і він знову поринає у спогади про те, як ще раз відвідав Цінтра через шість років після подій оповідання "Питання ціни" за своїм Правом Несподіванки, як спілкувався з Мишовуром і Каланте і як відмовився забирати дитя.
Через 6 дней, в начале июня Геральт и Лютик прибывают в Ривию, где встречают своих старых знакомых: краснолюдов Золтана Хивая и Ярпена Зигрина, с которыми они шумно и радостно ужинают. Геральт объявляет о своем желании оставить ведьмачье ремесло и отдает сигилль обратно Золтану, когда в городе начинается погром нелюдей. Геральт из Ривии встает на защиту своих друзей и успешно справляется с разъяренной толпой, пока один из его противников, молодой парень, не просит у него пощады. Ведьмак отводит свой меч, и тут же парнишка бьет его в грудь вилами, нанося Геральту смертельную рану — таким образом сбывается предсказание Цири о том, что Белый Волк умрет «от зубов». Погром останавливают заклинания Йеннифер и Трисс, которые появляются в этот момент. Йеннифер пытается спасти умирающего ведьмака магией, однако у нее не выходит и чародейка лишь зря тратит свои жизненные силы, и сама оказывается на пороге смерти. Цири, Лютик, Трисс, Золтан и Ярпен кладут тела Геральта и Йеннифер в лодку, после чего девушка отплывает в озеро [[Лок Эскалотт]].
 
   
  +
Прокинувшись Ґеральт задоволено зауважує, що його рана майже зажила, а також бачить поруч з собою молоду жінку цілительку, яка виявляється його матір'ю, [[Вісенна|Вісенною]]. Після важкої розмови чародійка заклинанням змушує відьмака заснути і зникає з його життя назавжди. Коли Ґеральт прокидається, то Йурга розповідає йому про Другу [[Битва під Содденом | Содденской битві]] і про 14 загиблих чародіїв, чиї імена вибиті на обеліску. Ґеральт піднімається на [[Содденскій пагорб]], боячись прочитати на камені ім'я Йеннефер, але не знаходить його там, хоча і зустрічає пару знайомих імен: Літта Нейд і [[Трісс Мерігольд]]. Поблизу [[Яруга | Яруги]] Геральт зустрічає Лютик, який розповідає йому про війну з [[Імперія Нільфгарду|Нільфгардом]] і про спалення Цинтра, де була вбита вся королівська родина. Ґеральт добирається разом з Йургой до його будинку, де дружина купця розповідає, що прихистила дівчинку, якій виявляється Цірі, яка вижила після падіння Цінтра. Відьмак вирішує більше не відмовлятися від свого Призначення і забирає дівчинку з собою.
Таким образом, по летосчислению романа Геральт погиб в июне 1268 года, однако, следует отметить, что он как бы не погиб, а был вместе с Йеннифер перенесен Цири в место вне пространства и времени — [[Остров яблонь]], где ведьмак и чародейка смогли бы провести вместе вечность.}}
 
   
  +
==='''«Кров ельфів» (~осінь 1264 р. - 1266 р.)'''===
== Між літературною сагою і подіями гри «Відьмак» ==
 
Після того, як Геральт і [[Єнніфер|Йеннефер]] опинилися на Острові Яблонь, час для них зупинився. Одного разу, безсумнівно в спробах розшукати, або якось виманити Цирі, на острів напали всадники [[Дикий Гін|Дикого Гону]], спалили будинок і сад і, хоча Геральт і вбив багатьох з них, забрали Йеннефер. Білий Вовк пішов в погоню за Диким Гоном, знайшовши спосіб повернутися в свій світ, на [[Континент]]. Всю осінь '''1269''' року і весь '''1270''' р. Геральт переслідує Дикий Гін в його божевільному стрибку на південь через [[Цинтра|Цинтру]], гори [[Амелл]], [[Яруга|Яругу]], [[Ангрен]]. У липні 1270 р. Білий Вовк рятує від ослізга [[Лето з Гулети]] - іншого відьмака із [[Школа Змії|Школи Змії]], і об'єднується з ним і двома його товаришами, теж відьмаками, в гонитві за примарними вершниками.
 
   
21 грудня 1270 р. в [[Мідинваерн]]і, в день зимового сонцестояння, Гін зупинився під деревом шибеників в самому центрі Нільфгаардської Імперії, де вершники відбирали кращих з викрадених ними людей. Відьмаки вступили в сутичку з воїнами Дикого Гону, які зовсім не були примарами: вони падали під ударами мечів, а з-під їх панцирів лилася червона кров. По-просту нездатні через величезну їх кількості вбити всіх вершників, Геральт і його супутники все ж пробилися до Короля Дикого Гону, який виявився ельфом з іншого світу, який ніколи не знав ні погромів, ні гонінь, ні переслідувань. Геральт запропонував свою душу в обмін на душу Йеннефер, і він погодився без вагань.
 
   
  +
У проміжку між цією книгою і попередньої, приблизно восени-взимку 1263 р Геральт привозить Цири в [[Каер-Морен]], обитель відьмаків [[Школа Вовка | Школи Вовка]], де вона знайомиться з [[Ескель|Ескелем]], Весеміром, [[Ламберт]]ом і, згодом, [[Койон]]ом, які протягом року вчать її фехтування, акробатики, тренують фізично і дають знання про різні монстрів і чудовиськ. Одного разу, помилково випивши Відьмачий галлюциногена, Цири впадає в транс, в якому пророкує смерть Ґеральту і Койону від «зубів», а після повторення її трансу через якийсь час ведьмаки вирішують покликати на допомогу чарівницю. У них мало знайомих магічек, а ще менше тих, яким вони можуть довіряти, тому ведьмаки вибирають між Йенніфер і Трисс Мерігольд і віддають перевагу останній.
Якийсь час Геральт подорожує як один з вершників Дикого Гону, поки навесні 1271 р. Цирі не вступає в бій його душу з [[Ередін Бреакк Глас|Ередіном]] в світі [[Tedd Deiredh]]. Очевидно, що вона перемагає, оскільки незабаром Геральт без пам'яті (наслідок, з яким стикаються всі, коли-небудь викрадені диким Гоном) виявляється в лісі поблизу [[Каер Морхен]]а.
 
   
  +
Прибувши пізно восени 1264 року в замок, чародійка приступає до вивчення і навчання Цири, в процесі висловлюючи чимало невдоволення необізнаністю ведьмаков в жіночих питаннях і їх ставленням до дівчинки як до однієї з них. Одночасно з цим Трісс жадає відновлення зв'язку з Ґеральт, але той відмовляє їй. Згодом чародійка усвідомлює, що Цірі — найпотужніший [[витік]], а також дізнається про її трансах. Паралельно Трісс намагається переконати ведьмаков в їх причетності до спільної справи Північних воєн і уражається їх небажанням хоч як-небудь брати участь в долі світу. Після чергового, але на цей раз спровокованого трансу магічка приходить до висновку, що для контролю своєї могутності Цірі має потребу в навчанні магії, а також в спілкуванні з однолітками, на що Ґеральт повідомляє їй, що навесні він відвезе її в храмову школу до Неннеке в Елландер . У питанні навчання магічних наук чародійка радить Геральту все ж звернутися до Йеннефер, тому що та набагато старше і сильніше Трісс.
== Гра [[Відьмак (комп'ютерна гра)|«Відьмак»]] ==
 
  +
  +
Як тільки з перевалів сходить сніг, Білий Вовк, чародійка і Цири відправляються в подорож на південь, проте по дорозі виявляється, що у Трисс найжорстокіше кишкове отруєння, а крім того магічка не може лікуватися магією, тому що у неї алергія. На битому шляху відьмак і його супутниці зустрічають каедвенскій обоз, який охороняє старий знайомий Ґеральта Ярпен Зігрін. У шляху Трісс в бреду намагається домогтися від відьмака взаємності, але той м'яко знову відмовляє їй. Одного разу на тракті на них нападають оголосив в лісах після війни [[скойа'таелі]]. В ході зав'язав бою, результат якого вирішує поява [[Бура Хоругва | Бурою Хоругви]], гинуть всі білки, частина команди Ярпена і супроводжуючі обоз офіцери-люди. Виявляється, що весь шлях обозу був каедвенской диверсією, щоб підтвердити лояльність Зігріна королівству, а не партизанам-нелюди. Ґеральт відвозить Цірі до Неннека, а потім пише лист Йенніфер, в якому просить взяти дівчинку на навчання. Чародійка погоджується і наступні 1,5 року навчає її в Елландері, відьмак ж повертається до свого ремесла.
  +
  +
Приблизно через рік, влітку 1266 р Геральт наймається охороняти барки, що йдуть по Понтару від Новіграда до [[Пена|Піні]] і назад від оголосили в річці [[Жагниця|жагниці]]. Під час одного з рейсів на барку сходять збройні реданскі солдати, які, проте, є рядженими найманцями і мають на меті захоплення саме Ґеральта. Білий Вовк не дається їм так просто, крім того на барку в той же момент нападає жагніца, і найманці виявляються повністю знищеними. Після цієї події, зрозумівши, що хтось почав серйозну полювання за ним, відьмак сходить з барки і ховається в [[Оксенфурт]]і, куди через деякий час прибуває Любисток. В університетському місті Ґеральт вступає в недовгу зв'язок зі студенткою-медичкою [[Шані]], а також займається пошуками якогось [[Ріенс]]а, який і заплатив найманцям з річки і який, крім усього іншого, шукає Цірі.
  +
  +
Любисток, який знаходиться під ковпаком у реданської секретної служби, очолюваної [[Сигізмунд Дійкстра | Дійкстра]], і змушений працювати на нього, попереджає відьмака, що Цірі цікавляться не тільки Ріенс, але і реданці. У цей момент до них приєднується чародійка [[Філіппа Ейльгарт| Філліппа Ейльгарт]], яка представляє [[Рада Чародєєв]], яким також цікава дівчинка. За допомогою Шані Ґеральту вдається знайти ниточку до Ріенсу - знахаря [[Мирман]] а, у якого його бачила медичка. Всі разом вони направляються до Мирману, у якого Філліппа за допомогою магії випитує, що Ріенс на прощання залишив знахаря спосіб зв'язатися з ним. В цей же час Ріенс наймає [[Брати Мішеля | братів Мішеля]] для вбивства Ґеральта. Сутичка між відьмаком і асасинами відбувається тієї ж ночі, що й відвідування Мирмана, в ході якої Ґеральт вбиває всіх братів, а також практично вбиває Ріенса, однак цьому заважає Філіпа, яка вже встигає від одного з вмираючих вбивць дізнатися, [[Вільгефорц|хто]] порекомендував їм Ріенса, а також не хоче, щоб відьмак дізнався ім'я цього загадкового наймача. Геральт намагається з'ясувати у чарівниці, хто господар Ріенса, але вона «заради більш важливої ​​справи» відмовляється, хоча проте обіцяє один раз надати його відьмак. Ґеральт, поранений в сутичці з вбивцями, втрачає свідомість від втрати крові, а Шані і Філіппа приймаються за його рани.
  +
  +
==='''«Час погорди» (осінь 1266 р.- літо 1267 р.)'''===
  +
  +
  +
Через деякий час після подій в Оксенфурті Ґеральт відправляється в [[Дорьян]] до [[Кодрінгер]] у і [[Фенне|Фенна]], а по дорозі на тракті, що веде з [[Марібор]]а в [[Каррерас]], вбиває [[Мантікор|королівського мантіхора]], в селі під Каррерасом — [[мгляк]]а, в Бурдорфі — [[Перевертень | перевертня]]. Прибувши до «юристу», Ґеральт з'ясовує передісторію Ріенса і те, що за ним стоїть якийсь могутній і високопоставлений чарівник, а також те, що за Цири полюють не тільки через її права на трон Цинтра, але і через [[Старша Кров|Старшій Крові]], що тече в її жилах. Також він з'ясовує, що Йеннефер і дівчинка направляються на [[Танедд]] на великий Збір чарівників і те, що за ними послані наймані вбивці: [[Ральф Блюнден | Професор]], [[Хеймо Кантор]] і [[коротун Іакса]].
  +
  +
Ґеральт перехоплює найманців в [[Анхор]]і і вбиває їх, після чого направляється в [[Горс Велен]], де зустрічає Любистка. Разом вони зупиняються в [[Хірундум]]і у сім'ї [[Половинчики| половинчиків]] Гофмайеров. В цей же час Йеннефер і Цірі прибувають в Горс Велен, де дізнаються, що Ґеральт також знаходиться неподалік. Цірі зривається і скаче до нього, по шляху її переслідує [[Дикий Гін]], але завдяки магії Йеннефер дівчинка рятується від привидів і успішно прибуває до відьмака.
  +
  +
Ґеральт і Йеннефер знову возз'єднуються і в ніч на 1 липня 1267 разом йдуть на Збір чарівників. Тут Геральт стає «пам'яткою» і знову зустрічає Філіппу Ейльгарт, Трисс Мерігольд, Доррегарая, а також знайомиться з Дійкстра, [[Кейра Мец]], [[Марті Содергрен]], архімагістром [[Тіссая де Фрьес|Тіссаєю де Фрьес]] і [[Вільгефорц|Вільгефорцем з Роггевеена]]. Останній пропонує Ґеральту поговорити разом і показує відьмак внутрішнє оздоблення палацу, робить короткий екскурс в історію магії, а потім пропонує Ґеральту укласти союз і передати чарівникові Цірі. Відьмак відмовляється, але Вільгефорц настійно рекомендує йому подумати ще раз, після чого залишає його одного. Ґеральт проводить ніч з Йеннефер в [[Аретуза | Аретузи]], однак під ранок відбуваються події [[Танеддскій бунт | Танеддского бунту]] чарівники в чолі з Філіппою вступають в протистояння з магами, що продають Нільфгаарду, на чолі з Вільгефорцем.
  +
  +
Ґеральта в цей момент ведуть люди Дійкстри, проте відьмак справляється з ними, ламає Сигізмунду ногу, а Любисток приносить йому його меч. Повернувшись на острів, Ґеральт застає магічну баталію і від Марти дізнається, що бій спровокувала заплуталася в чварах чарівників Тіссая де Фрьес, коли зняла з [[Гарштанг]] а антімагічне закляття, Йеннефер і Цірі десь в замку, а [[Франческа Фіндабайр]], прихильниця Вільгефорц, випустила скойа'таелей з підземель Танедду. Відправившись далі, Ґеральт допомагає Кейрі Мец, зносить голову спільникові Вільгефорца, [[Артауд Терранова|Артауду Терранова]], зустрічає Цири, потім вирізає загін ельфів і стикається з молодим нільфгаардскім лицарем [[Кагір|Кагіром еп Кеаллахом]], з яким імператор [[Емгир вар Емрейс]] доручив захопити Цірі. Від Кагіра Ґеральт дізнається, що саме він врятував Цірі з палаючої Цінтри 5 років тому, а тому зберігає йому життя.
  +
  +
Цірі продовжує тікати і входить в [[Тор Лара|Вежу Чайки]], а Ґеральт зіштовхує з Вільгефорц. Чарівник знову пропонує відьмак альянс, але той знову відмовляє, після чого Вільгефорц матеріалізує металевий шест і між ними зав'язується рукопашна сутичка. До цього моменту непереможний Ґеральт терпить найжорстокіше поразка від Вільгефорц, який завдає йому ряд серйозних ушкоджень, в тому числі ламає стегнову кістку, передпліччя, кілька ребер, завдає струс мозку і провокує внутрішню кровотечу, а крім того ламає його Відьмачий меч. Далі чарівник відправляється за Цірі, але та входить в портал Тор Лара, який після цього вибухає, а Вільгефорца важко калічить осколками.
  +
  +
Пораненого Ґеральта з допомогою Тіссаї де Фрьес рятує Трісс Мерігольд. Разом чарівниці переміщують його в Брокілон, де дріади приступають до лікування відьмака, який надзвичайно стійко переносить свої травми і навіть не втрачає свідомості. Через місяць в Брокілон прибуває Лютик, який розповідає майже видужали Геральту, що в ніч Танеддского заколоту війська імперії перетнули Яругу в [[Доль Ангра | Доль Ангра]] і напали на Лірію, почалася [[Північні Війни|Друга війна з Нільфгардом]]; Лирія пала за три дні, Едірн за тиждень, крім того було захоплено [[Брюґґе]], в [[Дол Блатанна|Дол Блатанні]] утворено вільну державу ельфів під протекторатом Нільфгаарда; Темерія і Кедвен уклали з імперією договір про нейтралітет, в Реданії твориться хаос після вбивства короля [[Візімір II Справедливий|Візіміра]]; більшість чарівників втекли в нейтральні [[Ковір і Повіс]] і [[Генґфорс]], Філіпа та її соратники в [[Третоґор]]і, Тіссен де Вріє наклала на себе руки. Геральт дізнається, що Цири нібито у Емгира в Нільфгаарде (насправді це лже-Цірілла, справжню ж портал викидає на східній околиці імперії, в [[Ґесо]], де вона примикає до банди [[Щури | Щурів]]), а Йеннефер і Вільгефорц пропали, після чого відьмак робить висновок, що вони були спільниками. На наступний день в ліс прибувають залишки бригади скоя'таелей, у яких Ґеральт бере кобилу, потім в катакомбах на [[Крааг Ан]] е видобуває новий меч, після чого вони разом з Жовтцем оговтуються до Емгиру вар Емрейсу за Цири.
  +
  +
==='''«Хрещення вогнем» (~літо 1267 р.)'''===
  +
  +
  +
Ґеральт і Любисток переходять через [[Стрічка | Стрічку]] і направляються на південь, за ними таємно слід [[Мільво | Марія Баррінг]] на прізвисько Мільво, мисливиця, яка проводить «білок» в обхід людських облав в Брокілон, яка збирала для відьмака інформацію під час його лікування у дріад. Через деякий час вони стикаються з [[гавенкари | гавенкарамі]], які привозять захопленого Кагіра, щоб віддати його присутнім тут же нільфгаардцам, проте зав'язується бій, в ході якого Ґеральт виявляє, що його роздроблена нога погано його слухається, Мільво відкрито приєднується до компанії, а відьмак звільняє, але, все ще відчуваючи до нього змішані почуття, проганяє Кагіра.
  +
  +
Тепер утрьох Ґеральт, Любисток і Мільва слідують вже на південний схід, тому що весь південь охоплений війною і через нього не пройти. За ними на віддалі слід Кагір, проте зблизитися ризикує лише одного разу, оскільки відьмак вкрай вороже налаштований до нього. Через кілька днів вони зустрічають [[Золтан Хівай|Золтана Хівая]] і його команду з чотирьох [[Краснолюди| краснолюдів]] і одного [[гноми|гнома]], які супроводжують невелику колону біженців - жінок з дітьми. Далі вони продовжують шлях все разом, в ході якого Лютик братається з краснолюдов, потім натикаються на інших біженців, одного разу на [[Отруйний Главоглаз | отруйного главоглаза]], якого відьмак проганяє гучним шумом, а на наступний день після главоглаза - на бандитів, яких вбивають Ґеральт, Золтан і Мільва.
  +
  +
Через якийсь час, вдосталь надивившись на жахи війни, компанія розділяється: бригада Золтана, крім нього самого і гнома [[Персіваль Шуттенбах | Персиваля Шуттенбаха]], відправляється ховати накопичені коштовності, інші ж виходять в ельфскому некрополю [[Фен Карн]] у, де зустрічають травника і цирульника [[Регис]] а, який пропонує їм переночувати у нього і пригощає мандрагорові самогоном, що провокує бурхливу дискусію. На наступний ранок Регис приєднується до компанії і продовжує шлях разом з ними, а через ще один день шляху вони зустрічають [[кмет]] ів, які скаржаться на [[вампір]] а, котрий шматує своїх жертв на шматки, тоді відкривається, що Регіс багато знає про цих істот. Прийшовши в табір біженців, Ґеральт і компанія стають свідками суду над «відьмою», який проводить жрець котрогось із нових культів. За дівчину заступаються місцевий староста Ектор Ляабс, який волає до розсудливості людей, потім відьмак, Золтан і Мільво, по черзі пропонуючи використовувати кулачне право для з'ясування винності або невинності «відьми». Проте жрець наполягає на іншому випробуванні богів: для доказу чистоти дівчини потрібно дістати розпечену до білого підкову з горна. Золтан хоче все одно спробувати пройти випробування, однак Регіс робить це першим, дістає її без праці, підносить жерцеві та показує руку, на якій немає опіку. Подальший розвиток подій переривають кіннотники Нільфгаарда, які нападають на табір і вступають в бій з перебували недалеко темерскімі частинами. Темерци розбивають «чорних», Ґеральта і Любистка приймають за дезертирів і ув'язнюють, в цей же час Мільво намагається повернути коней, що їй і вдається за допомогою Кагира.
  +
  +
Геральта і Лютик відводять в форм [[Армерия]], де відьмака дізнається колишній цінтрійскій маршал [[Віссегерд]], який звинувачує його в зникненні Цири і примовляє барда і відьмака до страти через повішення на наступний ранок, а поки їх замикають в сараї. З полону Ґеральта і Любистка звільняє Регіс, який повідомляє їм, де шукати Мільву з кіньми, на що Ґеральт дякує Регісу за допомогу, але попереджає, що краще їм більше не зустрічатися. Відьмак і бард знову потрапляють між арміями Нільфгарду і Темерії, поет несерйозно поранений випадковою стрілою або болтом в голову, потім вони зустрічаються з Мільво і Кагіром. Раптово з'явившийся Регіс промиває рану Лютик, в це момент Ґеральт приставляє до горла цирульника меч. Еміель Регіс Рогеллек Терзіефф-Годфрі розповідає, що він живе на світі 428 років і що він нащадок потерпілих крах нещасних істот, застряглих серед людей після Сполучення Сфер, тобто він [[вищий вампір]]. Ґеральт знову відпускає Регіса, проте знову попереджає його, що наступна їхня зустріч може стати останньою.
  +
  +
Незважаючи на попередження, через деякий час вампір повертається і розташовує до себе всю компанію, і, трохи поартачівшісь, Ґеральт вирішує продовжувати шлях в компанії Регіса, Любистка, Мільви і Кагіра. Нільфгардець повідомляє компанії, що Цірілла, яка знаходиться у Емгира, несправжня, а тому вони вирішують йти до друїдам з [[Каїда ДХУ]] за порадою, тим більше, що вампір знайомий з їх предводителькою. Незабаром, одному з біваків, стурбовані бард і лучниця запитують у Ґеральта, чи варто дійсно побоюватися Регіса, на що відьмак відповідає, що ще як варто, бо вищі вампіри дуже небезпечні, після чого Лютик запитує, чи зміг би Ґеральт вбити Регіса, на що той відповідає, що не знає і не хотів би пробувати. Через деякий час, відчуваючи незручність і недомовленість, присутню в компанії, Регіс розповідає своїм супутникам історію свого життя і те, що він зовсім не п'є кров, а сенс свого життя бачить у допомозі людям. Також вампір розвінчує кілька міфів про свою расу.
  +
  +
Продовжуючи свій шлях, в [[Ангрен]]і компанія знову зустрічається з Золтаном і краснолюдов, деякий час йде з ними разом, потім вони поділяються: краснолюдов відправляються на північ, до гори [[Карбон (гора)|Карбон]], а « дружина »відьмака продовжує свій шлях на південь. На прощання Золтан дарує Геральту свій меч — [[магакамський сигіль]], замість втраченого ведьмаком при полонення минулого меча. Після розставання з групою Золтана Геральт таємно радиться з Регіса і вирішує, що їм слід йти до друїдам через небезпечний [[Ійсгіт]], але план зриває раптове звістку, яке повідомляє чоловічої частини компанії Регис: Мільво вагітна. Цирульник розповідає відьмак, барду і нільфгардцю, що виготовив на прохання дівчини зілля, яке вб'є в ній плід, проте воно діє болісно, ​​і Мільво щонайменше на десять днів буде потрібно ліжко і укриття, а тому вампір цікавиться думкою з цього питання інших «батьків і чоловіків ». Геральт намагається якось підтримати Мільву, причому сам того не розуміючи, він переконує її народжувати. Після цього інциденту, 31 серпня 1267 р. Ґеральт з Регіса відмовляються від Ійсгіта і вирішують переправитися на інший берег Яруги біля селища [[Червона Биндюга]], при цьому навіть знаходять паром, але за збігом обставин потрапляють між військами Лірійскій королеви [[Мева|Меви]] і нільфгардцями, у Мільва трапляється викидень, Регис і Лютик залишаються доглядати за нею, а Ґеральт і Кагір беру участь в [[Битва біля Мосту | Битві біля Мосту]], надихають солдат і навіть виграють бій. Після бою королева Мева присвячує Геральт в лицарі шанує титулом «Рівський».
  +
  +
==='''«Вежа Ластівки» (~осінь 1267 р.)'''===
  +
  +
  +
Геральт і його «дружина» залишають Лірійскій армію 6 вересня 1267 року, оскільки відьмак, як присяжного лицареві, належало виконувати свої обов'язки перед королевою, а бажання такого у Геральта не було зовсім. Під покровом ночі пограбувавши лирійскій квартирмейстерської службу, захопивши амуніції і коней, «дружина» дезертирів з-під Лірійскій штандартів і продовжує свій шлях до друїдів. Холодна і дощова вереснева погода погано діє на травмованого Ґеральта, він сильно кульгає, сичить від болю і '' «...злим через це... як хрін з оцтом» ''. Переправившись через Яругу, компанія продовжує свій шлях через ліси [[Заріччя | Заріччя]], Любисток починає писати свою працю [[Півстоліття поезії (мемуари)|Півстоліття поезії]], потім «дружина» зустрічає кілька станів бортників, які повідомляють, що друїдів в Каїда ДХУ більше немає. Крім того бортники пропонують у вигляді збройного ескорту супроводжувати їх в [[Стоки]], Геральт і його компанія погоджуються.
  +
  +
17 вересня 1267 г. «дружина» і бортники прибувають в [[Рідбрун]] і вирішують провести в місті деякий час, де з'ясовується, що друїди перемістилися до озера [[Лок Мондуірн]]. Незабаром Ґеральта, однак, стражники відводять до тутешнього префекта, [[Фулько Артевельде]], який розпитує відьмака про причини його перебування в місті. Префект призводить недавно схоплену їм дівчину [[Ангулема | Ангуло]], яка розповідає, що якийсь [[Ширра | полуельф]] найняв банду Солов'я для нападу на відьмака і його компанію в [[Бельхавен]]і, причому дає детальний опис «дружини », але стверджує, що їх в компанії четверо. Фулько пропонує угоду: Ґеральт вбиває Солов'я, а префект закриває на нього очі, крім того він повідомляє, що друїдів немає у Лок Мондуірна — вони в долині [[Сансретур (річка) | Сансретур]], в [[Тусан]]і. Відьмак погоджується, однак ставить умову: Ангулема повинна поїхати з ним - префект не заперечує.
  +
  +
25 вересня «дружина» вирушає в Бельхавен, однак по дорозі Ґеральт, грунтуючись на описі Ангулема і неправильно названої чисельності їх дружини, і виплескуючи давню ненависть до Кагиру, звинувачує його в зраді, після чого ображений Кагир вступає з ним у бійку, з якої Геральт не може вийти переможцем, тому що хворе коліно відмовляє йому в саму невідповідну хвилину. Забіяк рознімає Мільво, після чого відьмак і нільфгардець укладають перемир'я, крім того Геральт робить висновок, що це була Йеннефер, хто зрадив його, а інформація про «дружині» була отримана за допомогою магічного сканування, на якому не видно вампір Регіс — звідси помилка в підрахунках. Також Ґеральт повідомляє, що 23 вересня Цірі була вбита (насправді не вбита, а поранена [[Стефан Скеллен|Стефаном Скелленом]]), а тому компанія відправиться мстити Йеннефер і Вільгефорцу.
  +
  +
Загін розділяється: Ґеральт, Ангулема і Кагир їдуть в Бельхавен, з'ясувати у напівельфа, де його господар, а Мільва, Любисток і Регіс — в Туссан. Через зв'язку Ангулема Ґеральт дізнається, де шукати полуельфа, прибуває до нього і, замаскувавшись, повідомляє, що він особисто убив потрібного відьмака, а як доказ віддає Ширра свій медальйон. Напівельф, тим не менш, не купується на обман, подальший розвиток подій зупиняє сутичка бандитів і партизанського руху проти імперії. Зав'язується бій, в ході якого Кагир поранений в голову. Компанія збігає, проте через смерть загнаних коней вони знову змушені розділитися: Ґеральт залишається з пораненим Кагіром, а Ангулема скаче в Туссент.
  +
  +
Згодом між відьмаком і нільфгардцем не залишається жодної недомовленості і неприязні, якусь частину шляху Ґеральт навіть несе знесиленого Кагира на спині, в розмовах вони з'ясовують, що Цири все ж жива, а Кагир крім цього повідомляє, що він любить дівчину. Незабаром вони натикаються в лісі на Регіса, який розповідає, що Любисток, Мільва і Ангулема в безпеці у друїдів в священному гаю [[Каїди Мірквід]]. Регіс також повідомляє Геральту, що очільниця друїдів радить йому спуститися в печери під [[Горгона (гора) | Горою Диявола]], де відьмак зустрічає ельфа [[Аваллак'х]] а, який розповідає Ґеральту про Старшій Крові і пророцтві Ітліни, про причини вимирання ельфів і пророкує, що відьмак зустрінеться з Цірі, а потім знову її втратить. Після цього Аваллак'х надає відьмак [[стучак]]а, який відносить Геральта в Каїда Мирквид, де той вступає в сутичку з бандитами Солов'я.
  +
  +
Тут відьмак зустрічає туссентскіх подорожніх лицарів і своїх супутників, його ранять з арбалета в вухо, а лицарі визнають в Любистку Віконта Юліана де Леттенхофа, який колись був фаворитом княгині Тусану. Увійшовши глибше всередину лісу, компанію помилково бере в полон [[дубочуд]], який ненавмисно ранить Мільву, проте друїди звільняють їх і надають лучниці допомогу. Одночасно з цим вони спалюють в дерев'яній клітці бандитів, в тому числі Солов'я і Ширра, у якого все ще знаходиться медальйон відьмака, і срібна підвіска плавиться у вогні. Заради допомоги друїдів Геральт визнається, що він перестав бути ведьмаком.
  +
  +
==='''«Володарка Озера» (~осінь 1267 р. - літо 1268 р.) '''===
  +
  +
  +
Через деякий час після сутички з розбійниками в Каїда Мирвід, в жовтні 1267 р Геральт, Регис, Кагір, Ангулема і [[Рейнарт де Буа Фресне]], Лицар Шахової Дошки, якого відьмак врятував в тій битві, вирушили в [[Боклер]], де вже перебували Лютик і Мільво. По дорозі Рейнарт розповів компанії історію, про те, як приблизно шість років тому Любисток гостював в Тусані, і у нього зав'язався роман з княгинею [[Анна Генрієтта|Ганною-Генриєттою]], після чого поет був змушений тікати від гніву князя Тусану. Оскільки чоловік Аннарьетти нині спочив, Лютик радісно поскакав в Боклер до княгині. Коли компанія прибуває в столицю князівства, Аннарьетта негайно просить відьмака до себе, де Білий Вовк ліцезріт княгиню і її родичку, чародійка [[Фрінгілья Віго | Фрінгілью Віго]], після чого Анна-Генрієтта оголошує свою волю: Ґеральт і Любисток будуть прислуговувати дамам на святі Ковша.
  +
  +
Незабаром на святі відьмак і бард допомагають Ганні і Фрінгінье тиснути вино у величезній бочці. На наступний день Ґеральт розповідає княгині про подорож, яке він зробив в компанії своєї «дружини», після чого Аннарьетта запевняє відьмака, що вони можуть гостювати в Туссенте як завгодно довго і що їм буде надана всіляка допомога в пошуках Цири. Також Ганна наймає Геральта для полювання на [[суккуб]] а, який відвідує чоловіків князівства. Відьмак погоджується. Трохи пізніше в той же день Ґеральта наймає один з господарів виноградників для вбивства сольпуги у нього в підвалах, що стало початком низки Відьмачий замовлень, які дозволили Ґеральту накопичити значну суму в одному з місцевих Краснолюдський банків. Згодом на бенкеті Геральт до взаємного задоволення спілкується з Фрінгіньей, і вся «дружина» знаходить собі друзів і знайомих в Тусані. В кінці жовтня відьмак просить у Любистка нових верхових коней, оскільки він задумав їхати, поки перевали не завалило снігом, після чого поет повідомляє, що він залишається з княгинею і не піде за відьмаком далі.
  +
  +
Після цього Ґеральт вирішує почекати з від'їздом з Туссента за цілою низкою причин: у нього зав'язується роман з Фрінгілією Віго, він непогано заробляє на відьмачому промислі, до нього в його поїздках приєднується і стає справжнім другом лицар Рейнарт, а крім того кожен член його компанії знаходить собі заняття і не бажає так швидко залишати казкове князівство. Одночасно з цим Фрінгілья Віго має завдання якомога довше утримувати Ґеральта в Тусані, оскільки саме цього хоче [[Ложа чародійок]], в якій чарівниця і складається. У наступні 2 місяці, аж до Мідінваерне - 21 грудня 1267 р. Ґеральт живе відносно розміреним життям, полює на монстрів в компанії Рейнарт, проводить час в ліжку з Фрінгільей, намагаючись забути Йенніфер, яка, як він думає, зрадила його і Цири, крім цього чародійка виліковує його від болю в коліні і дає йому новий медальйон замість розплавленого — срібний амулет з вправлений відшліфованим хризопразом.
  +
  +
У вечір Мідінваерне 1267 р. Ґеральт, як зазвичай, виконує контракт на [[Кокатрікс | куроліска]] в одному з підземель, вбиває його, після чого разом з Лицарем Шахової Дошки вечеряє в одній з таверн поблизу Боклера. Там його наймає власник виноградника для зачистки підвалів замку Померли, в яких пропадають люди, відьмак погоджується досліджувати тунелі. Вранці 8 січня 1268 р Геральт відправляється на полювання, до полудня досягає замку і спускається під землю. Пробираючись по глибоких тунелях, відьмак знаходить кімнату, в якій стає непомітним свідком розмови Стефана Скеллі з імперськими змовниками, в ході якого коронер називає місце нинішнього притулку Вільгефорц - замок [[Стігга]]. Коли Ґеральт повертається назад, на вузькому мосту через прірву його оточують чудовиська: [[корредо]], [[кільмуліс]], [[пріскірнік]] і невідомий монстр у вигляді семисвічника. Вони загрожують відьмак, бажаючи помститися за всіх убитих ним істот, Геральт ж, що квапиться на бій з Вільгефорц, намагається піти від сутички. Корредо ставить Білому Вовку умова: він повинен або залишити свій меч в прірву, або зламати його. Геральт погоджується і ламає лезо меча про розколину в камені, після чого монстри нападають на нього, однак виявляється, що відьмак за допомогою амулета Фрінгільі наклав ілюзію і клинок анітрохи не зламаний. З невеликим працею Білому Вовку вдається вбити всіх чудовиськ, після чого 9 січня 1268 р Геральт повертається в Боклер, відправляє «дружину» збиратися, сам же по-необережності зустрічається на стайні з Фрінгільей. Там вони сваряться з приводу від'їзду Геральта, після чого обмінюються інформацією: чародійка розповідає, що Йеннефер ніколи не була зрадницею і що вона знаходиться в полоні у Вільгефорц, у відповідь же відьмак повідомляє їй місце притулку чародія, але бреше, називаючи замок [[Рис-Рун]] в [[Назаір]]і. Вони в останній раз займаються любов'ю, потім Білий Вовк прощається з лицарем Рейнарт і приєднується до «дружині», їх наганяє Лютик, який вирішує все-таки залишитися в Туссенте, і вони по засніжених перевалах [[Горі Амелл | гір Амелл]] відправляються в [[Еббінґ]].
  +
  +
Приблизно в квітні 1268 р. «дружина» прибуває в притулок Вільгефорц, до того моменту тут вже знаходиться Цірі. За допомогою здібностей Регіса компанії вдається пройти всередину замку, там вони вступають в бій з найманцями Скеллен, а потім розділяються: вампір відправляється наводити шереху на замок, решта ж дружина йде шукати Йенніфер і Цири. Однак першим дівчину знаходить і звільняє Регис, який перериває своє утримання від крові, в цей же час у внутрішньому дворику, зустрівши вперше в житті гідного супротивника, гине лучниця Мільво. Вампір повертається до «дружині», після чого вони знову розділяються: Геральт йде на пошуки Йенніфер, Регис знову відлітає громити замок, а Кагір і Ангулема йдуть на пошуки Цири. Відьмак швидко знаходить і звільняє чарівницю, після чого вони натикаються в коридорі на Вільгефорц, з яким вступають у сутичку. У цей же самий час Цири вступає в протистояння з [[Лео БонАрт]] ом і, в основному через страх перед мисливців за головами нездатна перемогти його. Тікаючи від БонАрт, вона стикається з Кагиром і Ангулема, нільфгаардец вступає в поєдинок з мисливцем на головами і гине, Ангулема також вмирає від ран на руках Цірі. Зібравши волю в кулак і подолавши свій страх, дівчина також вступає в бій зі своїм мучителем і, згадавши свої тренування в Каер Морхене, перемагає його. З тіла Бонарт три відьмачих медальйона: Школи Вовка, [[Школа Кота|Кота]] і [[Школа Грифона|Школи Грифона]].
  +
  +
В цей же час Ґеральт і Йеннефер протистоять мощі Вільгефорц, який примудряється справлятися з ними обома, в якийсь момент в бій втручається Регис, рятуючи чарівницю, проте Вільгефорц вдається вбити його, розірвавши, а потім розплавивши і перетворивши в скло. Після цього чарівник матеріалізує металевий шест, який він використовував на Танедде, і з новою енергією вступає в поєдинок з Ґеральт, і відьмак знову не здатний здолати диявольськи рухомого мага. У якийсь момент Білий Вовк виявляється переможений, а Вільгефорц заносить жердину для останнього удару, але раптом промахується, оскільки Ґеральт з допомогою амулета застосовує ілюзорні чари, після чого виграв час відьмак все таки вдається розправитися зі своїм заклятим ворогом, відрубавши йому голову.
  +
  +
Після смерті Вільгефорца Ґеральт і Йеннефер зустрічають Цірі, яка віддає відьмак знятий з БонАрт медальйон у вигляді голови вовка. Потім вони вступають в бій з найманцями Скеллі, однак подальшому кровопролиттю зупиняє армія Нільфгаарда, який веде сам імператор Емгир вар Емрейс, в якому Ґеральт дізнається Дані. Найманців Скеллен і самого коронера віддають під суд. Біле Полум'я дякує Ґеральта за турботу про Цірі і розповідає, що дівчину чекає доля імператриці, а також історію свого співробітництва з Вільгефорц за часів дитинства дівчата і приходу за допомогою чарівника до влади. Відьмак і імператор приходять до висновку, що всім, хто знає про спорідненість Цірі і Емгира слід померти, а значить Ґеральт і Йеннефер приречені. Імператор пропонує відьмак і чарівниці вчинити суїцид, щоб не бути страченим, вони погоджуються. Цірі їде з нільфгарцями, а Ґеральт і Йеннефер під охороною приймають ванну і займаються любов'ю, а коли кличуть офіцера з ножем, їм відповідає Цірілла, кажучи, що все нільфгарці пішли, а Емгир передумав на півдорозі і залишив її.
  +
  +
Далі Ґеральт, Йеннефер і Цірі в відправляються по пам'ятних місцях: спочатку в [[Ревнощі]], де БонАрт вбив Щурів, потім в [[Клармон]], де Цірі боролася в амфітеатрі, потім в Говорог, де Скеллі поранив Цірі в обличчя, потім на Болота [[Переплют]] а, де [[Вісогота]] лікував дівчину від поранення, і нарешті в [[Дун Дар]], де Цірі вчинила різанину людей Філіна. У травні 1268 р Ложа чародійок вимагає Цірі до себе, Йеннефер просить відстрочки їй, пропонуючи себе в якості заручниці. Чарівниці погоджуються, Йен телепортується до них, а Ґеральт і Цірі відправляються в Туссент, де відьмак дізнається, що лицар Рейнарт був убитий в одному з боїв з бандитами, а Лютик збираються стратити за зраду княгині. В останній момент Аннарьетта змінює своє рішення і відпускає барда, проте забороняючи йому більш перетинати кордони Туссента. Потім Ґеральт і Цірі поділяються: відьмак і бард їдуть в Рівію, а Цірі переноситься в Венгерберґ, до Йеннефер і Ложі.
  +
  +
Через 6 днів, на початку червня Ґеральт і Любисток прибувають в Рівію, де зустрічають своїх старих знайомих: краснолюдов Золтана Хівая і Ярпена Зігріна, з якими вони шумно і радісно вечеряють. Ґеральт оголошує про своє бажання залишити відьмаче ремесло і віддає сігілль назад Золтану, саме тоді в місті починається погром нелюдей. Ґеральт із Рівії встає на захист своїх друзів і успішно справляється з розлюченим натовпом, поки один з його супротивників, молодий хлопець, не вимагає у нього пощади. Відьмак відводить свій меч, і тут же хлопчина б'є його в груди вилами, завдаючи Ґеральту смертельну рану — таким чином збувається пророцтво Цірі про те, що Білий Вовк помре «від зубів». Погром зупиняють заклинання Йеннефер і Трісс, які з'являються в цей момент. Йеннефер намагається врятувати вмираючого відьмака магією, проте у неї не виходить і чародійка лише даремно витрачає свої життєві сили, і сама опиняється на порозі смерті. Цірі, Любисток, Трісс, Золтан і Ярпен кладуть тіла Ґеральта і Йеннефер в човен, після чого дівчина відпливає в озеро [[Лок Ескалот]].
  +
|}
  +
  +
<div class="notice spoiler endspoiler" style="border-top: 2px solid #800000; border-bottom:2px solid #800000; text-align: justify; margin: 1em; padding: 0.2 em;">'''Кінець деталей сюжету.'''</div>
  +
  +
  +
== Між [[Сага про Відьмака|Літературною Сагою]] і подіями гри [[Відьмак (комп'ютерна гра)|«Відьмак»]] ==
  +
Після того, як Ґеральт і [[Йеннефер]] опинилися на [[Острів Яблунь|Острові Яблунь]], час для них зупинився. Одного разу, безсумнівно в спробах розшукати, або якось виманити Цирі, на острів напали всадники [[Дикий Гін|Дикого Гону]], спалили будинок і сад і, хоча Ґеральт і вбив багатьох з них, забрали Йеннефер. Білий Вовк пішов в погоню за Диким Гоном, знайшовши спосіб повернутися в свій світ, на [[Континент]]. Всю осінь '''1269''' року і весь '''1270''' р. Ґеральт переслідує Дикий Гін в його божевільному стрибку на південь через [[Цинтра|Цинтру]], гори [[Амелл]], [[Яруга|Яругу]], [[Ангрен]]. У липні 1270 р. Білий Вовк рятує від ослізга [[Лето з Гулети]] — іншого відьмака із [[Школа Гадюки|Школи Гадюки]], і об'єднується з ним і двома його товаришами, теж відьмаками, в гонитві за примарними вершниками.
  +
  +
'''21 грудня 1270 р.''' в [[Мідинваерн]]і, в день зимового сонцестояння, Гін зупинився під деревом шибеників в самому центрі [[Імперія Нільфгард|Нільфгардської Імперії]], де вершники відбирали кращих з викрадених ними людей. Відьмаки вступили в сутичку з воїнами Дикого Гону, які зовсім не були примарами: вони падали під ударами мечів, а з-під їх панцирів лилася червона кров. По-просту нездатні через величезну їх кількості вбити всіх вершників, Ґеральт і його супутники все ж пробилися до [[Ередін Бреакк Ґлас|Короля Дикого Гону]], який виявився ельфом з іншого світу, який ніколи не знав ні погромів, ні гонінь, ні переслідувань. Ґеральт запропонував свою душу в обмін на душу Йеннефер, і він погодився без вагань.
  +
  +
Якийсь час Ґеральт подорожує як один з вершників Дикого Гону, поки навесні '''1271 р'''. Цирі не вступає в бій його душу з [[Ередін Бреакк Ґлас|Ередіном]] в світі [[Tedd Deiredh]]. Очевидно, що вона перемагає, оскільки незабаром Ґеральт без пам'яті (наслідок, з яким стикаються всі, коли-небудь викрадені диким Гоном) виявляється в лісі поблизу [[Каер-Морен]]у.
  +
  +
== {{Tw1}} ==
 
[[Файл:Geralt_inv.png|right|300 пкс]]
 
[[Файл:Geralt_inv.png|right|300 пкс]]
Відьмак Геральт, вбивця чудовиськ, тікає від невідомих сил неподалік від [[Каер Морхен]]а. Його виявляють відьмаки і чародійка [[Тріс Мерігольд|Трісс Мерігольд]]. Вважаючи Геральта загиблим, вони дивуються з того, що він живий. Однак відьмак не пам'ятає ні їх, ні своєї особистості. Ледве Геральт приходить до тями, на замок нападають невідомі розбійники на чолі з двома магами. Трісс вдається впізнає одного - [[Саволла|Саволлу]], другого вона ніколи не бачила. Геральт допомагає своїм друзям відбитися від нападників.
+
Відьмак Ґеральт, вбивця чудовиськ, тікає від невідомих сил неподалік від [[Каер-Морен]]у. Його виявляють відьмаки і чародійка [[Трісс Мерігольд]]. Вважаючи Ґеральта загиблим, вони дивуються з того, що він живий. Однак відьмак не пам'ятає ні їх, ні своєї особистості. Ледве Геральт приходить до тями, на замок нападають невідомі розбійники на чолі з двома магами. Трісс вдається впізнає одного - [[Саволла|Саволлу]], другого вона ніколи не бачила. Геральт допомагає своїм друзям відбитися від нападників.
 
[[Весемір]] повідомляє Геральту, що необхідно розділитися, оскільки маги вирушили в лабораторію відьмаків, залишивши в головному подвір'ї замку жахливого монстра [[Химера|Химеру]].
 
[[Весемір]] повідомляє Геральту, що необхідно розділитися, оскільки маги вирушили в лабораторію відьмаків, залишивши в головному подвір'ї замку жахливого монстра [[Химера|Химеру]].
   
Після того, як Лео і Геральт виявляють поранену Трісс, вони спускаються в підземелля Каер Морхена. Коли вони знаходять нападників, один з них - [[Ральф Блюнден|Професор]] - вбиває Лео пострілом з арбалета. В результаті розбійникам вдається піти, прихопивши з собою частину важливих записів відьмаків.
+
Після того, як Лео і Ґеральт виявляють поранену Трісс, вони спускаються в підземелля Каер Морхена. Коли вони знаходять нападників, один з них - [[Ральф Блюнден|Професор]] - вбиває Лео пострілом з арбалета. В результаті розбійникам вдається піти, прихопивши з собою частину важливих записів відьмаків.
   
Під час похорону Лео, Весемір приймає рішення, що відьмакам необхідно знайти цю банду, іменовану [[саламандри]], якою керує таємничий маг. Він каже Геральту відправитися в [[Темерія|Темерію]], так як той одного разу розчаклував дочку [[Фольтест]]а.
+
Під час похорону [[Лео]], [[Весемір]] приймає рішення, що відьмакам необхідно знайти цю банду, іменовану [[саламандри]], якою керує таємничий маг. Він каже Геральту відправитися в [[Темерія|Темерію]], так як той одного разу розчаклував дочку [[Фольтест]]а.
   
  +
== {{Tw2}} ==
== Гра [[Відьмак 2: Вбивці Королів|«Відьмак 2: Вбивці Королів»]] ==
 
=== '''Запис в щоденнику''' ===
+
=== '''Запис в Щоденнику''' ===
 
[[Файл:ГеральтВ2.png|left|150 пкс]]
 
[[Файл:ГеральтВ2.png|left|150 пкс]]
''«Ви ж мутант, друже, і чим швидше ви звикне до цієї думки, тим буде простіше для вас. Вам доведеться братися за будь-запропоноване справа і непомітно зникати, як тільки ваші послуги виявляться не потрібні. Ви істота незвичайне, годі й казати. І завдяки цьому факту ви опиняєтеся в настільки ж хиткому положенні, як і інші нелюди - а вони з винятковою регулярністю потрапляють на кол або на шибеницю. Одним своїм існуванням вони до того збуджують огиду і ненависть простого народу, що той при будь-якому випадку вказує нелюди на відведений їм місце.''
+
: ''Ви ж мутант, друже, і чим швидше ви звикне до цієї думки, тим буде простіше для вас. Вам доведеться братися за будь-запропоноване справа і непомітно зникати, як тільки ваші послуги виявляться не потрібні. Ви істота незвичайне, годі й казати. І завдяки цьому факту ви опиняєтеся в настільки ж хиткому положенні, як і інші нелюди - а вони з винятковою регулярністю потрапляють на кол або на шибеницю. Одним своїм існуванням вони до того збуджують огиду і ненависть простого народу, що той при будь-якому випадку вказує нелюди на відведений їм місце.''
   
''Так чому ж ведьмаки, так несхожі на звичайних людей, до сих пір не розділили нещасну долю інших збиткових створінь? Є дві відповіді на це питання. По-перше, вся справа в ймовірності - зустріти ельфа або полурослика набагато простіше, ніж відьмака. А по-друге - у вас є переконливі докази, що чіпати вас не потрібно: відмінний меч і простий набір життєвих правил. Ваші клинки - це, так би мовити, ваша лінія життя. А тому немає нічого дивного в тому, що ваше виняткове вміння завдавати шкоди ближньому своєму остуджує запал багатьох ваших противників. І все ж, незважаючи на неймовірні фехтувальні навички, ви не ставите і не ризикуєте даремно. Ви не застосовуєте силу там, де вона не потрібна. Якщо є можливість уникнути конфлікту - будь-якими засобами, - ви, не відчуваючи долю, прибираєте меч в піхви. Але якщо ви все-таки оголюєте клинок, у вас не залишається ні сумнівів, ні жалості. ''
+
: ''Так чому ж ведьмаки, так несхожі на звичайних людей, до сих пір не розділили нещасну долю інших збиткових створінь? Є дві відповіді на це питання. По-перше, вся справа в ймовірності - зустріти ельфа або полурослика набагато простіше, ніж відьмака. А по-друге - у вас є переконливі докази, що чіпати вас не потрібно: відмінний меч і простий набір життєвих правил. Ваші клинки - це, так би мовити, ваша лінія життя. А тому немає нічого дивного в тому, що ваше виняткове вміння завдавати шкоди ближньому своєму остуджує запал багатьох ваших противників. І все ж, незважаючи на неймовірні фехтувальні навички, ви не ставите і не ризикуєте даремно. Ви не застосовуєте силу там, де вона не потрібна. Якщо є можливість уникнути конфлікту - будь-якими засобами, - ви, не відчуваючи долю, прибираєте меч в піхви. Але якщо ви все-таки оголюєте клинок, у вас не залишається ні сумнівів, ні жалості. ''
''В кінці кінців, ви не святий і не збираєтеся рятувати світ - ви просто хочете вижити і залишитися вірним вашої професії».''
+
''В кінці кінців, ви не святий і не збираєтеся рятувати світ - ви просто хочете вижити і залишитися вірним вашої професії.''
   
  +
== {{Tw3}} ==
== Гра [[Відьмак 3: Дикий Гін|«Відьмак 3: Дикий Гін»]] ==
 
=== '''Запис в щоденнику''' ===
+
=== '''Запис в Щоденнику''' ===
 
[[Файл:ГеральтВ3.png|left|150 пкс]]
 
[[Файл:ГеральтВ3.png|left|150 пкс]]
''«Мало хто може оцінити глибину дружби, що пов'язувала нас з Геральт з Рівії протягом більш ніж чверті століття. Коли ми ще тільки почали ділити з ним перші скибки хліба, злі язики говорили, що йому слід було б пограбувати мене, перерізати горлянку і закопати моє тіло глибше - інакше хтось інший зробить це з нами обома, і, звичайно, через мене , Це нижчі людці просто заздрили нашій міцної, не раз випробуваної дружбу.''
+
: ''Мало хто може оцінити глибину дружби, що пов'язувала нас з Ґеральтом з Ривії протягом більш ніж чверті століття. Коли ми ще тільки почали ділити з ним перші скибки хліба, злі язики говорили, що йому слід було б пограбувати мене, перерізати горлянку і закопати моє тіло глибше - інакше хтось інший зробить це з нами обома, і, звичайно, через мене , Це нижчі людці просто заздрили нашій міцної, не раз випробуваної дружбу.''
   
''Я міг чимало розповісти про це всесвітньо відомому мисливця на чудовиськ, якого Старша Мова кличе Гвінблейдд, а наш новий, не менш благородний - мова іменує Білим вовком. Геральт з Рівії - особистість виняткова. На перший погляд він звичайний рубака, мисливець, нехитрий і простецький виконавець брудних справ. Але тільки придивись - і перед тобою відкриється людина небувалою глибини, незвичайного світогляду і величезного досвіду. На поверхні він замислений і грубуватий мовчун, але трохи глибше лежить ціле море доброти, радості і готовності в будь-який момент прийти на допомогу друзям - і слушною порадою, і гострим мечем. Він різкий, неотесаний і часом ходить в справжніх лахмітті і все ж користується незмінною прихильністю прекрасної статі. Коротко кажучи, Геральт - ходяче протиріччя.''
+
: ''Я міг чимало розповісти про це всесвітньо відомому мисливця на чудовиськ, якого Старша Мова кличе Гвінблейдд, а наш новий, не менш благородний - мова іменує Білим вовком. Ґеральт з Ривії - особистість виняткова. На перший погляд він звичайний рубака, мисливець, нехитрий і простецький виконавець брудних справ. Але тільки придивись - і перед тобою відкриється людина небувалою глибини, незвичайного світогляду і величезного досвіду. На поверхні він замислений і грубуватий мовчун, але трохи глибше лежить ціле море доброти, радості і готовності в будь-який момент прийти на допомогу друзям - і слушною порадою, і гострим мечем. Він різкий, неотесаний і часом ходить в справжніх лахмітті і все ж користується незмінною прихильністю прекрасної статі. Коротко кажучи, Геральт - ходяче протиріччя.''
   
''Без зайвої скромності можу я вам сказати, що знаю його минуле краще, ніж будь-який з нині живих. Я був біля нього і у важкі часи і в години веселощів, допомагав то мудрою порадою, то гострим словом. Таким чином, я нероздільно пов'язаний з історією Геральта як в минулому, так і в сьогоденні. Тому вважаю своїм обов'язком продовжувати літопис і, заради блага і освіти прийдешніх поколінь, приступити до опису ще однієї діянь і подвигів цієї непересічної людини».''
+
: ''Без зайвої скромності можу я вам сказати, що знаю його минуле краще, ніж будь-який з нині живих. Я був біля нього і у важкі часи і в години веселощів, допомагав то мудрою порадою, то гострим словом. Таким чином, я нероздільно пов'язаний з історією Геральта як в минулому, так і в сьогоденні. Тому вважаю своїм обов'язком продовжувати літопис і, заради блага і освіти прийдешніх поколінь, приступити до опису ще однієї діянь і подвигів цієї непересічної людини.''
   
 
==В [[Відьмак (фільм)|фільмі]] та [[Відьмак (серіал)|ТБ-серіалі]]==
 
==В [[Відьмак (фільм)|фільмі]] та [[Відьмак (серіал)|ТБ-серіалі]]==
 
[[Файл:Żebrorender1.png|right|150 пкс]]
 
[[Файл:Żebrorender1.png|right|150 пкс]]
У фільмі і серіалі дорослого Геральта зіграв польський актор [https://ru.wikipedia.org/wiki/Жебровский,_Михал%7C Міхал Жебровський]. У даній адаптації у перших серіях показуються спочатку дитинство і дорослішання юного відьмака, а наступні пригоди Геральта засновані на перших двох збірках оповідань: «Останнє бажання» і «Меч призначення ». Хоча в цілому адаптація зберігає загальну концепцію Геральта як мандрівного найманого вбивці чудовиськ, вона також багато в чому відходить від першоджерела і допускає серйозні вольності щодо оригінального сюжету. Геральт є протагоністом у всіх 13 серіях і в фільмі.
+
У фільмі і серіалі дорослого Ґеральта зіграв польський актор [https://ru.wikipedia.org/wiki/Жебровский,_Михал%7C Міхал Жебровський]. У даній адаптації у перших серіях показуються спочатку дитинство і дорослішання юного відьмака, а наступні пригоди Геральта засновані на перших двох збірках оповідань: «Останнє бажання» і «Меч призначення ».
   
  +
Хоча в цілому адаптація зберігає загальну концепцію Геральта як мандрівного найманого вбивці чудовиськ, вона також багато в чому відходить від першоджерела і допускає серйозні вольності щодо оригінального сюжету. Геральт є протагоністом у всіх 13 серіях і в фільмі.
== Цікаві факти ==
 
* За задумом А. Сапковського тільки Вісенна є матір'ю Геральта. Батьком відьмака Мацей Паровскі (автор тексту до коміксів) «призначив» Коріна. Однак А. Сапковський не визнав Коріна батьком Геральта.
 
   
  +
== Цікавості ==
* За літочисленням роману Геральт загинув '''6 червня 1268 року''' під час [[погром в Рівії|погрому в Рівії]] - акта расизму по відношенню до нелюдів.
 
  +
* За задумом [[Анджей Сапковський|А. Сапковського]] тільки [[Вісенна]] є матір'ю Ґеральта. Батьком відьмака [[Мацей Паровскі]] (автор тексту до коміксів) «призначив» [[Корін]]а. Однак А. Сапковський не визнав Коріна батьком Геральта.
   
  +
* За літочисленням роману Ґеральт загинув '''6 червня 1268 року''' під час [[Погром в Рівії|погрому в Рівії]] — акта расизму по відношенню до нелюдів.
* Будучи молодим, Геральт наполегливо просив називати себе Геральтом Роджером Еріком дю Хо-Беллегардом, але [[Весемір]] вирішив, що це смішно, претензійно і звучить по-ідіотськи.
 
   
  +
* Будучи молодим, Ґеральт наполегливо просив називати себе Ґеральтом Роджером Еріком дю Хо-Беллегардом, але [[Весемір]] вирішив, що це смішно, претензійно і звучить по-ідіотськи.
* Геральт програв всього два рази в бою. Перша невдача трапилася при різанині на [[Танедд]]і в сутичці з [[Вільгефорц]]ем. Друга поразка відбулося в ельфійських купальнях [[Флотзам]]а, в бою з [[Лето із Гулети|Лето]]. Більше нікому не вдавалося перемогти Геральта ні в рукопашному бою, ні в бою на мечах.
 
   
  +
* Ґеральт програв всього два рази в бою. Перша невдача трапилася при різанині на [[Танедд]]і в сутичці з [[Вільгефорц]]ем. Друга поразка відбулося в ельфійських купальнях [[Флотзам]]а, в бою з [[Лето з Ґулети|Лето]]. Більше нікому не вдавалося перемогти Ґеральта ні в рукопашному бою, ні в бою на мечах.
[[cs:Geralt z Rivie]]
 
  +
[[de:Geralt von Riva]]
 
  +
==Примітки==
[[el:Geralt of Rivia]]
 
  +
<references/>
[[es:Geralt de Rivia]]
 
  +
[[fr:Geralt de Riv]]
 
  +
==Галерея==
[[it:Geralt di Rivia]]
 
  +
<gallery>
[[hu:Riviai Geralt]]
 
  +
</gallery>
[[lt:Geraltas]]
 
  +
[[en:Geralt of Rivia]]
 
  +
<!-- Interwiki Links -->
[[pl:Geralt]]
 
[[sk:Geralt z Rivie]]
 
[[sr:Гералт од Ривие]]
 
[[sv:Geralt av Rivia]]
 
[[ru:Геральт из ривии]]
 
 
[[Категорія:Персонажі]]
 
[[Категорія:Персонажі]]
 
[[Категорія:Літературні персонажі]]
 
[[Категорія:Літературні персонажі]]
Рядок 223: Рядок 385:
 
[[Категорія:Чоловіки (Відьмак 2)]]
 
[[Категорія:Чоловіки (Відьмак 2)]]
 
[[Категорія:Чоловіки (Відьмак 3)]]
 
[[Категорія:Чоловіки (Відьмак 3)]]
[[Категорія:Незакінчені статті]]
 
 
[[Категорія:Персонажі з серіалу]]
 
[[Категорія:Персонажі з серіалу]]
  +
[[Категорія:Незакінчені статті]]
  +
  +
[[ar:جيرالت من ريفيا]]
  +
[[cs:Geralt z Rivie]]
  +
[[da:Geralt of Rivia]]
  +
[[de:Geralt von Riva]]
  +
[[el:Γκέραλτ της Ριβίης]]
  +
[[en:Geralt of Rivia]]
  +
[[es:Geralt de Rivia]]
  +
[[fi:Geralt Rivialainen]]
  +
[[fr:Geralt de Riv]]
  +
[[hu:Ríviai Geralt]]
  +
[[it:Geralt di Rivia]]
  +
[[lt:Geraltas iš Rivijos]]
  +
[[nl:Geralt van Rivia]]
  +
[[pl:Geralt]]
  +
[[pt-br:Geralt de Rívia]]
  +
[[ru:Геральт из Ривии]]
  +
[[sk:Geralt z Rivie]]
  +
[[sr:Гералт од Ривие]]
  +
[[sv:Geralt av Rivia]]
  +
[[vi:Geralt of Rivia]]
  +
[[zh:利維亞的傑洛特]]

Версія за 18:09, 6 серпня 2019

Зло перестало бути хаотичним. Перестало бути сліпою і стихійною силою, проти якої покликаний був виступати відьмак, мутант, настільки ж вбивчий і настільки ж хаотичний, як і саме Зло. Сьогодні Зло править законами - бо закони служать йому. Воно діє відповідно до укладених мирних договорів, оскільки про нього, Зло, подумали, укладаючи ці договори
Ґеральт із Рівії

Ґеральт із Рівії, також відомий як «Білий Вовк» та «М'ясник з Блавікену» (пол. Geralt z Rivii; англ. Geralt of Rivia) — головний герой літературного циклу, написаного Анджеєм Сапковським і його адаптацій, в тому числі відеоігор «Відьмак», «Відьмак 2: Вбивці Королів» і «Відьмак 3: Дикий Гін».

Як і всі відьмаки, Ґеральт — стерильний мутант, професійний мисливець на чудовиськ за наймом. Мав надлюдські фізичні здібності, можливість використовувати базову магію і добре розвинуті уміння у фехтуванні, через які його можна вважати одним із найкращих фехтувальників свого часу.

Був фактично прийомним батьком для цінтрійської княжни Цірілли Фіони Елен Ріаннон — свого Призначення та «Дитя Несподіванки».

Незважаючи на специфічність свого ремесла та зовнішності, мав близький зв'язок з багатьма жінками, проте, у справжніх відносинах перебував лише з двома чародійками — Йеннефер з Венгерберґа та Трісс Мерігольд.

Опис

Зовнішність

Шрами

Все тіло відьмака покрито шрамами від поранень, отриманих в боях з монстрами і людьми на протязі літературної Саги.

  • Один Ґеральт отримав від стриґи, яка поранила його в шию під час подій оповідання «Відьмак»;
  • Інший рубець, який перетинав груди, згадує Йеннефер в оповіданні «Останнє бажання», питаючи не потрапляв чи відьмак під пилку на тартаку;
  • Шрам на лівому передпліччі, який доходить до ліктя, Ґеральт отримав в сутичці з водяними в ході оповідання «Трохи жертовності»;
  • Ще один Ґеральт отримав в ході розповіді «Щось більше», коли був поранений некерами в стегно;
  • В кінці книги «Вежа Ластівки» Ґеральту відриває вухо арбалетного болтом, хоча, дуже ймовірно, що воно було повернуто магією чародійки Віго;
  • Останній шрам на грудях від поранення вилами, яке відьмак завдав хлопець на ім'я Роб.

На обличчі Ґеральт має чотири шрами;

  • Найпомітніший перетинає лоб, ліву брову, очей і спускається до щоки (Ґеральт згадує, що цей шрам йому завдав куроліск зі Спалли, ймовірно, в період переслідування ним Дикого Гону 1269 року);

Особливо помітними шрамами на тілі є:

  • Шрам від укусу, нанесений істотою-гуманоїдом, на лівій трапецієвидний мʼяз;
  • Глибокий витягнутий шрам в лівій верхній частині грудей;
  • Великий потворний шрам у вигляді неравноконечной зірки справа на грудях;
  • Три невеликих, але глибоких круглих шраму на грудях і на животі від удару вилами, який завдав Роб;
  • Паралельно шрами від чотирьох кігтів в лівій нижній частині живота і на боці;
  • Паралельні шрами від трьох кігтів в лівій нижній частині грудей, на внутрішній стороні лівого передпліччя і також три величезних косих шраму від кігтів на всю спину.

Одяг

  • Ґеральт одягається в чорну шкіряну куртку до середини стегна, покриту срібними клепками на плечах і манжетах, носить високі чоботи, за пояс зазвичай затикає кинджал. Перед боєм надягає довгі рукавички з шипами на кісточках і, як і куртка, обшиті срібними клепками. Залежно від погодних умов надягає вовняний плащ.
  • Любисток згадує, що Ґеральт частенько ходить в звичайнісінькому лахмітті, мабуть, через нестачу грошей, або ж через зневажливого ставлення до власного зовнішнього вигляду. Носить на шиї срібний медальйон у формі оскаленої вовчої голови на срібному ланцюжку — знак приналежності до цеху відьмаків. За спиною, на ремені, який косо перетинає груди, Ґеральт носить меч (один в книгах, змінюючи сталевий на срібний в різних ситуаціях, два в книзі «Сезон гроз»).
  • Після Заколоту на Таннеді і поразки від Вільгефорца, Ґеральт якийсь час лікується у дріад в Брокілоні і отримує від них новий ельфський одяг — болотяну куртку з листяними мотивами і сірий плащ. Згодом він переодягається в звичну шкіряну куртку, незабаром після прибуття в Туссен.

Характер

  • Характер у Ґеральта вкрай важкий. Він дуже зухвалий і гострий на слово, грубуватий, через міру прямолінійний. Але разом з цим Ґеральт відрізняється крайньою стриманістю, його пропозиції короткі. У нього своєрідне почуття гумору.
  • В найкращому випадку Ґеральт намагається дотримуватися нейтралітету і вважає за краще бути поза політикою (хоча життя то і справи кидають його в саме жерло розвитку політичних інтриг). У його вчинках діє принцип меншого зла.
  • Окремо варто відзначити придуманий ним же «кодекс відьмаків», завдяки якому, Ґеральт часто вдало здійснював якусь справу або прикривав ним власні таємниці.
  • Він не проти випити. Ґеральта так само не можна назвати меркантильною особистістю, але від замовлення з хорошою оплатою відмовиться лише в тому випадку, якщо ймовірність його успішного виконання наближається до нуля. Вельми волелюбний, йому подобаються жінки, а їм подобається він.

Походження

Матір'ю Ґеральта була чарівниця, а точніше – друїдка-цілителька Вісенна, можливим батьком – найманець Корін (Анджей Сапковський не визнав Коріна батьком Ґеральта). Незабаром після його народження, мати віддала Ґеральта відмакам Школи Вовка, в Каер-Морен. Там, Ґеральт пережив багато складних мутацій, і пройшов випробування травами.

Завдяки його блискучим успіхам в навчанні, Ґеральт був обраний для додаткових експериментів з мутації. Він є єдиним відьмаком, який пережив ці експерименти, його абсолютно біле волосся буто побічним ефектом цих додаткових мутацій. Після закінчення навчання, відьмак Ґеральт отримав відьмачі мечі та медальон і покинув Каер Морен.

Участь в літературній Сазі

Оскільки, починаючи з першої книги «Останнє бажання», оповідання та повісті про пригоди Ґеральта розташовані не в хронологічному порядку, то слід написати їх вірну послідовність:

  1. Оповідання «Дещиця істини»
  2. Оповідання «Менше зло»
  3. Оповідання «Питання ціни»
  4. Оповідання «Край світу»
  5. Оповідання «Останнє бажання»
  6. Книга «Сезон гроз»
  7. Оповідання «Відьмак»
  8. Оповідання «Голос розуму»
  9. Збірник «Меч Призначення»
  10. Книга «Кров ельфів»
  11. Книга «Час погорди»
  12. Книга «Хрещення вогнем»
  13. Книга «Вежа Ластівки»
  14. Книга «Володарка Озера»

«Останнє бажання» (збірка оповідань)

«Дещиця істини» (~1235 р.)

Подорожуючи в пошуках замовлення північчю Реданії, Ґеральт з'їжджає з тракту, щоб розслідувати смерть кількох людей, на одному з яких залишилися дивні рани від зубів. Йдучи по сліду, Ґеральт помічає в лісі темноволосу бліду дівчину, на яку незвично реагує його коня,Плітка і яка миттєво зникає. Пізніше він приходить до покинутої на вигляд садиби. Зайшовши у двір, Ґеральт зустрічає величезну розумну напівлюдину-напівведмедя по імені Нівеллен, який здивувавшись сміливості відьмака, запрошує його пообідати.

За трапезою господар розповідає про те, як багато років тому його банда пограбувала храм Корам Агх Пер, левоголового Павука, і Нівеллен виявився проклятий, перетворившись на чудовисько, проте з часом навчився жити в цьому вигляді і навіть насолоджуватися своїм становищем. З навколишніх селищ і міст до нього приводили дівчат, які жили у нього рік, а потім, отримуючи багате придане, поверталися в рідні місця. Проте якийсь час назад Нівеллен припинив цю практику, оскільки закохався і став жити разом з русалкою, Вереєною, яку відьмак і бачив в лісі.

Ґеральт залишає лісовий маєток, однак, через деякий час повертається, запідозривши недобре, коли згадує реакцію своєї кобили на Вереєну. Він знаходить її співаючою у дворі, після того як вона випила крові Нівеллена, і з'ясовує, що насправді Вереєна не русалка, а Брукса, один з найнебезпечніших видів вампірів. Відьмак вступає з нею в сутичку, в якій йому допомагає Нівеллен. Удвох їм вдається вбити фантастично рухомого монстра, а кров, що пролилася на її коханого, звільняє Нівеллена від прокляття завдяки силі щирої любові.

«Менше зло» (~1240 р.)

Ґеральт вбиває кікімору недалеко від реданського містека Блавікен і, за порадою войта Кальдемейна, відправляється продавати її труп місцевому чародію. Відьмак впізнає в ньому свого знайомого Стреґобора, який розповідає йому про Прокляття Чорного Сонця і княжну Ренфрі, яка нібито є чудовиськом в людському тілі і яка полює за чарівником через його давню зраду, яке поставило її на грань життя і смерті.

Крім того, на неї не діє магія. Стреґобор просить Ґеральта вбити її, але відьмак відмовляється, проте чарівник відзначає, що він поза досяжністю всередині своєї Вежі. Незабаром на місцевому заїжджому дворі Ґеральт і Кальдемейн знайомляться з командою Ренфрі, ледь не вступивши з ними в бій, дівчина ж показує документи про недоторканність своєї особи, відьмак і войт йдуть ні з чим. Вночі Ґеральт повертається до своєї комірчини, де зустрічається з Ренфрі, яка розповідає йому свою історію і каже, що вб'є Стреґобора, виманивши його з вежі «?-05-0081Трідамским ультиматумом». Відьмак намагається переконати Ренфрі відмовитися від помсти, вона ж у відповідь пропонує йому вбити Стреґобора самому, оскільки той напевно пустить Ґеральта в свою Вежу.

Коли Білий Вовк відмовляється, Ренфрі погоджується виїхати з міста завтра вранці, після чого вони проводять разом ніч. На наступний день Ґеральт розпитує войта про події, що сталися в Триді, а потім, зрозумівши задум Ренфрі, відьмак відправляється на ринкову площу, де вступає в сутичку з її людьми і вбиває їх одного за іншим. Потім з'являється Ренфрі, яка повідомляє, що Стреґобор би не вийшов з Вежі, навіть якби вона вирізала весь Блавікен, і вступає в поєдинок з відьмаком, в ході якого Ґеральт бере гору. З'являється Стреґобор і пропонує провести аутопсію, проте Ґеральт забороняє йому це робити. Чародій телепортується в Ковір, Кальдемейн забороняє відьмаку коли-небудь повертатися в місто. Після цієї різанини Ґеральт отримав своє знамените прізвисько «М'ясник з Блавікена».

«Питання ціни» (~осінь 1251 р.)

Ґеральт опиняється на королівському прийомі в Цінтрі з нагоди п'ятнадцятиріччя принцеси Паветти, дочки королеви Каланте. На бенкеті мав бути обраний наречений принцесі з прибулих претендентів і гостей двору, в тому числі делегації з Скелліге, яка складалася з Ейста Турсеха, Краха ан Крайта, друїда Мишовура і інших острів'ян.

Каланте садить відьмака поруч з собою і згадує, що Ґеральта вона покликала для ліквідації якоїсь загрози, яка може перешкодити задуманому союзу Цінтри і Скелліге. Незабаром після виходу Паветти в залі з'являється людина, закута в лати з голови до ніг і представлена як Єжак з Ерленвальду. Прибулець розповідає, що п'ятнадцять років тому нині покійний чоловік Каланте в подяку за порятунок його життя обіцяв Йожу те, що він залишив удома, але про що не знає і чого не очікує — Право Несподіванки. Розповідь Єжака викликає бурю в залі, кілька кинутих йому викликів, суперечки і крики. На вимогу королеви прибулець знімає шолом і виявляється, що він вдає із себе химерну істоту, схожу на їжака, починається бійка, Йож виявляється на межі смерті, проте вступивший в сутичку Ґеральт і Ейст рятують його.

Паветта входить в магічний транс і своїм криком викликає часткове руйнування замку, однак завдяки злагодженим діям Мишовура і Ґеральта принцесу вдалося заспокоїти. У цей момент пробило північ, і Йож перетворився на людину, яку насправді звали Дані. Каланте оголошує два весілля: своє з Ейстом і Дані з Паветтою. Вдячний за порятунок Єжак пропонує Ґеральту нагороду, відьмак вимагає Право Несподіванки з «виплатою» через шість років. Виявляється, що Паветта вже вагітна від Дані. Мишовур залишається наглядати за дівчинкою, яка незабаром повинна народитися.

«Край світу» (~ 1253 р.)

Ґеральт, нещодавно познайомившись з Любистком, в пошуках роботи виявляється в Долині Квітів, на краю світу у Синіх гір. В одному з сіл відьмаку пропонують замовлення на диавола, однак за умови, що він прожене його, а не вб'є. Відправившись на поля, Ґеральт і Любисток зустрічають диавола, який виявляється розумним, однак бард провокує його і герої змушені рятуватися втечею.

Повернувшись до місцевого войта за поясненнями, Ґеральт з'ясовує, що диавола вже намагалися прогнати, діючи за порадами віщунки, Ліллі. Сільван, всвою чергу, займається тим, що краде зерно з комір. Повернувшись на поле, Ґеральт спочатку мирно, а потім силою намагається змусити диавола піти, однак в запалі бійки його збиває з ніг кінь, і він втрачає свідомість. Прокинувшись пов'язаний разом з Любистком, відьмак розуміє, що Сільван по імені Торкве краде зерно і знання з ведення сільського господарства для ельфів, які в цей момент обговорюють з дияволом умови угоди. Ельфка-мізантроп Торувьель розбиває лютню Любистка об дерево, від подальшої розправи відьмака і барда ненадовго рятує ватажок ельфів Філавандрель.

Він вступає в дискусію з Ґеральтом і в кінці вирішує вбити їх з Любистком як небажаних свідків, Торкве же встає на їх захист. Раптово з'являється Ліллі в образі Королеви Полів, дуже шанованою ельфами, яка розв'язує пута бранців і, незважаючи на вмовляння і благання Філавандреля піти з ними, залишається в селищі людей. Торувель дарує Любистку новий інструмент, а Філавандрель виявляє бажання коли-небудь зустрітися з Ґеральтом на полі брані, після чого ельфи йдуть.

«?-05-0104Останнє бажання» (~ літо 1255 р.)

Ґеральт і Любисток займаються риболовлею поблизу редансього місечка Рінда, несподівано бард витягує з води глечик і, відкривши його, стикається з люттю заточеного всередині нього джина, який завдає Любистку магічну травму шиї. Ґеральту вдається прогнати його екзорцизмом з не зовсім відомими йому властивостями. Відьмак везе пораненого поета в місто, проте виявляється, що його ворота закриті на ніч, через що йому доводиться ночувати в сторожовій вежі за стінами, разом з деякими стражниками.

Вони дають Ґеральту пораду звернутися за допомогою до чарівниці Йеннефер, яка в цей момент знаходиться в Рінді. На наступний ранок відьмак просить магічку про допомогу, вона погоджується і, в обмін на друк від глечика, зцілює Любистка, однак бере над Ґеральтом повний магічний контроль. Пізніше, відьмак прокидається вже у в'язниці, куди його посадили за побиття членів міської ради, які вимагали вигнання Йеннефер. Підкуплений одним з них стражник б'є Ґеральта, однак, коли відьмак бажає, щоб він лопнув, саме це і відбувається. Міський бургомістр викликає Білого Вовка до себе, щоб з'ясувати, що відбувається, тут же присутній жрець Крепп. У цей момент джин вступає в протиборство з чарівницею, при цьому він приймається руйнувати місто.

Йеннефер не може приборкати силу джина, щоб використовувати її в майбутньому, почасти тому, що колишній його «господар» — власник друку, тобто Ґеральт, загадав лише два бажання: екзорцизм, який приблизно перекладався як «піди і трахни себе», і побажання стражнику. На прохання відьмака Крепп переміщує його до Йеннефер, що не дуже рада бачити Ґеральта, той же рятує їх обох і ціле місто, загадуючи своє останнє бажання — щоб долі відьмака і чарівниці були назавжди пов'язані, після чого джин зникає. Йеннефер і Ґеральт закохуються одне в одного і віддаються пристрасті.

«Сезон гроз» (~ літо 1256 р.)

Йеннефер і Ґеральт якийсь час живуть разом в її будинку в місті Венгерберґ, проте незабаром відьмак, незадоволений владним характером і зверненням чарівниці з ним, тікає від неї. Ґеральт з Рівії виконує контракт на Ідра поблизу міста Керак. Прибувши в місто за нагородою, відьмак здає свої мечі на зберігання в кордегарію, після чого його беруть під арешт місцева влада за нібито шахрайство в призначенні цін по Відьмачий послуг. Через чотири дні Ґеральта відпускають під заставу, який вносить Литта Нейд на прізвисько Корал — чародійка на службі у короля Керак, після чого Білий Вовк виявляє, що його знамениті мечі вкрадені. Голова таємної поліції Керрака Феррант де Леттенхоф і за сумісництвом двоюрідний брат Любистка, який також з'являється в місті, обіцяє відьмак допомогу в пошуках. Ґеральт відправляється з питаннями до ліття і, в результаті імпульсу пристрасті, вони виявляються разом в ліжку. Через тиждень Ґеральт з'ясовує, що його мечі будуть продані в Новіграді на аукціоні в Будинку Борсоді, в цей же час чародійка просить Ґеральта відправитися в Ріссберг, центр досліджень чарівників, в якому живе і працює найстаріший з нині живих магів — Ортолана, для допомоги їм у одній справі.

Любисток дістає відьмак новий меч і він відправляється в Ріссберг, в Темерію. Там його зустрічають не надто радо, однак маги визнають, що їм необхідна допомога відьмака. Чарівник Пинето, дружелюбно налаштований до Геральту, розповідає, що один з магів Ріссберга займається Гоетія — закликає демонів, надаючи їм своє тіло в якості посудини, і що він вирізав вже кілька навколишніх сіл . Хоча і підозрюючи магів в нещирості, Геральт погоджується і якийсь час патрулює поселення поблизу Ріссберга, поки одного разу не натикається на ще одну вирізану село, де знаходить без свідомості одного з асистентів Ортолана — Сореля Дегерлунда. Той приходить до тями і обманом переміщує себе разом з ведьмаком в свою лабораторію, де Ґеральта приголомшують, а потім вводять йому паралізуючий отрута підручні мага. Після цього Сорель розповідає, що він не викликав ніяких демонів, просто вирізав села за допомогою огротроллей, проте чарівники Ріссберга боялися і шанували його, що приносило йому вплив і рухало по кар'єрних сходах. Захопившись вихвалянням себе, Сорель не помічає, як завдяки Відьмачий мутацій Ґеральту вдається нейтралізувати отруту в своєму організмі. Білий Вовк бере мага в заручники і вимагає, щоб той телепорований їх в Ріссберг, той виконує, однак заклинання викидає одного відьмака без Сореля на півночі Темерії поблизу Понтара.

Тут Ґеральт заступається за сім'ю кметів, яких оббирають реданські найманці, але в цей момент куплений Любистком меч, опинившись підробкою, ламається, і відьмака, погрожуючи вбивством кметів, беруть в полон. Незабаром найманці разом з Геральт натикаються на переміщуватися сюди ж Дегерлунда і його підручних і вступають з ними в бій, відьмак ж вдається втекти. Далі він знаходить попутника — краснолюда Аддаріона Баха, разом з яким вони виходять до Понтару і сідають на шлюп «?-05-0122Пророк Лебеда». З'ясовується, що на шлюпі перевозять викраденого дитинча агуари, через що лисиця переслідує їх і заманює в пастку в дельті Понтара. Ґеральт укладає з агуарой угоду, «борг» за яку вона одного разу прийде віддати, і насилу вибирається з пастки. Потім відьмак добирається до Новограда, але спізнюється - його мечі продані, при цьому покупців йому відмовляються повідомити. Він повертається в Керак, де його не найбільш привітним чином зустрічає Корал. В цей же час в Керак прибуває Пінет, який повідомляє Ґеральту, що Ортолан помер, в Ріссберзі тепер командує Сорель, а він сам був «звільнений». Маг на прощання дарує Геральту свій фамільний меч і повідомляє розташування Дегерлунда, сам же він відправляється в Нільфгард. Відьмак за допомогою перевертня Отто Дуссарт а, який був у нього в боргу, відшукує шлях в притулок Сореля, там Ґеральт розправляється з його підручними і ламає шию самому психопату. Прибувши назад в Керак Ґеральт стає свідком державного перевороту і вбивства короля Белогуна, після чого він остаточно свариться з ліття Нейд, втрачає меч, подарований Пінет, і разом з Любистком назавжди покидає Керак. Подорожуючи по Темерії, Ґеральт і Любисток на одному з заїжджих дворів стикаються з відьмаком зі Школи Кота Брегеном на прізвисько «Кіт з Йелло», який викликає Ґеральта на поєдинок, помилково вважаючи, що той тримає шлях в Визиму для виконання замовлення короля Фолтеста на Стриґу. Ґеральту вдається не допустити кровопролиття, в тому числі тому, що незнайомка, що представилася як Тиціана Фреві, дає Білому Вовку згорток з його мечами. Після того, як Кот з Йелло йде, Тиціана розповідає, що мечі їй передала Йеннефер, яка і купила їх на аукціоні. Ґеральт і Тиціана проводять разом вечір, а потім і ніч, на ранок відьмак і бард знову вирушають в дорогу, зустрічаючи агуару, яка «повертає» Ґеральту борг.

«Останнє бажання» (продовження)

«Відьмак» (~ початок осені 1256 р.)

Ґеральт відправляється в Визіму, столицю Темерії для виконання контракту на Стриґу, яку раніше згадував Бреєн. Прибувши до столиці, Ґеральт пропонує свої послуги місцевому войту Велераду, розпитуючи його про завдання. З'ясовується, що упириця — дочка короля Фольтеста і його сестри Адди, яка померла при народження, проте через прокляття ночами стала виходити з могили у вигляді упириці. Присутні за наказом короля знахарі і чаклуни пропонували різні варіанти боротьби з напастю: вбити її різними способами або ж зняти чари.

Фольтест захотів саме зняти чари зі свєї дочки, проте нікому досі, навіть кільком відьмакам, не вдалося ні зняти прокляття, ні навіть вбити потвору (що має бути куди простіше). Одночасно з цим деякі темерські вельможі в таємниці від короля зібрали певну суму грошей на саме вбивство чудовиська. До Ґеральта приходить сам Фольтест і розпитує про причини прокляття, і дозволяє відьмаку в разі крайньої необхідності вбити потвору, Ґеральт ж дає кілька порад, як уникнути рецидиву перетворення і попереджає, що розумовий розвиток раціонально мислячої дівчинки буде на рівні 4-5 річної дитини. Наступної ночі Білий Вовк відправляється в руїни старого палацу, за якими в склепі вдень спить упириця. Там він зустрічається з одним з вельмож, Острітом, який випадково наклав прокляття в гніві, оскільки сам був закоханий в сестру короля. Він нападає на відьмака, однак той спритно приголомшує вельможу, а згодом використовує його як приманку для Стриги.

Чудовисько вбиває Остріта, а потім нападає на відьмака, проте тому вдається успішно протистояти їй. Упириця, перелякана силою Ґеральта, тікає, а він сам спускається в склеп і лягає в порожній саркофаг дочки Фольтеста, замикає кришку знаком і випиває снодійне. На ранок Білий Вовк виявляє поруч зі склепом дівчинку приблизно 14 років і перевіряє її рот на наявність іклів, а руки на наявність кігтів, проте не до кінця звільнена від чар принцеса ранить Ґеральта в шию. Він придавлює її до підлоги і чекає, поки закляття повністю спаде, потім непритомніє від втрати крові. Через кілька днів Ґеральт приходить до тями і Велерад розповідає йому, що дівчинка чар, а він сам отримає обіцяну нагороду.

«Голос розуму» (~ осінь 1256 р.)

Поранений після поєдинку зі Стриґою, Ґеральт лікується і приходить в форму в храмі богині Мелітеле в Елландері. Жриця Неннеке, давня подруга відьмака, дорікає йому в втрати реакції і в тому, що він дозволив себе поранити. Вона наполягали на магічному трансі, який повинен визначити причину проблеми Ґеральта, але він відмовляється. У цей час храм відвідують Тайлес і Фальвік — лицарі Ордена Білої Троянди, які вимагають, щоб Ґеральт покинув межі Елландера.

Неннеке вдається їх випровадити, проте Тайлес встигає перед цим викликати колишнього не надто чемним з ним Ґеральта на поєдинок. Після цього відьмак зустрічає в храмі Іолю, жрицю, з якої він спав раніше, і розповідає про своє дитинство, принципах і навчанні в Каер-Морені. Далі в храм прибуває Любисток, з яким відьмак розпиває пляшку самогону і скаржиться йому на долю відьмака, на що Любисток розповідає Ґеральту про зниклу професії ловців єдинорігів. Відьмак зустрічається з Неннеке і розпитує її про Йеннефер, ще раз відмовляючись від трансу. Покинувши ненадовго храм, Ґеральт і Любисток стикаються з лицарями Ордена, які вимагають задовольнити виклик Тайлеса, на цьому також наполягає Денніс Кранмер — капітан варти князя Елландера, який призвів великий загін. Умовою поєдинку є те, що Відьмак не може поранити Тайлеса, інакше в бій вступить загін Кранмера. Ґеральт погоджується і в ході дуелі спритним фінтом робить так, що Тайлес вдаряється особою про свій меч, але виживає.

Фальвік наказує солдатам напасти, проте Денніс відкликає їх, кажучи, що все чесно: Відьмак не завдав лицареві удар — Тайлес «невдало» зіткнувся з власної сталлю. Відьмак і краснолюд розлучаються друзями, Фальвік веде пораненого Тайлеса. Повернувшись в храм, Ґеральт і Любисток прощаються з Неннеке, в момент передачі скриньки з еліксирами руки Ґеральта і Іолі стикаються, і вона входить в транс, в якому бачить майбутнє відьмака. Неннеке просить Ґеральта залишитися, але той відмовляється, і вони з Любистком їдуть.

«Меч призначення» (збірка оповідань)

«Межа можливого» (~ осінь 1260 р.)

Ґеральт виконує замовлення на василіска в Кайнгорні поблизу драконівських гір, коли зустрічає бродячого лицаря Борха Три Галки і його супроводжуючих — зерріканок Тею і Вею. Разом вони вечеряють в трактирі «?-05-0155Під задумливо Драконом», де Борх розпитує відьмака про його занятті, особливо про полювання на драконів. Ґеральт розповідає, що не полює на цих створінь, оскільки вони розумні і благородні.

Також Ґеральт пояснює, що є 4 види драконів: зелені, червоні, чорні і білі - Борха ж запитує про золотих драконів, однак відьмак стверджує, що їх не існує. Вчотирьох відьмак, лицар і зерріканкі проводять ніч, а на ранок відправляються в Генгфорс. Однак на їхнє здивування міст через річку Браа перекритий і нікого не пропускають. На березі компанія зустрічає Лютик і мага Доррегарая, який розповідає, що на протилежному березі знаходиться Йеннефер, чому відьмак вирішує будь-якими способами перебратися через річку. Спільними зусиллями Доррегарая і Борха річку вдається перейти, а також приєднатися до обозу короля Нєдаміра, який полює на голопольского дракона за допомогою відомих драконоборца: Рубайл, Ейка з Денесле і команди краснолюдов Ярпена Зігріна. Мисливці сперечаються про те, як ділити частини убитого дракона, Ґеральт непомітно усамітнюється з Йеннефер, однак після 4 років розлуки чародійка не хоче його ні бачити, ні мати щось спільне. На наступний день обоз накриває лавина, більша його частина виявляється знищена, Ґеральт і Йеннефер мало не гинуть, а Борха і його ескорт пропадають.

Мисливці, що залишились в живих продовжують шлях і на наступній рівнині зустрічають легендарного золотого дракона на ім'я Віллентретенмерт, який телепатично викликає бажаючих на бій. Першим на виклик відповідає лицар Ейк, і в бою дракон жорстоко калічить його. Після цього король Нєдамір, статут виконувати не свою волю, йде із залишками свого обозу. Залишаються Ґеральт, Йеннефер, Доррегарай, Любисток, Рубайли і краснолюди Золтана. Йеннефер просить Ґеральта вбити для неї дракона, тому що це допоможе їй вилікувати своє безпліддя, але відьмак відмовляється. Зав'язується бійка, Доррегарай і Ґеральт нерухомі від магії Йеннефер, проте вона і сама пов'язана краснолюдами. Золотий дракон, втомившись чекати, з'являється в таборі і розсіює своїх супротивників. У цей момент на нього нападають холопільські кмети, в бій несподівано втручаються зерріканки. Після сутички Тея і Вея звільняють пов'язаних, з'являється Борх, який і виявляється Віллентретенмертом. Він розповідає, що захищав дитинча своєї подруги Міргтабракке з Холопілля. Після цього дракон летить, а Геральт і Йенніфер вирішують почати все спочатку.

«Крихта льоду» (~кінець зими 1261 р.)

Ґеральт і Йеннефер живуть разом в місті Едд Гінваель, де відьмак виконує контракт на ріґґериа на міському звалищі. По поверненні до Йеннефер вона розповідає йому міську легенду про Дикий Гін, крім того чародійка згадує мага Істредд а, заради якого вони і приїхали в місто. На наступний день Ґеральт отримує у місцевого війта нагороду за вбите чудовисько, проігнорувавши провокації його охоронця, найманця Іво «Цикади» Мірса, і з'ясовує, де живе Істредд, а потім прямує до нього.

У них відбувається натягнутий розмова, в ході якого чарівник просить Ґеральта поступитися Йеннефер йому, відьмак категорично відмовляється. Білий Вовк повертається на заїжджий двір, де у нього відбувається важка розмова з Йеннефер, яка не може вирішити, з ким їй бути - з Ґеральт або Істреддом. Відьмак відправляється безцільно блукати по місту і натикається на Істредда, який пропонує провести дуель. Ґеральт погоджується. Вночі війт знаходить напивався відьмака в корчмі в місті і пропонує 100 марок за те, щоб він забрався з міста і не бився з Істреддом, але Геральт проганяє його, а потім, вирішивши перевірити долю, ненароком показує в таверні капшук, повний золота. Коли він виходить із закладу, на нього нападають двоє, які б'ють Ґеральта, скориставшись тим, що у нього не було меча, забирають капшук, але не вбивають, дізнавшись, що він відьмак.

На наступний ранок Ґеральт направляється на дуель з чарівником, коли його зупиняє Цикада, наполегливо знову пропонуючи битися, щоб з'ясувати, що з них краще в бою. Геральт відмовляється, але тим не менш серйозно б'є найманця кулаками. Відьмак приходить на місце дуелі з Істреддом, де чарівник повідомляє, що наміряв битися мечем, а не магією, оскільки Йенніфер відправила йому лист, де повідомила, що не залишиться з ним. Ґеральт, розуміючи, що його на заїжджому дворі чекає такий же лист, відмовляється битися з Істреддом і йде.

«Вічний Вогонь» (~кінець весни 1261 р.)

Ґеральт відвідує Новіград для закупівлі нового спорядження, де зустрічає Любистка. Удвох вони відправляються в місцевий шинок на обід, де зустрічають купця половинчика Даінті Бібервельта. Однак незабаром в еркер до компанії вривається ще один нізушек, як дві краплі води схожий на Дейнті, зав'язується бійка, в ході якої, відьмак, визнавши в першому нізушеке допплера, сковує його срібною ланцюгом. Справжній Дейнті розповідає історію про його пограбування двійником, в цей момент в таверну заходять відвідувачі і Ґеральт, який вирішив не привертати уваги та дати фальшивому Дейнті перетворитися, знімає з нього ланцюг, після чого допплер, який представився як Дуду, тікає. Компанія йде з таверни, після чого їх оточує храмова варта на чолі з Ляшарелем, який настійно «рекомендує» їм забиратися з міста.

Варта йде, а Дейнті вітає з величезною прибутком його знайомий купець, і Бібервельт в компанії відьмака і поета відправляється в банк краснолюдов Вімме Вівальді за відповідями. Банкір повідомляє, що Даінті став неймовірно багатий в результаті останніх угод, в цей момент входить посильний і каже, що купець Бібервельт просить надіслати на західний ринок 30 крон. Компанія відправляється за Дуду, потім відьмак, не без сторонньої допомоги, наздоганяє його і загортає в килим. З'явився Ляшарель, який також виявляється допплером, навмисно питає у Даінті, хто такий Дуду. Половинчик, вражений комерційним талантом допплера, каже, що це його троюрідний брат, якого він призначив своїм представником в Новіграді.

«Трохи жертовності» (~літо 1261 р.)

Ґеральт в компанії Любистка знаходиться в Бремервоорді, де виконує для місцевого князя Агловаля роботу перекладача, оскільки той має намір освідчитися в коханні сирени Ш'ееназ. Сирена, незважаючи на свою любов до Агловалю і всупереч проханням князя, відмовляється вийти на сушу і жити з ним. Розлючений князь не платить Геральту, якого вважає причиною своєї невдачі.

Ґеральт і Любисток, повністю без грошей, відчайдушно шукають якийсь заробіток, і незабаром поетові пропонують виступати на весіллі. Не маючи іншого виходу, Любисток погоджується і дізнається, що крім нього буде виступати його знайома поетеса Ессі Давен. Весілля відвідує Агловаль і розповідає відьмак про таємничу смерть рибалок і нирців за перлами поблизу драконівських Кликов, пропонуючи роботу. Ґеральт погоджується і на наступний день розпитує Ш'ееназ про смерть людей, на що вона з жахом відповідає, що відьмак повинен припинити це розслідування.

Ґеральт і Любисток під час відливу відправляються на місце, де були вбиті нирці і знаходять ступені в легендарний підводний місто Іс, після чого на них нападають риболюді. Насилу відбившись від них, поранений Ґеральт відправився до князя, щоб повідомити, що у драконівських Кликов можна промишляти рибальством, і Агровааль з великим небажанням погоджується з ним. Після цього з'являється Ш'ееназ, яка обміняла свій хвіст на чарівні ніжки, і погоджується бути з князем. Геральт, Лютик і Ессі трохи помандрувавши разом, відправляються кожен своєю дорогою.

«Меч призначення» (~кінець літа 1261 р.)

Ґеральт входить в Брокілон для зустрічі з володаркою дріад, Ейтне, і передачі їй повідомлення від Вензлава, правителя Брюґґе. По дорозі в лісі він натикається на тіла вбитих дріадами людей, а також на свого приятеля лицаря Фрейксенет а, впав в вовчу яму. В цей же час з'являється загін дріад, проте, дізнавшись в прибульця Білого Вовка, вони допомагають йому і пораненому лицареві. До Ейтне Ґеральта супроводжує дріада Браенн, по дорозі вони натикаються на дівчинку Цірі, яку рятують від сколопендроморфа.

Ґеральт здогадується, що саме за нею був направлений загін Фрейксенета. Все місці вони направляються в Дуена-Канелл — місто дріад, де Ейтне не слухає повідомлення відьмака і каже, що їй не цікаві людські життя і долі. Вона вирішує, що Фрейксенет, якого лікують в Дуена Канелле, до свого одужання буде використаний для народження нових дріад, крім того Цірі стане новою дріадою, тому що вип'є Брокілонской води, яка стирає людям пам'ять. Проте, вода не діє на Цірі, тому що вона пов'язана призначенням з Ґеральт. Відьмак не вірить, що вода справжня, і також випиває її. Відьмак приходить до тями вже разом з Цири на кордоні Брокілона і розуміє, що Цірі — його Дитя Призначення, обіцяне йому під час його перебування в Цинтре. Потім відьмак вступає в бій з розбійниками, в чому йому допомагає раптово з'явився його давній знайомий Мишовур. Друїд вмовляє Ґеральта відправитися разом з ними в Цинтра, але відьмак відмовляється від свого Призначення і їде.

«Щось більше» (~осінь 1263 р.)

Геральт, перебуваючи в Мехунскіх лісах, натикається на купця Йургу, покинутого слугами, і за Право Несподіванки погоджується захистити його від Накер ів, і досягає успіху, проте отримує серйозне поранення в стегно. Купець і його повернулися слуги вантажать відьмака на віз, Ґеральт просить Йургу дати йому один з еліксирів і непритомніє. У маренні він бачить спогад про останню зустріч з Йеннефер в Беллетейн. Коли він приходить до тями, купець повідомляє йому, що вони вже не в Темерії, а в Соддені. Йурга знову дає Ґеральту еліксир, і він знову поринає у спогади про те, як ще раз відвідав Цінтра через шість років після подій оповідання "Питання ціни" за своїм Правом Несподіванки, як спілкувався з Мишовуром і Каланте і як відмовився забирати дитя.

Прокинувшись Ґеральт задоволено зауважує, що його рана майже зажила, а також бачить поруч з собою молоду жінку цілительку, яка виявляється його матір'ю, Вісенною. Після важкої розмови чародійка заклинанням змушує відьмака заснути і зникає з його життя назавжди. Коли Ґеральт прокидається, то Йурга розповідає йому про Другу Содденской битві і про 14 загиблих чародіїв, чиї імена вибиті на обеліску. Ґеральт піднімається на Содденскій пагорб, боячись прочитати на камені ім'я Йеннефер, але не знаходить його там, хоча і зустрічає пару знайомих імен: Літта Нейд і Трісс Мерігольд. Поблизу Яруги Геральт зустрічає Лютик, який розповідає йому про війну з Нільфгардом і про спалення Цинтра, де була вбита вся королівська родина. Ґеральт добирається разом з Йургой до його будинку, де дружина купця розповідає, що прихистила дівчинку, якій виявляється Цірі, яка вижила після падіння Цінтра. Відьмак вирішує більше не відмовлятися від свого Призначення і забирає дівчинку з собою.

«Кров ельфів» (~осінь 1264 р. - 1266 р.)

У проміжку між цією книгою і попередньої, приблизно восени-взимку 1263 р Геральт привозить Цири в Каер-Морен, обитель відьмаків Школи Вовка, де вона знайомиться з Ескелем, Весеміром, Ламбертом і, згодом, Койоном, які протягом року вчать її фехтування, акробатики, тренують фізично і дають знання про різні монстрів і чудовиськ. Одного разу, помилково випивши Відьмачий галлюциногена, Цири впадає в транс, в якому пророкує смерть Ґеральту і Койону від «зубів», а після повторення її трансу через якийсь час ведьмаки вирішують покликати на допомогу чарівницю. У них мало знайомих магічек, а ще менше тих, яким вони можуть довіряти, тому ведьмаки вибирають між Йенніфер і Трисс Мерігольд і віддають перевагу останній.

Прибувши пізно восени 1264 року в замок, чародійка приступає до вивчення і навчання Цири, в процесі висловлюючи чимало невдоволення необізнаністю ведьмаков в жіночих питаннях і їх ставленням до дівчинки як до однієї з них. Одночасно з цим Трісс жадає відновлення зв'язку з Ґеральт, але той відмовляє їй. Згодом чародійка усвідомлює, що Цірі — найпотужніший витік, а також дізнається про її трансах. Паралельно Трісс намагається переконати ведьмаков в їх причетності до спільної справи Північних воєн і уражається їх небажанням хоч як-небудь брати участь в долі світу. Після чергового, але на цей раз спровокованого трансу магічка приходить до висновку, що для контролю своєї могутності Цірі має потребу в навчанні магії, а також в спілкуванні з однолітками, на що Ґеральт повідомляє їй, що навесні він відвезе її в храмову школу до Неннеке в Елландер . У питанні навчання магічних наук чародійка радить Геральту все ж звернутися до Йеннефер, тому що та набагато старше і сильніше Трісс.

Як тільки з перевалів сходить сніг, Білий Вовк, чародійка і Цири відправляються в подорож на південь, проте по дорозі виявляється, що у Трисс найжорстокіше кишкове отруєння, а крім того магічка не може лікуватися магією, тому що у неї алергія. На битому шляху відьмак і його супутниці зустрічають каедвенскій обоз, який охороняє старий знайомий Ґеральта Ярпен Зігрін. У шляху Трісс в бреду намагається домогтися від відьмака взаємності, але той м'яко знову відмовляє їй. Одного разу на тракті на них нападають оголосив в лісах після війни скойа'таелі. В ході зав'язав бою, результат якого вирішує поява Бурою Хоругви, гинуть всі білки, частина команди Ярпена і супроводжуючі обоз офіцери-люди. Виявляється, що весь шлях обозу був каедвенской диверсією, щоб підтвердити лояльність Зігріна королівству, а не партизанам-нелюди. Ґеральт відвозить Цірі до Неннека, а потім пише лист Йенніфер, в якому просить взяти дівчинку на навчання. Чародійка погоджується і наступні 1,5 року навчає її в Елландері, відьмак ж повертається до свого ремесла.

Приблизно через рік, влітку 1266 р Геральт наймається охороняти барки, що йдуть по Понтару від Новіграда до Піні і назад від оголосили в річці жагниці. Під час одного з рейсів на барку сходять збройні реданскі солдати, які, проте, є рядженими найманцями і мають на меті захоплення саме Ґеральта. Білий Вовк не дається їм так просто, крім того на барку в той же момент нападає жагніца, і найманці виявляються повністю знищеними. Після цієї події, зрозумівши, що хтось почав серйозну полювання за ним, відьмак сходить з барки і ховається в Оксенфурті, куди через деякий час прибуває Любисток. В університетському місті Ґеральт вступає в недовгу зв'язок зі студенткою-медичкою Шані, а також займається пошуками якогось Ріенса, який і заплатив найманцям з річки і який, крім усього іншого, шукає Цірі.

Любисток, який знаходиться під ковпаком у реданської секретної служби, очолюваної Дійкстра, і змушений працювати на нього, попереджає відьмака, що Цірі цікавляться не тільки Ріенс, але і реданці. У цей момент до них приєднується чародійка Філліппа Ейльгарт, яка представляє Рада Чародєєв, яким також цікава дівчинка. За допомогою Шані Ґеральту вдається знайти ниточку до Ріенсу - знахаря Мирман а, у якого його бачила медичка. Всі разом вони направляються до Мирману, у якого Філліппа за допомогою магії випитує, що Ріенс на прощання залишив знахаря спосіб зв'язатися з ним. В цей же час Ріенс наймає братів Мішеля для вбивства Ґеральта. Сутичка між відьмаком і асасинами відбувається тієї ж ночі, що й відвідування Мирмана, в ході якої Ґеральт вбиває всіх братів, а також практично вбиває Ріенса, однак цьому заважає Філіпа, яка вже встигає від одного з вмираючих вбивць дізнатися, хто порекомендував їм Ріенса, а також не хоче, щоб відьмак дізнався ім'я цього загадкового наймача. Геральт намагається з'ясувати у чарівниці, хто господар Ріенса, але вона «заради більш важливої ​​справи» відмовляється, хоча проте обіцяє один раз надати його відьмак. Ґеральт, поранений в сутичці з вбивцями, втрачає свідомість від втрати крові, а Шані і Філіппа приймаються за його рани.

«Час погорди» (осінь 1266 р.- літо 1267 р.)

Через деякий час після подій в Оксенфурті Ґеральт відправляється в Дорьян до Кодрінгер у і Фенна, а по дорозі на тракті, що веде з Марібора в Каррерас, вбиває королівського мантіхора, в селі під Каррерасом — мгляка, в Бурдорфі — перевертня. Прибувши до «юристу», Ґеральт з'ясовує передісторію Ріенса і те, що за ним стоїть якийсь могутній і високопоставлений чарівник, а також те, що за Цири полюють не тільки через її права на трон Цинтра, але і через Старшій Крові, що тече в її жилах. Також він з'ясовує, що Йеннефер і дівчинка направляються на Танедд на великий Збір чарівників і те, що за ними послані наймані вбивці: Професор, Хеймо Кантор і коротун Іакса.

Ґеральт перехоплює найманців в Анхорі і вбиває їх, після чого направляється в Горс Велен, де зустрічає Любистка. Разом вони зупиняються в Хірундумі у сім'ї половинчиків Гофмайеров. В цей же час Йеннефер і Цірі прибувають в Горс Велен, де дізнаються, що Ґеральт також знаходиться неподалік. Цірі зривається і скаче до нього, по шляху її переслідує Дикий Гін, але завдяки магії Йеннефер дівчинка рятується від привидів і успішно прибуває до відьмака.

Ґеральт і Йеннефер знову возз'єднуються і в ніч на 1 липня 1267 разом йдуть на Збір чарівників. Тут Геральт стає «пам'яткою» і знову зустрічає Філіппу Ейльгарт, Трисс Мерігольд, Доррегарая, а також знайомиться з Дійкстра, Кейра Мец, Марті Содергрен, архімагістром Тіссаєю де Фрьес і Вільгефорцем з Роггевеена. Останній пропонує Ґеральту поговорити разом і показує відьмак внутрішнє оздоблення палацу, робить короткий екскурс в історію магії, а потім пропонує Ґеральту укласти союз і передати чарівникові Цірі. Відьмак відмовляється, але Вільгефорц настійно рекомендує йому подумати ще раз, після чого залишає його одного. Ґеральт проводить ніч з Йеннефер в Аретузи, однак під ранок відбуваються події Танеддского бунту чарівники в чолі з Філіппою вступають в протистояння з магами, що продають Нільфгаарду, на чолі з Вільгефорцем.

Ґеральта в цей момент ведуть люди Дійкстри, проте відьмак справляється з ними, ламає Сигізмунду ногу, а Любисток приносить йому його меч. Повернувшись на острів, Ґеральт застає магічну баталію і від Марти дізнається, що бій спровокувала заплуталася в чварах чарівників Тіссая де Фрьес, коли зняла з Гарштанг а антімагічне закляття, Йеннефер і Цірі десь в замку, а Франческа Фіндабайр, прихильниця Вільгефорц, випустила скойа'таелей з підземель Танедду. Відправившись далі, Ґеральт допомагає Кейрі Мец, зносить голову спільникові Вільгефорца, Артауду Терранова, зустрічає Цири, потім вирізає загін ельфів і стикається з молодим нільфгаардскім лицарем Кагіром еп Кеаллахом, з яким імператор Емгир вар Емрейс доручив захопити Цірі. Від Кагіра Ґеральт дізнається, що саме він врятував Цірі з палаючої Цінтри 5 років тому, а тому зберігає йому життя.

Цірі продовжує тікати і входить в Вежу Чайки, а Ґеральт зіштовхує з Вільгефорц. Чарівник знову пропонує відьмак альянс, але той знову відмовляє, після чого Вільгефорц матеріалізує металевий шест і між ними зав'язується рукопашна сутичка. До цього моменту непереможний Ґеральт терпить найжорстокіше поразка від Вільгефорц, який завдає йому ряд серйозних ушкоджень, в тому числі ламає стегнову кістку, передпліччя, кілька ребер, завдає струс мозку і провокує внутрішню кровотечу, а крім того ламає його Відьмачий меч. Далі чарівник відправляється за Цірі, але та входить в портал Тор Лара, який після цього вибухає, а Вільгефорца важко калічить осколками.

Пораненого Ґеральта з допомогою Тіссаї де Фрьес рятує Трісс Мерігольд. Разом чарівниці переміщують його в Брокілон, де дріади приступають до лікування відьмака, який надзвичайно стійко переносить свої травми і навіть не втрачає свідомості. Через місяць в Брокілон прибуває Лютик, який розповідає майже видужали Геральту, що в ніч Танеддского заколоту війська імперії перетнули Яругу в Доль Ангра і напали на Лірію, почалася Друга війна з Нільфгардом; Лирія пала за три дні, Едірн за тиждень, крім того було захоплено Брюґґе, в Дол Блатанні утворено вільну державу ельфів під протекторатом Нільфгаарда; Темерія і Кедвен уклали з імперією договір про нейтралітет, в Реданії твориться хаос після вбивства короля Візіміра; більшість чарівників втекли в нейтральні Ковір і Повіс і Генґфорс, Філіпа та її соратники в Третоґорі, Тіссен де Вріє наклала на себе руки. Геральт дізнається, що Цири нібито у Емгира в Нільфгаарде (насправді це лже-Цірілла, справжню ж портал викидає на східній околиці імперії, в Ґесо, де вона примикає до банди Щурів), а Йеннефер і Вільгефорц пропали, після чого відьмак робить висновок, що вони були спільниками. На наступний день в ліс прибувають залишки бригади скоя'таелей, у яких Ґеральт бере кобилу, потім в катакомбах на Крааг Ан е видобуває новий меч, після чого вони разом з Жовтцем оговтуються до Емгиру вар Емрейсу за Цири.

«Хрещення вогнем» (~літо 1267 р.)

Ґеральт і Любисток переходять через Стрічку і направляються на південь, за ними таємно слід Марія Баррінг на прізвисько Мільво, мисливиця, яка проводить «білок» в обхід людських облав в Брокілон, яка збирала для відьмака інформацію під час його лікування у дріад. Через деякий час вони стикаються з гавенкарамі, які привозять захопленого Кагіра, щоб віддати його присутнім тут же нільфгаардцам, проте зав'язується бій, в ході якого Ґеральт виявляє, що його роздроблена нога погано його слухається, Мільво відкрито приєднується до компанії, а відьмак звільняє, але, все ще відчуваючи до нього змішані почуття, проганяє Кагіра.

Тепер утрьох Ґеральт, Любисток і Мільва слідують вже на південний схід, тому що весь південь охоплений війною і через нього не пройти. За ними на віддалі слід Кагір, проте зблизитися ризикує лише одного разу, оскільки відьмак вкрай вороже налаштований до нього. Через кілька днів вони зустрічають Золтана Хівая і його команду з чотирьох краснолюдів і одного гнома, які супроводжують невелику колону біженців - жінок з дітьми. Далі вони продовжують шлях все разом, в ході якого Лютик братається з краснолюдов, потім натикаються на інших біженців, одного разу на отруйного главоглаза, якого відьмак проганяє гучним шумом, а на наступний день після главоглаза - на бандитів, яких вбивають Ґеральт, Золтан і Мільва.

Через якийсь час, вдосталь надивившись на жахи війни, компанія розділяється: бригада Золтана, крім нього самого і гнома Персиваля Шуттенбаха, відправляється ховати накопичені коштовності, інші ж виходять в ельфскому некрополю Фен Карн у, де зустрічають травника і цирульника Регис а, який пропонує їм переночувати у нього і пригощає мандрагорові самогоном, що провокує бурхливу дискусію. На наступний ранок Регис приєднується до компанії і продовжує шлях разом з ними, а через ще один день шляху вони зустрічають кмет ів, які скаржаться на вампір а, котрий шматує своїх жертв на шматки, тоді відкривається, що Регіс багато знає про цих істот. Прийшовши в табір біженців, Ґеральт і компанія стають свідками суду над «відьмою», який проводить жрець котрогось із нових культів. За дівчину заступаються місцевий староста Ектор Ляабс, який волає до розсудливості людей, потім відьмак, Золтан і Мільво, по черзі пропонуючи використовувати кулачне право для з'ясування винності або невинності «відьми». Проте жрець наполягає на іншому випробуванні богів: для доказу чистоти дівчини потрібно дістати розпечену до білого підкову з горна. Золтан хоче все одно спробувати пройти випробування, однак Регіс робить це першим, дістає її без праці, підносить жерцеві та показує руку, на якій немає опіку. Подальший розвиток подій переривають кіннотники Нільфгаарда, які нападають на табір і вступають в бій з перебували недалеко темерскімі частинами. Темерци розбивають «чорних», Ґеральта і Любистка приймають за дезертирів і ув'язнюють, в цей же час Мільво намагається повернути коней, що їй і вдається за допомогою Кагира.

Геральта і Лютик відводять в форм Армерия, де відьмака дізнається колишній цінтрійскій маршал Віссегерд, який звинувачує його в зникненні Цири і примовляє барда і відьмака до страти через повішення на наступний ранок, а поки їх замикають в сараї. З полону Ґеральта і Любистка звільняє Регіс, який повідомляє їм, де шукати Мільву з кіньми, на що Ґеральт дякує Регісу за допомогу, але попереджає, що краще їм більше не зустрічатися. Відьмак і бард знову потрапляють між арміями Нільфгарду і Темерії, поет несерйозно поранений випадковою стрілою або болтом в голову, потім вони зустрічаються з Мільво і Кагіром. Раптово з'явившийся Регіс промиває рану Лютик, в це момент Ґеральт приставляє до горла цирульника меч. Еміель Регіс Рогеллек Терзіефф-Годфрі розповідає, що він живе на світі 428 років і що він нащадок потерпілих крах нещасних істот, застряглих серед людей після Сполучення Сфер, тобто він вищий вампір. Ґеральт знову відпускає Регіса, проте знову попереджає його, що наступна їхня зустріч може стати останньою.

Незважаючи на попередження, через деякий час вампір повертається і розташовує до себе всю компанію, і, трохи поартачівшісь, Ґеральт вирішує продовжувати шлях в компанії Регіса, Любистка, Мільви і Кагіра. Нільфгардець повідомляє компанії, що Цірілла, яка знаходиться у Емгира, несправжня, а тому вони вирішують йти до друїдам з Каїда ДХУ за порадою, тим більше, що вампір знайомий з їх предводителькою. Незабаром, одному з біваків, стурбовані бард і лучниця запитують у Ґеральта, чи варто дійсно побоюватися Регіса, на що відьмак відповідає, що ще як варто, бо вищі вампіри дуже небезпечні, після чого Лютик запитує, чи зміг би Ґеральт вбити Регіса, на що той відповідає, що не знає і не хотів би пробувати. Через деякий час, відчуваючи незручність і недомовленість, присутню в компанії, Регіс розповідає своїм супутникам історію свого життя і те, що він зовсім не п'є кров, а сенс свого життя бачить у допомозі людям. Також вампір розвінчує кілька міфів про свою расу.

Продовжуючи свій шлях, в Ангрені компанія знову зустрічається з Золтаном і краснолюдов, деякий час йде з ними разом, потім вони поділяються: краснолюдов відправляються на північ, до гори Карбон, а « дружина »відьмака продовжує свій шлях на південь. На прощання Золтан дарує Геральту свій меч — магакамський сигіль, замість втраченого ведьмаком при полонення минулого меча. Після розставання з групою Золтана Геральт таємно радиться з Регіса і вирішує, що їм слід йти до друїдам через небезпечний Ійсгіт, але план зриває раптове звістку, яке повідомляє чоловічої частини компанії Регис: Мільво вагітна. Цирульник розповідає відьмак, барду і нільфгардцю, що виготовив на прохання дівчини зілля, яке вб'є в ній плід, проте воно діє болісно, ​​і Мільво щонайменше на десять днів буде потрібно ліжко і укриття, а тому вампір цікавиться думкою з цього питання інших «батьків і чоловіків ». Геральт намагається якось підтримати Мільву, причому сам того не розуміючи, він переконує її народжувати. Після цього інциденту, 31 серпня 1267 р. Ґеральт з Регіса відмовляються від Ійсгіта і вирішують переправитися на інший берег Яруги біля селища Червона Биндюга, при цьому навіть знаходять паром, але за збігом обставин потрапляють між військами Лірійскій королеви Меви і нільфгардцями, у Мільва трапляється викидень, Регис і Лютик залишаються доглядати за нею, а Ґеральт і Кагір беру участь в Битві біля Мосту, надихають солдат і навіть виграють бій. Після бою королева Мева присвячує Геральт в лицарі шанує титулом «Рівський».

«Вежа Ластівки» (~осінь 1267 р.)

Геральт і його «дружина» залишають Лірійскій армію 6 вересня 1267 року, оскільки відьмак, як присяжного лицареві, належало виконувати свої обов'язки перед королевою, а бажання такого у Геральта не було зовсім. Під покровом ночі пограбувавши лирійскій квартирмейстерської службу, захопивши амуніції і коней, «дружина» дезертирів з-під Лірійскій штандартів і продовжує свій шлях до друїдів. Холодна і дощова вереснева погода погано діє на травмованого Ґеральта, він сильно кульгає, сичить від болю і «...злим через це... як хрін з оцтом» . Переправившись через Яругу, компанія продовжує свій шлях через ліси Заріччя, Любисток починає писати свою працю Півстоліття поезії, потім «дружина» зустрічає кілька станів бортників, які повідомляють, що друїдів в Каїда ДХУ більше немає. Крім того бортники пропонують у вигляді збройного ескорту супроводжувати їх в Стоки, Геральт і його компанія погоджуються.

17 вересня 1267 г. «дружина» і бортники прибувають в Рідбрун і вирішують провести в місті деякий час, де з'ясовується, що друїди перемістилися до озера Лок Мондуірн. Незабаром Ґеральта, однак, стражники відводять до тутешнього префекта, Фулько Артевельде, який розпитує відьмака про причини його перебування в місті. Префект призводить недавно схоплену їм дівчину Ангуло, яка розповідає, що якийсь полуельф найняв банду Солов'я для нападу на відьмака і його компанію в Бельхавені, причому дає детальний опис «дружини », але стверджує, що їх в компанії четверо. Фулько пропонує угоду: Ґеральт вбиває Солов'я, а префект закриває на нього очі, крім того він повідомляє, що друїдів немає у Лок Мондуірна — вони в долині Сансретур, в Тусані. Відьмак погоджується, однак ставить умову: Ангулема повинна поїхати з ним - префект не заперечує.

25 вересня «дружина» вирушає в Бельхавен, однак по дорозі Ґеральт, грунтуючись на описі Ангулема і неправильно названої чисельності їх дружини, і виплескуючи давню ненависть до Кагиру, звинувачує його в зраді, після чого ображений Кагир вступає з ним у бійку, з якої Геральт не може вийти переможцем, тому що хворе коліно відмовляє йому в саму невідповідну хвилину. Забіяк рознімає Мільво, після чого відьмак і нільфгардець укладають перемир'я, крім того Геральт робить висновок, що це була Йеннефер, хто зрадив його, а інформація про «дружині» була отримана за допомогою магічного сканування, на якому не видно вампір Регіс — звідси помилка в підрахунках. Також Ґеральт повідомляє, що 23 вересня Цірі була вбита (насправді не вбита, а поранена Стефаном Скелленом), а тому компанія відправиться мстити Йеннефер і Вільгефорцу.

Загін розділяється: Ґеральт, Ангулема і Кагир їдуть в Бельхавен, з'ясувати у напівельфа, де його господар, а Мільва, Любисток і Регіс — в Туссан. Через зв'язку Ангулема Ґеральт дізнається, де шукати полуельфа, прибуває до нього і, замаскувавшись, повідомляє, що він особисто убив потрібного відьмака, а як доказ віддає Ширра свій медальйон. Напівельф, тим не менш, не купується на обман, подальший розвиток подій зупиняє сутичка бандитів і партизанського руху проти імперії. Зав'язується бій, в ході якого Кагир поранений в голову. Компанія збігає, проте через смерть загнаних коней вони знову змушені розділитися: Ґеральт залишається з пораненим Кагіром, а Ангулема скаче в Туссент.

Згодом між відьмаком і нільфгардцем не залишається жодної недомовленості і неприязні, якусь частину шляху Ґеральт навіть несе знесиленого Кагира на спині, в розмовах вони з'ясовують, що Цири все ж жива, а Кагир крім цього повідомляє, що він любить дівчину. Незабаром вони натикаються в лісі на Регіса, який розповідає, що Любисток, Мільва і Ангулема в безпеці у друїдів в священному гаю Каїди Мірквід. Регіс також повідомляє Геральту, що очільниця друїдів радить йому спуститися в печери під Горою Диявола, де відьмак зустрічає ельфа Аваллак'х а, який розповідає Ґеральту про Старшій Крові і пророцтві Ітліни, про причини вимирання ельфів і пророкує, що відьмак зустрінеться з Цірі, а потім знову її втратить. Після цього Аваллак'х надає відьмак стучака, який відносить Геральта в Каїда Мирквид, де той вступає в сутичку з бандитами Солов'я.

Тут відьмак зустрічає туссентскіх подорожніх лицарів і своїх супутників, його ранять з арбалета в вухо, а лицарі визнають в Любистку Віконта Юліана де Леттенхофа, який колись був фаворитом княгині Тусану. Увійшовши глибше всередину лісу, компанію помилково бере в полон дубочуд, який ненавмисно ранить Мільву, проте друїди звільняють їх і надають лучниці допомогу. Одночасно з цим вони спалюють в дерев'яній клітці бандитів, в тому числі Солов'я і Ширра, у якого все ще знаходиться медальйон відьмака, і срібна підвіска плавиться у вогні. Заради допомоги друїдів Геральт визнається, що він перестав бути ведьмаком.

«Володарка Озера» (~осінь 1267 р. - літо 1268 р.)

Через деякий час після сутички з розбійниками в Каїда Мирвід, в жовтні 1267 р Геральт, Регис, Кагір, Ангулема і Рейнарт де Буа Фресне, Лицар Шахової Дошки, якого відьмак врятував в тій битві, вирушили в Боклер, де вже перебували Лютик і Мільво. По дорозі Рейнарт розповів компанії історію, про те, як приблизно шість років тому Любисток гостював в Тусані, і у нього зав'язався роман з княгинею Ганною-Генриєттою, після чого поет був змушений тікати від гніву князя Тусану. Оскільки чоловік Аннарьетти нині спочив, Лютик радісно поскакав в Боклер до княгині. Коли компанія прибуває в столицю князівства, Аннарьетта негайно просить відьмака до себе, де Білий Вовк ліцезріт княгиню і її родичку, чародійка Фрінгілью Віго, після чого Анна-Генрієтта оголошує свою волю: Ґеральт і Любисток будуть прислуговувати дамам на святі Ковша.

Незабаром на святі відьмак і бард допомагають Ганні і Фрінгінье тиснути вино у величезній бочці. На наступний день Ґеральт розповідає княгині про подорож, яке він зробив в компанії своєї «дружини», після чого Аннарьетта запевняє відьмака, що вони можуть гостювати в Туссенте як завгодно довго і що їм буде надана всіляка допомога в пошуках Цири. Також Ганна наймає Геральта для полювання на суккуб а, який відвідує чоловіків князівства. Відьмак погоджується. Трохи пізніше в той же день Ґеральта наймає один з господарів виноградників для вбивства сольпуги у нього в підвалах, що стало початком низки Відьмачий замовлень, які дозволили Ґеральту накопичити значну суму в одному з місцевих Краснолюдський банків. Згодом на бенкеті Геральт до взаємного задоволення спілкується з Фрінгіньей, і вся «дружина» знаходить собі друзів і знайомих в Тусані. В кінці жовтня відьмак просить у Любистка нових верхових коней, оскільки він задумав їхати, поки перевали не завалило снігом, після чого поет повідомляє, що він залишається з княгинею і не піде за відьмаком далі.

Після цього Ґеральт вирішує почекати з від'їздом з Туссента за цілою низкою причин: у нього зав'язується роман з Фрінгілією Віго, він непогано заробляє на відьмачому промислі, до нього в його поїздках приєднується і стає справжнім другом лицар Рейнарт, а крім того кожен член його компанії знаходить собі заняття і не бажає так швидко залишати казкове князівство. Одночасно з цим Фрінгілья Віго має завдання якомога довше утримувати Ґеральта в Тусані, оскільки саме цього хоче Ложа чародійок, в якій чарівниця і складається. У наступні 2 місяці, аж до Мідінваерне - 21 грудня 1267 р. Ґеральт живе відносно розміреним життям, полює на монстрів в компанії Рейнарт, проводить час в ліжку з Фрінгільей, намагаючись забути Йенніфер, яка, як він думає, зрадила його і Цири, крім цього чародійка виліковує його від болю в коліні і дає йому новий медальйон замість розплавленого — срібний амулет з вправлений відшліфованим хризопразом.

У вечір Мідінваерне 1267 р. Ґеральт, як зазвичай, виконує контракт на куроліска в одному з підземель, вбиває його, після чого разом з Лицарем Шахової Дошки вечеряє в одній з таверн поблизу Боклера. Там його наймає власник виноградника для зачистки підвалів замку Померли, в яких пропадають люди, відьмак погоджується досліджувати тунелі. Вранці 8 січня 1268 р Геральт відправляється на полювання, до полудня досягає замку і спускається під землю. Пробираючись по глибоких тунелях, відьмак знаходить кімнату, в якій стає непомітним свідком розмови Стефана Скеллі з імперськими змовниками, в ході якого коронер називає місце нинішнього притулку Вільгефорц - замок Стігга. Коли Ґеральт повертається назад, на вузькому мосту через прірву його оточують чудовиська: корредо, кільмуліс, пріскірнік і невідомий монстр у вигляді семисвічника. Вони загрожують відьмак, бажаючи помститися за всіх убитих ним істот, Геральт ж, що квапиться на бій з Вільгефорц, намагається піти від сутички. Корредо ставить Білому Вовку умова: він повинен або залишити свій меч в прірву, або зламати його. Геральт погоджується і ламає лезо меча про розколину в камені, після чого монстри нападають на нього, однак виявляється, що відьмак за допомогою амулета Фрінгільі наклав ілюзію і клинок анітрохи не зламаний. З невеликим працею Білому Вовку вдається вбити всіх чудовиськ, після чого 9 січня 1268 р Геральт повертається в Боклер, відправляє «дружину» збиратися, сам же по-необережності зустрічається на стайні з Фрінгільей. Там вони сваряться з приводу від'їзду Геральта, після чого обмінюються інформацією: чародійка розповідає, що Йеннефер ніколи не була зрадницею і що вона знаходиться в полоні у Вільгефорц, у відповідь же відьмак повідомляє їй місце притулку чародія, але бреше, називаючи замок Рис-Рун в Назаірі. Вони в останній раз займаються любов'ю, потім Білий Вовк прощається з лицарем Рейнарт і приєднується до «дружині», їх наганяє Лютик, який вирішує все-таки залишитися в Туссенте, і вони по засніжених перевалах гір Амелл відправляються в Еббінґ.

Приблизно в квітні 1268 р. «дружина» прибуває в притулок Вільгефорц, до того моменту тут вже знаходиться Цірі. За допомогою здібностей Регіса компанії вдається пройти всередину замку, там вони вступають в бій з найманцями Скеллен, а потім розділяються: вампір відправляється наводити шереху на замок, решта ж дружина йде шукати Йенніфер і Цири. Однак першим дівчину знаходить і звільняє Регис, який перериває своє утримання від крові, в цей же час у внутрішньому дворику, зустрівши вперше в житті гідного супротивника, гине лучниця Мільво. Вампір повертається до «дружині», після чого вони знову розділяються: Геральт йде на пошуки Йенніфер, Регис знову відлітає громити замок, а Кагір і Ангулема йдуть на пошуки Цири. Відьмак швидко знаходить і звільняє чарівницю, після чого вони натикаються в коридорі на Вільгефорц, з яким вступають у сутичку. У цей же самий час Цири вступає в протистояння з Лео БонАрт ом і, в основному через страх перед мисливців за головами нездатна перемогти його. Тікаючи від БонАрт, вона стикається з Кагиром і Ангулема, нільфгаардец вступає в поєдинок з мисливцем на головами і гине, Ангулема також вмирає від ран на руках Цірі. Зібравши волю в кулак і подолавши свій страх, дівчина також вступає в бій зі своїм мучителем і, згадавши свої тренування в Каер Морхене, перемагає його. З тіла Бонарт три відьмачих медальйона: Школи Вовка, Кота і Школи Грифона.

В цей же час Ґеральт і Йеннефер протистоять мощі Вільгефорц, який примудряється справлятися з ними обома, в якийсь момент в бій втручається Регис, рятуючи чарівницю, проте Вільгефорц вдається вбити його, розірвавши, а потім розплавивши і перетворивши в скло. Після цього чарівник матеріалізує металевий шест, який він використовував на Танедде, і з новою енергією вступає в поєдинок з Ґеральт, і відьмак знову не здатний здолати диявольськи рухомого мага. У якийсь момент Білий Вовк виявляється переможений, а Вільгефорц заносить жердину для останнього удару, але раптом промахується, оскільки Ґеральт з допомогою амулета застосовує ілюзорні чари, після чого виграв час відьмак все таки вдається розправитися зі своїм заклятим ворогом, відрубавши йому голову.

Після смерті Вільгефорца Ґеральт і Йеннефер зустрічають Цірі, яка віддає відьмак знятий з БонАрт медальйон у вигляді голови вовка. Потім вони вступають в бій з найманцями Скеллі, однак подальшому кровопролиттю зупиняє армія Нільфгаарда, який веде сам імператор Емгир вар Емрейс, в якому Ґеральт дізнається Дані. Найманців Скеллен і самого коронера віддають під суд. Біле Полум'я дякує Ґеральта за турботу про Цірі і розповідає, що дівчину чекає доля імператриці, а також історію свого співробітництва з Вільгефорц за часів дитинства дівчата і приходу за допомогою чарівника до влади. Відьмак і імператор приходять до висновку, що всім, хто знає про спорідненість Цірі і Емгира слід померти, а значить Ґеральт і Йеннефер приречені. Імператор пропонує відьмак і чарівниці вчинити суїцид, щоб не бути страченим, вони погоджуються. Цірі їде з нільфгарцями, а Ґеральт і Йеннефер під охороною приймають ванну і займаються любов'ю, а коли кличуть офіцера з ножем, їм відповідає Цірілла, кажучи, що все нільфгарці пішли, а Емгир передумав на півдорозі і залишив її.

Далі Ґеральт, Йеннефер і Цірі в відправляються по пам'ятних місцях: спочатку в Ревнощі, де БонАрт вбив Щурів, потім в Клармон, де Цірі боролася в амфітеатрі, потім в Говорог, де Скеллі поранив Цірі в обличчя, потім на Болота Переплют а, де Вісогота лікував дівчину від поранення, і нарешті в Дун Дар, де Цірі вчинила різанину людей Філіна. У травні 1268 р Ложа чародійок вимагає Цірі до себе, Йеннефер просить відстрочки їй, пропонуючи себе в якості заручниці. Чарівниці погоджуються, Йен телепортується до них, а Ґеральт і Цірі відправляються в Туссент, де відьмак дізнається, що лицар Рейнарт був убитий в одному з боїв з бандитами, а Лютик збираються стратити за зраду княгині. В останній момент Аннарьетта змінює своє рішення і відпускає барда, проте забороняючи йому більш перетинати кордони Туссента. Потім Ґеральт і Цірі поділяються: відьмак і бард їдуть в Рівію, а Цірі переноситься в Венгерберґ, до Йеннефер і Ложі.

Через 6 днів, на початку червня Ґеральт і Любисток прибувають в Рівію, де зустрічають своїх старих знайомих: краснолюдов Золтана Хівая і Ярпена Зігріна, з якими вони шумно і радісно вечеряють. Ґеральт оголошує про своє бажання залишити відьмаче ремесло і віддає сігілль назад Золтану, саме тоді в місті починається погром нелюдей. Ґеральт із Рівії встає на захист своїх друзів і успішно справляється з розлюченим натовпом, поки один з його супротивників, молодий хлопець, не вимагає у нього пощади. Відьмак відводить свій меч, і тут же хлопчина б'є його в груди вилами, завдаючи Ґеральту смертельну рану — таким чином збувається пророцтво Цірі про те, що Білий Вовк помре «від зубів». Погром зупиняють заклинання Йеннефер і Трісс, які з'являються в цей момент. Йеннефер намагається врятувати вмираючого відьмака магією, проте у неї не виходить і чародійка лише даремно витрачає свої життєві сили, і сама опиняється на порозі смерті. Цірі, Любисток, Трісс, Золтан і Ярпен кладуть тіла Ґеральта і Йеннефер в човен, після чого дівчина відпливає в озеро Лок Ескалот. |}

Кінець деталей сюжету.


Між Літературною Сагою і подіями гри «Відьмак»

Після того, як Ґеральт і Йеннефер опинилися на Острові Яблунь, час для них зупинився. Одного разу, безсумнівно в спробах розшукати, або якось виманити Цирі, на острів напали всадники Дикого Гону, спалили будинок і сад і, хоча Ґеральт і вбив багатьох з них, забрали Йеннефер. Білий Вовк пішов в погоню за Диким Гоном, знайшовши спосіб повернутися в свій світ, на Континент. Всю осінь 1269 року і весь 1270 р. Ґеральт переслідує Дикий Гін в його божевільному стрибку на південь через Цинтру, гори Амелл, Яругу, Ангрен. У липні 1270 р. Білий Вовк рятує від ослізга Лето з Гулети — іншого відьмака із Школи Гадюки, і об'єднується з ним і двома його товаришами, теж відьмаками, в гонитві за примарними вершниками.

21 грудня 1270 р. в Мідинваерні, в день зимового сонцестояння, Гін зупинився під деревом шибеників в самому центрі Нільфгардської Імперії, де вершники відбирали кращих з викрадених ними людей. Відьмаки вступили в сутичку з воїнами Дикого Гону, які зовсім не були примарами: вони падали під ударами мечів, а з-під їх панцирів лилася червона кров. По-просту нездатні через величезну їх кількості вбити всіх вершників, Ґеральт і його супутники все ж пробилися до Короля Дикого Гону, який виявився ельфом з іншого світу, який ніколи не знав ні погромів, ні гонінь, ні переслідувань. Ґеральт запропонував свою душу в обмін на душу Йеннефер, і він погодився без вагань.

Якийсь час Ґеральт подорожує як один з вершників Дикого Гону, поки навесні 1271 р. Цирі не вступає в бій його душу з Ередіном в світі Tedd Deiredh. Очевидно, що вона перемагає, оскільки незабаром Ґеральт без пам'яті (наслідок, з яким стикаються всі, коли-небудь викрадені диким Гоном) виявляється в лісі поблизу Каер-Морену.

Гра «Відьмак»

Geralt inv

Відьмак Ґеральт, вбивця чудовиськ, тікає від невідомих сил неподалік від Каер-Морену. Його виявляють відьмаки і чародійка Трісс Мерігольд. Вважаючи Ґеральта загиблим, вони дивуються з того, що він живий. Однак відьмак не пам'ятає ні їх, ні своєї особистості. Ледве Геральт приходить до тями, на замок нападають невідомі розбійники на чолі з двома магами. Трісс вдається впізнає одного - Саволлу, другого вона ніколи не бачила. Геральт допомагає своїм друзям відбитися від нападників. Весемір повідомляє Геральту, що необхідно розділитися, оскільки маги вирушили в лабораторію відьмаків, залишивши в головному подвір'ї замку жахливого монстра Химеру.

Після того, як Лео і Ґеральт виявляють поранену Трісс, вони спускаються в підземелля Каер Морхена. Коли вони знаходять нападників, один з них - Професор - вбиває Лео пострілом з арбалета. В результаті розбійникам вдається піти, прихопивши з собою частину важливих записів відьмаків.

Під час похорону Лео, Весемір приймає рішення, що відьмакам необхідно знайти цю банду, іменовану саламандри, якою керує таємничий маг. Він каже Геральту відправитися в Темерію, так як той одного разу розчаклував дочку Фольтеста.

Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів»

Запис в Щоденнику

ГеральтВ2
Ви ж мутант, друже, і чим швидше ви звикне до цієї думки, тим буде простіше для вас. Вам доведеться братися за будь-запропоноване справа і непомітно зникати, як тільки ваші послуги виявляться не потрібні. Ви істота незвичайне, годі й казати. І завдяки цьому факту ви опиняєтеся в настільки ж хиткому положенні, як і інші нелюди - а вони з винятковою регулярністю потрапляють на кол або на шибеницю. Одним своїм існуванням вони до того збуджують огиду і ненависть простого народу, що той при будь-якому випадку вказує нелюди на відведений їм місце.
Так чому ж ведьмаки, так несхожі на звичайних людей, до сих пір не розділили нещасну долю інших збиткових створінь? Є дві відповіді на це питання. По-перше, вся справа в ймовірності - зустріти ельфа або полурослика набагато простіше, ніж відьмака. А по-друге - у вас є переконливі докази, що чіпати вас не потрібно: відмінний меч і простий набір життєвих правил. Ваші клинки - це, так би мовити, ваша лінія життя. А тому немає нічого дивного в тому, що ваше виняткове вміння завдавати шкоди ближньому своєму остуджує запал багатьох ваших противників. І все ж, незважаючи на неймовірні фехтувальні навички, ви не ставите і не ризикуєте даремно. Ви не застосовуєте силу там, де вона не потрібна. Якщо є можливість уникнути конфлікту - будь-якими засобами, - ви, не відчуваючи долю, прибираєте меч в піхви. Але якщо ви все-таки оголюєте клинок, у вас не залишається ні сумнівів, ні жалості.

В кінці кінців, ви не святий і не збираєтеся рятувати світ - ви просто хочете вижити і залишитися вірним вашої професії.

Гра «Відьмак 3: Дикий Гін»

Запис в Щоденнику

ГеральтВ3
Мало хто може оцінити глибину дружби, що пов'язувала нас з Ґеральтом з Ривії протягом більш ніж чверті століття. Коли ми ще тільки почали ділити з ним перші скибки хліба, злі язики говорили, що йому слід було б пограбувати мене, перерізати горлянку і закопати моє тіло глибше - інакше хтось інший зробить це з нами обома, і, звичайно, через мене , Це нижчі людці просто заздрили нашій міцної, не раз випробуваної дружбу.
Я міг чимало розповісти про це всесвітньо відомому мисливця на чудовиськ, якого Старша Мова кличе Гвінблейдд, а наш новий, не менш благородний - мова іменує Білим вовком. Ґеральт з Ривії - особистість виняткова. На перший погляд він звичайний рубака, мисливець, нехитрий і простецький виконавець брудних справ. Але тільки придивись - і перед тобою відкриється людина небувалою глибини, незвичайного світогляду і величезного досвіду. На поверхні він замислений і грубуватий мовчун, але трохи глибше лежить ціле море доброти, радості і готовності в будь-який момент прийти на допомогу друзям - і слушною порадою, і гострим мечем. Він різкий, неотесаний і часом ходить в справжніх лахмітті і все ж користується незмінною прихильністю прекрасної статі. Коротко кажучи, Геральт - ходяче протиріччя.
Без зайвої скромності можу я вам сказати, що знаю його минуле краще, ніж будь-який з нині живих. Я був біля нього і у важкі часи і в години веселощів, допомагав то мудрою порадою, то гострим словом. Таким чином, я нероздільно пов'язаний з історією Геральта як в минулому, так і в сьогоденні. Тому вважаю своїм обов'язком продовжувати літопис і, заради блага і освіти прийдешніх поколінь, приступити до опису ще однієї діянь і подвигів цієї непересічної людини.

В фільмі та ТБ-серіалі

Żebrorender1

У фільмі і серіалі дорослого Ґеральта зіграв польський актор Міхал Жебровський. У даній адаптації у перших серіях показуються спочатку дитинство і дорослішання юного відьмака, а наступні пригоди Геральта засновані на перших двох збірках оповідань: «?Останнє бажання» і «?Меч призначення ».

Хоча в цілому адаптація зберігає загальну концепцію Геральта як мандрівного найманого вбивці чудовиськ, вона також багато в чому відходить від першоджерела і допускає серйозні вольності щодо оригінального сюжету. Геральт є протагоністом у всіх 13 серіях і в фільмі.

Цікавості

  • За задумом А. Сапковського тільки Вісенна є матір'ю Ґеральта. Батьком відьмака Мацей Паровскі (автор тексту до коміксів) «призначив» Коріна. Однак А. Сапковський не визнав Коріна батьком Геральта.
  • За літочисленням роману Ґеральт загинув 6 червня 1268 року під час погрому в Рівії — акта расизму по відношенню до нелюдів.
  • Будучи молодим, Ґеральт наполегливо просив називати себе Ґеральтом Роджером Еріком дю Хо-Беллегардом, але Весемір вирішив, що це смішно, претензійно і звучить по-ідіотськи.
  • Ґеральт програв всього два рази в бою. Перша невдача трапилася при різанині на Танедді в сутичці з Вільгефорцем. Друга поразка відбулося в ельфійських купальнях Флотзама, в бою з Лето. Більше нікому не вдавалося перемогти Ґеральта ні в рукопашному бою, ні в бою на мечах.

Примітки

  1. Титул надано королевою Мевою, після Битви за міст через Яругу.

Галерея