Aen Seidhe (укр. Ен Сейдхе) — частина ельфів, що утворилися від народу Aen Undod, які після невідомої катастрофи, яка знищила їх рідний світ, припливли на Континент на своїх Білих кораблях.
Опис[]
| « | Славетні часи раси ельфів уже позаду. Колись багаточисельний народ цього регіону світу тепер занепадає з першого дня прибуття людей кілька століть тому і здає їм позиції на кожному з фронтів. | » |
На власній мові ельфи називають себе Aen Seidhe, що означає «Народ Гір». Ельфи прибули через два століття після Кон’юнкції Сфер, за тисячу років до приходу людей[1] і на тисячоліття пізніше прибуття гномів і низушків Саме з моменту прибуття на Континент Aen Seidhe починається відлік років нашої ери. Вони заснували кілька поселень і міст на території нинішніх Північних Королівств і вели кілька воєн з гномами.
У перші роки після Першої Висадки ельфи або ігнорували людей, або намагалися налагодити з ними мирні стосунки. Один з таких прикладів - коли вони взяли групу людських дітей для навчання магії в Лох-Муйн. Пізніше, після різанини, влаштованої маршалом Міланом Ройпеннеком, вони почали залишати свої поселення, сподіваючись, що похід людства принаймні зупиниться - чого, звісно, не сталося. Зрештою, Дол-Блатанна та деякі частини сучасного Кедвену стали одним з останніх вільних місць проживання Ен Сейдхе. Ельфів, які не втекли, було зібрано і переселено до резервацій або примусово асимільовано.
Близько 1060-х років ельфійська молодь на чолі з Еліренн повстала проти людського панування, незважаючи на застереження старших. Всупереч порадам своїх предків, ці повстанці руйнували всі палаци та міста, які не могли захистити, щоб запобігти їхньому потраплянню до рук людей, як десятки ельфійських поселень до цього. Повстання було придушене, і більшість молодих ельфів загинули, як і передбачали старійшини. Таке різке скорочення їхньої чисельності також поставило під загрозу майбутнє ельфійського роду.
Пізніше було зроблено кілька спроб покращити міжрасові відносини. Одним з найбільших прихильників ідеї близькості та співіснування був Крегеннана з Лоду, могутній людський чародій. Його плани були порушені людьми, які звинуватили його у зраді через одруження з Ларою Доррен, ельфійкою з роду Ен Севгерне. Подружжя потрапило в засідку біля Піни, і Крегеннан був убитий, Лара змогла втекти, але померла на самоті після того, як королева Серро з Реданії відмовилася їй допомогти. Це розлютило ельфів і спричинило нову війну, яка врешті-решт призвела до завоювання Дол Блатанни Едірном. Конфлікт спричинив расову напругу, яка тривала до 13-го століття.
Ще один шанс на незалежність з'явився у 1260-х роках, коли Нільфгардська імперія досягла Амеллу і почала своє вторгнення у Північні Королівства. Ельфи по всій Півночі почали формувати так звані загони Скойа'таелі разом з гномами та напівкровками. Під час Другої Північної війни скойа'таелі налагодили тісну співпрацю з імперськими військовими та секретною службою, беручи участь у низці операцій та різанині Королівств Півночі. Хаос війни дозволив їм відвоювати Дол Блатанну і зробити її незалежним королівством з Франческою Фіндабайр на чолі. Також була сформована бригада Вріхедд, дивізія 4-ї кінної кавалерії, що складалася виключно з ельфів.
Відповідно до домовленостей, викладених у Цінтрському мирі, Дол Блатанна зберегла свою автономію, хоча Франческа була змушена присягнути на вірність королю Демавенду III. Тридцять два вріхедських офіцери були передані нордлінгам, які повинні були справедливо судити їх та амністувати. Відомо, однак, що принаймні деякі з них були жорстоко вбиті.
Десь перед 1370-ми роками коли відчинили Двері Ард Гает, всі Ен Сейдхе покинули світ; однак коли відчинили Двері й ельфи відійшли, то забрали із собою або ж знищили всі твори мистецтва, не залишивши жодної картини.
Фізичний опис[]
Представники Aen Seidhe[]
- Ангус Брі-Крі
- Ванадайн
- Галарр
- Дере
- Елеяс
- Еліренн
- Еп Даерхенна
- Еррділь
- Ехель Трайгльтан
- Іда Емеан аеп Сівней
- Ізенгрім Фаойльтіарна
- Ітлінне Еґлі еп Евенієн
- Йорвет
- Кайбре еп Діаред
- Кіаран еп Дерб
- Кіаран еп Еасніллен
- Коіннеах де Рео
- Лара Доррен
- Лоретьєль
- Маель
- Малена
- Мориль
- Ніссаіл
- Реім
- Ріордаін
- Сегерім
- Седрік
- Тіль Ехрад
- Торувіель еп Шигієль
- Філавандрель ен Фідайль
- Францеска Фіндабаір
- Хіреадан
- Яевінн
Примітки[]
На назву цього народу Анджея Сапковського ймовірно, надихнули Сіди (ірл. Sídhe, гельської. Sìth), древній чарівний народ з кельтської міфології.
Виноски[]
- ↑ « — Ельфи! — пирхнув Ярпен. — Якщо говорити коротко, вони-то тут акурат такі самі приблуди, як і ви, люди, хоча прибули вони на своїх білих кораблях десь за тисячу років перед вами.»
| Раси і фракції | |
| Гуманоїдні раси | Aen Elle ♦ Aen Seidhe ♦ Aen Undod ♦ Врани ♦ Гамадріади ♦ Гноми ♦ Міміки ♦ Дріади ♦ Ельфи ♦ Ґноми ♦ Лімоніади ♦ Люди ♦ Німфи ♦ Половинчики ♦ Русалки ♦ Сильван ♦ Сильфіди ♦ Старший Люд |
| Негуманоїдні раси | Дракони ♦ Золотий дракон ♦ Єдинороги |
| Інше | Королева полів ♦ Раси ♦ Шаблон:Раси ♦ |